Рішення

від 28.01.2011 по справі 56/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/409

28.01.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Елвент"  

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті -Сервіс"

про

стягнення  626370,85 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

   Гладушков О.В. - представник;

   Озерський М.І. –директор,

   Вовченко М.І. –  учасник.

від відповідача

     не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробнича фірма "Елвент" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті -Сервіс" заборгованості  на загальну суму 626370,85 грн., у т.ч. 579023,00 грн. –основна сума боргу, 47347,85 грн. - неустойка .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору № 7. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, що надсилалась за адресою вказаною у довідці були отримані відповідачем.

Таким чином, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті -Сервіс", як замовником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ "Елвент", як підрядником (відповідач) укладено договір № 7 на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов‘язується відповідно до умов договору виконати роботи по ремонту покрівлі будівлі, розташованої в АДРЕСА_1, а замовник зобов‘язується передати фронт робіт, прийняти виконані роботи і оплатити роботи підрядника.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кресленням та календарним графіком виконання робіт, які є невід‘ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до креслень. Замовник може вносити зміни до креслень в односторонньому порядку, за умови, що вони не призведуть до підвищення договірної ціни більше ніж на 5 відсотків. Внесення змін до креслень, що призведуть до підвищення договірної ціни більше ніж на 5%, допускається тільки за згодою підрядника (п. 1.2 договору).

Термін початку та закінчення етапів робіт визначається календарним графіком виконання робіт, що наведено в додатку № 2 до цього договору (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що строки виконання робіт, на вимогу підрядника можуть змінюватись із внесенням відповідних змін у договір у разі: порушення замовником строків фінансування робіт; внесення замовником змін до креслень.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна (вартість) робіт є твердою і складає 989076,00 грн. Ціна (вартість) робіт за договором включає всі витрати підрядника, пов‘язані з виконання робіт (п. 4.2 договору). Якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих договором, і у зв‘язку з цим у відповідному підвищенні твердої договірної ціни, підрядник зобов‘язаний протягом 5 календарних днів повідомити замовника про обставини, що призвели  до необхідності виконання таких робіт, та подати замовнику пропозиції з відповідними розрахунками. Замовник протягом 5 календарних днів, розглядає зазначені пропозиції, приймає рішення по суті та повідомляє про нього підрядника.

Пунктами 10.3, 10.4 договору передбачено, що замовник здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, об‘єму та вартості виконаних робіт договору; сторони протягом 2 днів після укладання цього договору надають переліки осіб, уповноважених здійснювати представництво під час виконання робіт.

На виконання умов договору, позивачем були виконані роботи на суму 883304,40 грн., що підтверджується актами  від 30.06.2009, від 30.09.2009, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Крім того, згідно пояснень позивача, при виконанні договору № 7 виникла необхідність у  проведенні додаткових робіт та відповідно збільшенні вартості робіт по договору №7, у зв‘язку з чим на адресу відповідача були направлена додаткова угода до договору та розрахунок вартості робіт та матеріалів, однак додаткова угода відповідачем не була підписана.

Проте, позивач, на виконання вимог відповідача виконав додаткові роботи  по договору № 7, на загальну суму 709018,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами №3 -№ 7 (останній акт № 7 підписаний від 27.04.2010), які зі сторони відповідача були підписані І.О. Редька, як особи яка здійснювала представництво відповідача під час виконання підрядних робіт (лист  позивача від 16.11.2009), печаткою підприємства не скріплені. Позивач направляв на адресу відповідача зазначені акти (07.07.2010), однак останнім підписані не були вмотивованої відмова від їх підписання позивачу не надано. В підтвердження факту виконання підрядних робіт, позивачем до матеріалів справи також надано акти огляду прихованих робіт.

Відповідачем не надано жодних пояснень та доказів в спростування факту виконання робіт позивачем робіт на суму 709018,60 грн.

Відповідно до  п. 12.1 договору № 7 оплата робіт здійснюється замовником, в наступному порядку: 153300,00 грн. до 14.05.2009, 150000,00 грн. до 25.05.2009, 150000,00 грн. до 29.05.2009, 150000,00 грн. до 05.06.2009, 80000,00 грн. до 15.06.2009, 305776,00 грн. протягом 5 банківських днів після виконання підрядником всіх робіт, передбачених цим договором.

Як зазначає, позивач роботи по договору були виконані у повному обсязі 27.04.2010, що підтверджується актом № 7.

На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача за період з 12.05.2009 по 22.04.2010 кошти на загальну суму 1 013 300,00 грн.,  що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.  

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі можу бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт можу бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситись лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов‘язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв‘язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов‘язується своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитись від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.  

Судом враховано, що сторонами погоджено те, що ціна договору є твердою та сторонами укладено додаток № 1 до договору (розрахунок ціни робіт).

Однак, враховуючи матеріали справи, а саме факт підписання актів зі сторони відповідача уповноваженою особою на загальну суму 1592323,00 грн., а також факт перерахування відповідачем на користь позивача коштів на суму 1013300,00 грн., тобто на  суму, що перевищує ціну договору 989076,00 грн., а також відсутність з боку відповідача вмотивованої відмова від підписання актів на суму 709018,60 грн., відсутність відмови відповідача від договору підряду у зв‘язку зі збільшенням ціни договору та наявність в матеріалах справи повідомлення позивача відповідача про збільшення ціни договору, відсутність відповіді відповідача на пропозицію позивача укласти додаткову угоду, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем на замовлення відповідача, підрядних робіт по договору №7 на загальну суму 1592323,00 грн. та відповідно виникнення у відповідача зобов‘язання щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що відповідач вартість  виконаних позивачем робіт  у повному обсязі не оплатив, заборгованість становить 579023,00 грн.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи умови договору, судом встановлено, що сторонами погоджений строк оплати підрядних робіт. Однак з урахуванням того, що відповідачем перераховано кошти у більшому розмірі ніж передбачено договором, то для встановлення строку виникнення у відповідача зобов‘язання щодо оплати додаткових робіт слід застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв 07.07.2010 лист від 30.06.2010 з вимогою погасити заборгованість по договору № 7 у розмірі 579023,00 грн. до 01.08.2010, яка залишена відповідачем без виконання та відповіді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження здійснення повного  розрахунку за  виконані роботи, розмір заборгованості не оспорений.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи, становить 579023,00 грн. (1592323,00 грн. –1013300,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 579023,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачу пеню за період з 27.04.2010 по 05.11.2010 на загальну суму 47347,85 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 15.7 Договору за порушення грошових зобов‘язань замовник сплачує підряднику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено дату, з якої починається обраховуватись пеня.

За розрахунком суду, який здійснений з 02.08.2010  (позивачем у вимозі встановлений строк до 01.08.2010) по 05.11.2010, за допомогою програми "Ліга, калькулятори", розмір пені становить 26254,33 грн., який підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також, позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на рахунки відповідача.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006  №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Витрати позивача на оплату послуг адвоката з відповідача не стягуються, у зв‘язку з відсутністю в матеріалах справи договору укладеного між позивачем та адвокатом а також документів, які підтверджують розмір винагороди адвоката, проведення позивачем розрахунку з адвокатом.  

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті -Сервіс" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код 31927982 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково – виробнича фірма "Елвент" (03113, м. Київ, пров. Артелирійський, 5-в, к. 23, код 32253722) суму основного боргу у розмірі 579023 (п‘ятсот сімдесят дев‘ять тисяч двадцять три) грн. 00 коп., пеню у розмірі 26254 (двадцять шість тисяч двісті п‘ятдесят чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 6052 (шість тисяч п‘ятдесят дві) грн. 77 коп. та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя  

                              В.В.  Джарти

Дата складання повного рішення 02/02/2011