Рішення

від 07.02.2011 по справі 5775-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5775-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2011Справа №5002-30/5775-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 2 (ЄДРПОУ 22236588).

До відповідача Головного управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АРК, м. Сімферополь, вул. Воровського, 20 (ЄДРПОУ 14373012).

Про внесення змін до умов договору

Суддя Ловягіна Ю.Ю.   

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – Соколова О.О., представник за дов. № 9 від 12.01.2011р., у справі.

Суть спору: позивач – Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 22236588) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Головного управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АРК, м. Сімферополь (ЄДРПОУ 03335681) про внесеня змін до умов договору №97-16 від 17.04.2006р. на запропонованих позивачем умовах: внести зміни в пункт 3.4 договору №97-16 від 17.04.2006р., виклавши його у наступній редакції – загальна сума договору складає 2947711,24грн. на рік; змінити додаток №3 до договору – кошторисно-фінансовий розрахунок вартості експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури, виклавши у наступній редакції, що додається; внести зміни в пункт 6.1 договору №97-16 від 17.04.2006р., виклавши його у наступній редакції – сторони домовились, що дана угода набирає чинності з моменту підписання та розповсюдження на правовідносини, що склалися з 01.01.2010р. і діє на весь час дії договору від 17.04.2006р. №97-16. Також позивач просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляючись від укладення додаткової угоди  до договору №97-16 від 17.04.2006р. суперечить спільному наказу №210/119 МНС України та ДКЗІ України від 16.08.2000р. та негативно впливає на стан готовності системи оповіщення ЦЗ міста та області.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що Головне управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АРК є бюджетною установою, повністю фінансується із бюджету, бюджетні кошти на забезпечення експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури і технічних засобів сповіщення та зв'язку Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим з 2000 року практично не виділяються.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.01.2011р. строк вирішення спору був продовжений на п'ятнадцять днів до 15.02.2011р. за клопотанням представника позивача.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, господарський суд розглядає справу по наявним в ній матеріалам. Інших доказів сторонами не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд –

в с т а н о в и в:

26 лютого 2007 року за рішенням господарського суду АР Крим по справі 2-14/1703-2007, яке набрало законної сили 14.08.2007р., між ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської філії та Головним управлінням по матеріальному резерву оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АР Крим був укладений договір № 97-16 від 17.04.2006р. “Про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури сповіщення цивільного захисту” (а.с. 17-19).

Господарський суд АР Крим 28 квітня 2009 року виніс рішення по справі №2-29/1451-2009, відповідно до якого затвердив в редакції ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ  “Укртелеком”, відповідно до проекту додаткової угоди до договору № 97-16 від 17.04.2006 р. про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури сповіщення цивільного захисту, умови, які зазначені в п. п. 1, 2 та додатку № 3 до договору (а.с. 66-70).

11 січня 2010 року у зв'язку із зміною розцінок за електроживлення, опалення та заробітної плати робітникам Кримська філія ВАТ «Укртелеком» направила на адресу відповідача для підписання додаткову угоду до договору №97-16 від 17.04.2006р. про експлуатаційно-техічне обслуговування апаратури оповіщення цивільного захисту Головного управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційної роботи і цивільному захисту населення.

Листом від 28.01.2010р. за вих. №05/137 Головне управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АРК відмовилося від підписання додаткової угоди, оскільки є бюджетною організацією, яка повністю фінансується з бюджету, а бюджетні кошти на забезпечення експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та технічних засобів сповіщення зв'язку виділяються Міністерством фінансів АР Крим в недостатній кількості (а.с. 16).

Позивач вважає відмову Головного управління по матеріальному резерву, оборонно-мобілізаційній роботі і цивільному захисту населення Ради міністрів АРК від підписання додаткової угоди до договору № 97-16 від 17.04.2006 р. неправомірною та такою, що суперечить вимогам спільного наказу №210/119 МНС України та ДКЗІ України від 16.08.2000р.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із змісту договору №97-16 від 17.04.2006р., зокрема розділу 3, яким встановлений порядок розрахунків, сторони не передбачили можливість змінити ціну договору після його укладення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що підставою для внесення змін до умов договору є зміна розцінок електроживлення, опалення та заробітної плати робітникам Кримської філії ВАТ «Укртелеком», а також включення у кошторисно-фінансовий розрахунок вартості оренди виробничих приміщень.

Проте жодного нормативного акту, в якому перелічені позивачем умови, були б зазначені законодавцем як підстави для внесення змін до договору, не надано.

Пунктом 2 частини 5 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.02.1999р. №192 передбачено, що оплата послуг зв'язку, вартість експлуатаційно-технічного обслуговування здійснюється за тарифами Держкомзв'язку.

Як пояснює позивач при складанні нового кошторисно-фінансового розрахунку були дотримані вимоги п.6.1 Інструкції про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України, затвердженої спільним наказом №210/119 МНС України та ДКЗІ України від 16.08.2000р. Так, п. 6.1 Інструкції передбачає, що суми витрат на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони визначаються за договором до якого додається кошторисно-фінансовий розрахунок.

Але з наданого кошторисно-фінансового розрахунку (а.с.11-12) не можливо встановити чи були застосовані тарифи Держкомзв'язку, а якщо були, то які саме, в якому розмірі, і якою нормою закону обґрунтовано.

Отже, законодавчого обґрунтування кошторисного розрахунку по показникам, за якими позивач просить змінити умови договору не представлено. Прямої вказівки закону на необхідність внесення зміни до договорів та по яким ставкам, позивачем до справи не надано.

Як слідує зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтування обставин, на які посилається позивач в позові, в матеріали справи не надано, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Крім того, як слідує з позову, позивач просить викласти пункти договору в новій редакції яка набирає чинності з моменту підписання та повинна розповсюджуватися  на правовідносини, що склалися з 01.01.2010р. Однак в цій частині суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже вимоги про внесення змін до умов договору на минулий період безпідставні.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивачп відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 лютого 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 10 лютого 2011 р.

Керуючись ст. 44, 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.