Рішення

від 01.02.2011 по справі 37/249-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/249-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р.                                                            Справа № 37/249-10

вх. № 10863/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Едельман Н.М. за довіреністю № 43 від 14.12.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Преміумвин", м. Київ  

до  ТОВ "Укрстройіндустрія 2005", м. Харків  

про стягнення 4133,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Преміумвин" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройіндустрія 2005" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь вартості поставленого товару в розмірі 2556,21 грн., в тому числі ПДВ - сума основного боргу; 1437,82 грн. - сума пені; 23,67 грн. - 3% річних; 116,21 грн. - сума індексу інфляції, а разом 4133,91 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 801 від 01.10.2009 року.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 01.02.2011 р. за вх. № Д193, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчать телефонограма № 24, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 жовтня 2009 року між сторонами було укладено Договір поставки № 801 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору позивач (постачальник) зобов'язувався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти та оплатити алкогольні напої, асортимент, кількість та ціна яких, зазначені в специфікації та накладних до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктом 6.1 Договору було встановлено, що оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за реквізитами вказаними в Договорі або іншими, які будуть вказані позивачем в подальшому, в строк, що не перевищує 45 (сорок п'ять) календарних днів від дати передачі Товару, зазначеній в накладній.

Пунктом 11.7. Договору було передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного Договору.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу за Договором був поставлений товар на загальну суму 2556,21 грн. що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 500/101827 від 15.06.2010 р. на суму 1230,49 грн.;

- № 500/101789 від 11.06.2010 р. на суму 561,27 грн.;

- № 500/101739 від 09.06.2010 р. на суму 764,45 грн.

При цьому суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу 2556,21 грн. за Договором в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару; а згідно ч.3 вказаної статті у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу за Договором у розмірі 2556,21 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін встановлений Договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 116,21 грн. та 3% річних в розмірі 23,67 грн. відповідають вимогам Договору та діючому законодавству України, тому підлягають задоволенню.

Пунктом 9.3. Договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд визнає позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 123,63 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2556,21 грн. основного боргу; 123,63 грн. пені; 23,67 грн. 3% річних та 116,21 грн. інфляційних, всього - 2819,72 грн.

Отже, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 69,56 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 160,95 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрстройіндустрія 2005" (61002, м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, кв. 13, код ЄДРПОУ 33898901, р/р 26005036402900 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства "Преміумвин" (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-А; код ЄДРПОУ 22972175; р/р 26006303186902 у ВАТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164) - 2556,21 грн. основного боргу; 123,63 грн. пені; 23,67 грн. 3% річних; 116,21 грн. інфляційних; витрати по сплаті  державного мита в сумі 69,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 160,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 07.02.2011 р.