Рішення

від 08.02.2011 по справі 176-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

176-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-33/176-2011

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (м. Сімферополь, вул. Училищна, 42а) в особі Совєтського управління з експлуатації газового господарства (смт. Совєтське, вул. 50 років СРСР, 5)

до Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим Державного комітету ветеринарної медицини України (м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 5а) в особі Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі (смт. Совєтське, вул. Ветеринарна, 10)

про стягнення 900.00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

представники:

позивача: Клішина Олександра Вікторівна, представник, довіреність від 06.01.2011 р. № 49,  відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз».

відповідачів: Лєвков Олександр Володимирович, представник довіреність № 05-36/2-1642 від 18 грудня 2008 року, Головне управління ветеринарної медицини в АР Крим;

не з'явився,  Управління ветеринарної медицини в Советському районі.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Совєтського управління з експлуатації газового господарства звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів, Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим Державного комітету ветеринарної медицини України в особі Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 900.00 грн. за договором зберігання від 01 червня 2007 року.

В судовому засіданні 08 лютого 2011 року позивач надав суду заяву, відповідно до якій просив заборгованість стягнути з Управління ветеринарної  медицини в Совєтському районі (а.с. 72).  

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем вимог договору відповідального зберігання, що виразилося в несплаті послуг зі зберігання газу, та обґрунтовані посиланнями на статті 173, 193 Господарського кодексу України та статті 626, 627, 692, 936, 937, 946 Цивільного кодексу України.  

31 січня 2011 року відповідачем, Головним управлінням ветеринарної медицини, надані заперечення на позов, в яких останній зазначив, що не має господарських взаємовідносин з  позивачем, у зв'язку з чим не має підстав відповідати по зобов'язанням іншої юридичної особи (а.с. 54).

Відповідач, Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі, в судове засідання не з'явився, 31 січня 2011 року до суду надійшли пояснення, відповідно до яких Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу у відсутність відповідача -  Управління ветеринарної медицини в Советському районі (а.с. 40).

Оскільки відповідач  не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд,  враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно  зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                  встановив:

01 червня 2007 року між Управлінням ветеринарної медицини в Совєтському районі (поклажодавець) та відкритим акціонерним товариством «Кримгаз» в особі Совєтського управління з експлуатації газового господарства (зберігач) укладений договір зберігання (а.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1 якого,  поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання зріджений газ  строком до 3 листопада 2007 року.

Пунктом 2.1.3 договору визначений обов'язок  зберігача забезпечити повне збереження майна, а після закінчення  зберігання повернути поклажодавцю  те саме майно.  

Відповідно до пункту 2.1.12 договору зберігач вправі вимагати оплату за фактичний  строк зберігання.

Пунктом 2.2.7 договору передбачений обов'язок поклажодавця оплатити фактичний строк  зберігання.

На підставі довіреності серії ЯОЧ № 038652 від 01 березня 2008 року, виданої Управлінням ветеринарної медицини в Совєтському районі на отримання від Совєтського управління з експлуатації газового господарства  відкритого акціонерного товариства «Кримгаз» цінностей (а.с. 11), а саме зрідженого газу з відповідального зберігання відповідно до договору від 01 червня 2007 року, зазначені цінності були передані позивачем відповідальній особі відповідача, що також підтверджується  накладною від 01 березня 2008 року (а.с. 13).  

В подальшому, на виконання умов договору зберігання від 07 червня 2007 року сторонами підписаний акт приймання-передачі робіт, відповідно до якого позивачем були виконані роботи з відповідального зберігання  газу зрідженого у кількості 560 кг. за період з 01 червня 2007 року по 01 березня 2008 року. Загальна вартість робіт сторонами визначена в розмірі 900.00 грн. (а.с. 12).

Позивач вказує, що після закінчення строку дії договору відповідачу був виставлений рахунок № 003-СГ відповідно до якого вартість послуг із збереження газу склала 900.00 грн. (а.с. 10).

26 липня 2010 року сторонами підписаний акт звірення взаєморозрахунків за надані послуги, згідно з яким  сальдо на 26 липня 2010 року на користь позивача складає 900.00 грн. (а.с. 14).

Листом від 26 липня 2010 року відповідач гарантував оплату послуг із зберігання газу в розмірі 900.00 грн. до кінця 2010 року (а.с. 15).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, а саме - неоплата послуг з відповідального зберігання, з'явилося підставою для звернення  відкритого акціонерного товариства «Кримгаз» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором зберігання, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Матеріалами справи підтверджується, що Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі, передав Совєтському управлінню з експлуатації газового господарства на відповідальне зберігання зріджений газ у кількості 560 кг.

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Аналогічні умови містяться в пункті 2.1.10 договору від 01 червня 2007 року, відповідно до якого, зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі довіреності серії ЯОЧ № 038652 від 01 березня 2008 року, позивачем було передано відповідальній особі відповідача, майно, яке знаходилося у нього на зберіганні -  зріджений газ, що також підтверджується  накладною від 01 березня 2008 року (а.с. 13).  

Тобто, позивачем свої вимоги за договором  зберігання від 01 червня 2007 року виконані.

Відповідно до частині 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Також, пунктом 2.2.7 договору передбачений обов'язок поклажодавця оплатити фактичний строк  зберігання.

Відповідно до рахунку № 003-СГ вартість послуг за зберігання зрідженого газу склала 900.00 грн. (а.с. 10).  

26  липня  2010 року  сторонами підписаний акт звірення взаємних розрахунків, відповідно до якого вартість наданих послуг із зберігання складає 900.00 грн. (а.с. 14).  

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається  як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть  підтверджуватися  іншими засобами доказування.

Доказів оплати заборгованості відповідачем суду не представлено.  

Крім того, листом від 26 липня 2010 року відповідач гарантував оплату послуг із зберігання газу в розмірі 900.00 грн. до кінця 2010 року (а.с. 15).

Також, в своїх поясненнях від 31 січня 2011 року Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі не заперечувало проти позову (а.с. 40).

Частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  відповідач  має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи те, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з  відповідача, Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі, заборгованості в розмірі 900.00 грн.

Одночасно, суд звертає увагу, що в своїй позовній заяві позивачем визначено в якості відповідача Головне управління ветеринарної медицини в АР Крим Державного комітету ветеринарної медицини України, в особі  Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі.

На зазначене суд має зауважити наступне.

Відповідно до пункту 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02—5/492 від 28 липня 1994 року коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути підприємства,  установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (частина 1 статті 1 цього Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частинами 1, 2 статті 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 01/03,  виданої 26 січня 2011 року, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі значиться з 04 січня 2003 року зі  статусом юридичної особи (а.с. 68).

Відповідно до пункту 13 Наказу Державного комітету ветеринарної медицини України № 130 від 10 липня 2008 року  «Про затвердження Положення про управління ветеринарної медицини в містах обласного значення та районах», управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, бланки і печатки із зображенням Державного Гербу України та своєю назвою (а.с. 53).

Таким чином, відповідач, Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі, є самостійною юридичною особою.  

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що позивач  знаходився в господарських взаємовідносинах з Управлінням ветеринарної медицини в Совєтському районі на підставі укладеного між ними договору зберігання.

Таким чином, враховуючи,  що Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі  є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки та інше, суд вбачає у наявності усі правові підставі для звернення стягнення  безпосередньо на Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі.

Згідно з частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні вимог щодо відповідача, Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим Державного комітету ветеринарної медицини України належить відмовити.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача,  Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління ветеринарної медицини в Совєтському районі (с. Совєтське, вул. Ветеринарна, 10, р\р 3521001001628, ГУ УДК в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 26330385)  на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» в особі Совєтського управління з експлуатації газового господарства (смт. Совєтське, вул. 50 років СРСР, 5, р\р 26002303701348 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 25129503) 900.00 грн. заборгованості, 102.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині позовних вимог до Головного управління ветеринарної медицини в АР Крим Державного комітету ветеринарної медицини України відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.