Постанова

від 12.02.2008 по справі 15/15а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/15а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.08                                                                                           Справа№ 15/15а

за позовною заявою ЛШП "Силует" УТОГ, м.Львів

до відповідача ДПІ у Личаківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення № 0000772340/0 від 26.09.2007р.

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Вітинській

Представники

Від позивача: Слободянюк О.Г. (довіреність № 06/56 від 29.01.2008р.), Бедрило Л.С. (довіреність № 06/56 від 29.01.2008р.)

Від відповідача: Саковець В.П. (довіреність № 12843/24/10-017 від 02.07.2008р.)

Суть спору: Львівське швейне підприємство “Силует” українського товариства глухих, м.Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000772340/0 від 26.09.2007 р. та скасування акту про результати позапланової перевірки №385/23-4/03972666 від 17.09.2007 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2008р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 29.01.2008 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 29.01.2008 р.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним актом перевірки визнано неправомірним включення до складу податкового кредиту за березень 2007 р. суми податку на додану вартість 8259,91 грн., у зв'язку із тим, що ТзОВ “Фінансові послуги СЕБ” не задекларувало це податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5722,15 грн. та не сплатило його до бюджету. Ствердив, що датою виникнення платника податку права на податковий кредит є дата першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку, виписки рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару. Лише ті суми, які не підтверджені податковими накладними не підлягають включенню до податкового кредиту. У зв'язку із безпідставністю висновків акту перевірки, нечинним вважає і оспорюване податкове повідомлення-рішення. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки та поясненнях на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику у зв'язку із фактичною надмірною сплатою податку на додану вартість. Однак, організація, яка перебувала в третьому ланцюгу контрагентів і з якою у позивача не було договірних стосунків –ТзОВ “Фінансові послуги СЕБ” цей податок не сплатила. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

З 13.09.2007 р. по 17.09.2007 р. відповідач провів позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом від 17.09.2007 р. №385/23-4/03972666 “Про результати виїзної позапланової перевірки ЛШП “Силует” УТОГ (ЄДРПОУ 03972666) з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів (ЄДРПОУ 33087345) –ТОВ “Профліга” (ЄДРПОУ 31730132) –ТзОВ “Фінансові послуги СЕБ” (ЄДРПОУ 34477639) за березень 2007 року”.

З матеріалів справи вбачається та сторонами визнано, що за результатами господарської операції між позивачем та Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів щодо надання послуг з пошиття на підставі договору №07/02-1 від 01.02.2007 р., що підтверджується податковим накладними від 01.03.2007 р. 12.03.2007 р., 15.03.2007 р., 22.03.2007 р., позивач включив до складу податкового кредиту 8259,91 грн. суми податку на додану вартість.

Як випливає зі змісту акту перевірки, в ході її проведення були направлені запити на проведення зустрічних перевірок по питанню підтвердження податкового кредиту податковим зобов'язанням, якими підтверджується, що контрагент позивача - Роздільська госпрозрахункова філія міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів повністю включив до складу своїх податкових зобов'язань суми з податку на додану вартість, як і контрагент Роздільської госпрозрахункової філії міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів –ТОВ “Профліга”. Однак, з отриманих відповідей випливає, що безпосередній надавач послуг з пошиття –контрагент ТОВ “Профліга” –ТЗОВ “Фінансові послуги СЕБ” вказало за березень 2007 р. суму податкових зобов'язань 0 грн.. Зазначені обставини сторони не заперечували, доказів зворотнього суду не надали.

Оспорюваним податковим повідомленням –рішенням №0000772340/0 від 26.09.2007 р., винесеним на підставі зазначеного акту перевірки визначена сума завищення бюджетного відшкодування в сумі 8259,91 грн..

З акту від 17.09.2007 р. №385/23-4/03972666 випливає, що порушення Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач вбачає внаслідок системного аналізу п. п. 1.3., 1.8. Закону України “про податок на додану вартість”, який приводить до стверджуваного відповідачем висновку, що бюджетне відшкодування настає лише у зв'язку із фактичною надмірною сплатою податку на додану вартість. Однак, таке довільне тлумачення норм закону не відповідає його змісту. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. п. 1.3., 1.8. Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, а бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

У відповідності до п. 3.1.1. вказаного закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Закон визначає базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). Водночас, у відповідності до п. 6.2.8. цього закону, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та  організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Згідно із п. 7.4.1. закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, відповідно до п. 7.5.1. закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, не залежно від фактичної сплати кподатку на додану вартість контрагентами, позивач має право включити відповідні суми на підставі зазначених податкових накладних до податкового кредиту. Додаткових вимог для включення витрат до податкового кредиту закон не встановлює, чим спростовуються посилання відповідача. У відповідності до п. 7.4.5. закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише ті суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами)

Згідно із п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли з будь-якого продажу товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно із п. п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього закону, якщо за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість має від'ємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України у встановленому порядку.

Не заслуговують на увагу твердження щодо фактичного ненадходження сум податку на додану вартість від ТзОВ “Фінансові послуги СЕБ”, оскільки дії сторонніх організацій не впливають згідно із законодавством на порядок та під ставність формування податкового кредиту. Закон не покладає обов'язку на платника податків перевіряти повноту та сплату податку на додану вартість контрагентами, а тим більше сторонніми організаціями.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак, належних доказів, які б спростовували правомірність віднесення позивачем відповідних витрат до складу податкового кредиту, суду не надано.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно зі ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині визнання нечинним податкового повідомлення –рішення позов підлягає задоволенню.

Позивач також просить скасувати акт від 17.09.2007 р. №385/23-4/03972666 “Про результати виїзної позапланової перевірки ЛШП “Силует” УТОГ (ЄДРПОУ 03972666) з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів (ЄДРПОУ 33087345) –ТОВ “Профліга” (ЄДРПОУ 31730132) – ТзОВ “Фінансові послуги СЕБ” (ЄДРПОУ 34477639) за березень 2007 року”. Однак, у відповідності до ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України, кожна особа вправі звертатись за захистом свого права, однак, лише у разі його порушення. Права позивача оспорюваним актом не порушені, оскільки закон не передбачає покладення на позивача будь-яких обов'язків у зв'язку із таким актом, на відміну від податкового повідомлення-рішення, яке виноситься на підставі такого акту. З врахуванням наведеного, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Клопотання в порядку ст. 89 КАС України суду не подавались.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення рішення, винесене державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова №0000772340/0 від 26.09.2007 р.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя