Рішення

від 28.01.2011 по справі 50/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/1

28.01.11

За позовом  Заступника військового  прокурора Київського гарнізону в інтересах  

                   держави в особі:

                1) Міністерства оборони України

               2) Національного університету оборони України

до              1) товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інноваційний

                   центр"

               2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Люкс"

про              виселення із займаного приміщення

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від прокуратури: Гриненко Г.Є. (прок. відділ.)

від позивача-1:    Свистільник І.А. (дов. від 15.12.2010 №182/3554)

від позивача-2:    Свистільник І.А. (дов. від 15.12.2010 №182/3554)

від відповдача-1:  не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

В судовому засіданні 28.01.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Національного універстстету оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційний центр» та товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Люкс»про виселення з нежитлового приміщення у зв’язку із закінченням строку дії договору № 66/1999/ГоловКЕУ від 22.04.1999 оренди нерухомого державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства Оборони України та розташованого в Київському гарнізоні на території військового містечка № 63 в будівлі № 13 за адресою: м. Київ, вул.. Курська, 13-А.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2010 порушено провадження у справі № 50/1 та призначено її до розгляду на 12.01.2011.

Представники відповідачів в судове засідання 12.01.2011 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, проте через відділ діловодства господарського суду один із відповідачів подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

В судове засідання прибули  представники прокуратури та позивачів і дали пояснення по справі.

В зв’язку із неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2, розгляд справи було відкладено на 28.01.2011.

У судове засідання 28.01.2011 з’явилися представники прокуратури та позивачів,  дали  додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач 1 та 2 в судові засідання 12.01.2011 та 28.01.2011 не направили своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надали, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечили.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач 1 та 2 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Представник прокуратури заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідачів 1 та 2, посилаючись на неявку їх до суду та ухилення від виконання зобов’язань за договором.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання прокурора обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду Україна № З-рп/99 від 07.04.1999, прокурори вправі звертатись до суду з позовами і інтересах держави в особі органів державної влади.

Статтею 13 Закону України «Про оборону»визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з’єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України»визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. З вищезазначеного Закону, ст.ст. 1, 6 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України № 888/97 від 21 серпня 1997 року, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі

Збройних Сил України, є командири об'єднань, з'єднань, військових частин,

начальники організацій та військових навчальних закладів, яким Статутом

внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від

24 березня 1999 року «Про затвердження Статуту внутрішньої служби

Збройних Сил України», надано повноваження органу виконавчої влади. Згідно

з статтями 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир

(начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за

бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи,

навчального закладу). Він серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо

відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у

відповідності із законом, у тому числі представляти інтереси держави в судових

органах.          

Національна академія оборони України є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України та у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності, які передані Позивачу є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за Позивачем на праві оперативного управління, а отже шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України, є безпосередня шкода інтересам держави.

Судом встановлено, що 22.04.1999 між Міністерством оборони України  в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційний центр»(орендар за договором) було укладено договір № 66/1999/ГоловКеу оренди нерухомого державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства Оборони України та розташованого в Київському гарнізоні на території військового містечка № 63 в будівлі № 13 за адресою: м. Київ, вул.. Курська, 13-А (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 125,25 кв.м. в будівлі №13, військового містечка № 63, Київського гарнізону, адреса:                        вул. Курська, 13-А, що знаходиться на балансі КЕВ м. Київ, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна та становить 30 060 грн.

Момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна (п. 2.1. договору).

Згідно п.2.2. договору встановлено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У відповідності до положень п. 2.5. договору, у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Згідно умов п.п. 5.1. та 5.2. договору орендар зобов’язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1. договору останній діє 22.04.1999 по 01.01.2002 строком на 3 роки.

Положеннями п. 10.3. договору встановлено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Відповідно до п. 10.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено у п. 10.9 договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Орандар  не має права передавати орендоване майно в суборенда (п. 11.1 договору).

Як встановлено судом, згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 22.04.1999 відповідачу було надано в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13а, побудови 1915, яке знаходиться на балансі КЕВ м. Києва, загальною площею 125,25 кв.м.

В      подальшому      сторони додатковим договором від 14.11.2002 № 120/2002/ГоловКЕУ продовжили договір оренди до 01.01.2005. У зв'язку з набуттям права виступати орендодавцем нерухомого військового майна Національною академією оборони України за погодженням з Головним квартирно-експлуатаційного управлінням ЗСУ, 28.12.2005 укладено додатковий договір № 59-д-с/2006 до договору, згідно якого права та обов'язки орендодавця перейшли до Національної академії оборони України. Строк договору сторони встановили по 26.12.2006

Національна академія оборони України додатковим договором від 18.12.2006 року № 146с продовжила термін дії договору по 27.12.2007.

За погодженням сторін, відповідно до додаткового договору  від 27.12.2007 № 628/07, строк дії договору було продовжено до 01.10.2010.

Згоди стосовно продовження дії договору після 01.10.2010 сторони не досягли, про що свідчать неодноразові письмові звернення позивача-1 до відповідача з вимогою про припинення строку дії договору,  повернення займаного приміщення та передачею його за актом приймання-передачі балансоутримувачу -  Національному університету оборони України.

А також, орендар в порушення вимог п. 11.1 договору, без згоди орендодавця здавав орендоване приміщення в суборенду товариству з обмеженою відповідальністю «Варта-Люкс», що підтверджується укладеним, 27.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-інноваційний центр»(далі - орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Варта-Люкс»(далі - суборендар) договор суборенди нерухомого війського майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28 (вул.Курська, 13А) військове містечко № 63, будівля № 13 (далі –договір суборенди).

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди,  орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування нерухоме військове майно - не жиле площею 125,25 кв. м. в будівлі № 13 (лабораторія), військового містечка № 63, що   знаходиться   на   балансі   Національної академії  оборони  України та обліковується в Київському КЕУ, розташоване за адресою: м. Київ. Повітрофлотський пр.-т, 28, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 01.10.1998  і становить 30 060,00 грн.

Згідно умов п. 2.1. договору суборенди, суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна   оренду не тягне за собою виникнення в суборендаря  права власності  на  це  майно. Власником  майна залишається держава, а суборендар користується ним протягом строку суборенди, але не довше строку дії договору оренди нерухомого військового майна

У відповідності до п. 10.1. договору суборенди, строк дії даного договору не може перевищувати строку дії договору оренди.

Як встановлено судом, згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення відповідачу-2 було надано в суборенду нежитлове приміщення загальною площею 125,25 кв.м., будівля ін..№ 13, військове містечко № 63, рік забудови-1915.

Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 1ст. 764 Цивільного кодексу України.

Позивач направив відповідачу заяву № 182/2784 від 19.10.2010, в якій повідомив відповідача про закінчення дії договору оренди № 66/1999/ГоловКЕУ від 22.04.1999, про відсутність згоди  на продовження договору оренди та про необхідність повернути орендоване приміщення. Отримання даного листа не заперечив в судовому засіданні і представник відповідача.

Таким чином, орендодавець у передбачений законом термін вчинив дії, що свідчать про його відмову від пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 1ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Відповідно до  ч.2 ст.291 ГК України та ч 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.9 договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За таких обставин суд приходить до висновку що укладений між сторонами договір оренди є припиненим з 01.10.2010 у зв’язку із закінченням строку його дії.     

Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені заступником військового прокурора Київського гарнізону  вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги  прокуратури задовольнити повністю.

2. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово - інноваційний центр»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 25293227) із займаного нежитлового приміщення площею 125,25 кв.м. за адресою: м. Київ,                пр.- т. Повітрофлотський, 28, військове містечко № 63, будівля № 13.

3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Люкс»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 13677810) із займаного нежитлового приміщення площею 125,25 кв.м. за адресою: м. Київ, пр.- т. Повітрофлотський, 28, військове містечко № 63, будівля № 13.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інноваційний центр»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 25293227) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра-Люкс»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 13677810) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення   05.02.2011