Рішення

від 07.02.2011 по справі 47/310-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/310-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.                                                            Справа № 47/310-10

вх. № 10769/4-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Безуглої Л.Е. довіреність б/н від 12.01.11 р.;

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача - не з"явився;    

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", м. Київ  

до  1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1", м. Харків;

       2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОН ПЛЮС", м. Харків   

про стягнення 175311,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство  "Банк Таврика" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з  відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОН ПЛЮС», як солідарних боржників відповідно до договору поруки від 02.10.2007р. суму  заборгованості за кредитним договором № 16/07 від 02.10.2007р. у розмірі 175 311,46 грн. за рахунок належного їм майна, та інших активів, що належать їм на праві власності і на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, що належить 1 відповідачу:: макулатурний прес ВОА СОNTINETTE -25- SP, 1994 р.в., виробництво Нідерланди, знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 12а; 2 відповідачу:  ваги автомобільні 20,0 т., знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Єнакіївскька,12а. Окрім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 1 753,11 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.  

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник 1 відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник 2 відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

02 жовтня 2007 року між Акціонерним банком „Таврика", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БАНК" ТАВРИКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" був укладений кредитний договір № 16/07 (зі змінами та доповненнями: договором № 1 від 25 серпня 2008 року про внесення змін до кредитного договору № 16/07 від 02.10.2007р.) (далі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов вищевказаного договору Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" була надана відзивна непоновлювальна кредитна лінія з максимальними лімітом заборгованості 130 000,00 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 02 жовтня 2009 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором були укладені наступні договори: договір застави обладнання від 02.10,2007р., між Позивачем та Відповідачем (позичальником); договір застави обладнання від 02.10.2007р., між Позивачем та ТОВ "ВІКОН ПЛЮС" (майновим поручителем);           договір поруки від 02.10.2007 р. між Позивачем, Відповідачем (позичальником) та ТОВ "ВІКОН ПЛЮС" (поручителем).

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме Відповідач повністю отримав кредитні кошти на підставі наданої заяви від 02.10.2007р. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на його поточний рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №/1 від 02.10.2010р. та випискою з особового рахунку Відповідача.

За умовами Кредитного договору Відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплачувати проценти за користування ними, а також комісії та інші платежі, які передбачені кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договорам не виконав, а саме, прострочив строк погашення кредиту та не сплатив нараховані відсотки за користування кредитними коштами. 02 жовтня 2010 року повністю сплинув строк погашення заборгованості за Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачу (позичальнику), поручителю та майновому поручителю неодноразово надсилались листи з вимогою погашення існуючий заборгованості, але до відповідач не відреагував та заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що 1 та 2 відповідач не надав суду  доказів, які би спростовували наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мали можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 130 000,00 грн. ( сума заборгованості за кредитом)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачами, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів: 30 541,09грн. - сума заборгованості за нарахованими відсотками; 13 361,51 грн.  - сума пені за прострочку повернення кредиту; 1 408,86 грн. сума пені за прострочку сплати нарахованих відсотків.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Загальна сума пені за порушення умов кредитного договору складає 14 770,37 грн. сплата якої передбачено пунктом 5.8. Кредитного договору відповідно до ст. 625 ЦК України та ст.343 ГК України.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1753,11 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на першого та другого відповідачів солідарно.

   Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.509, 526, 530, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 1, 4, 12, 15, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" ( 61023, м. Харків, вул. Чернишевського. 90, кв. 8, код ЄДРПОУ - 32438027, рахунки: №2600930207880; № 2600030107880 в АТ "БАНК "ТАВРИКА", МФО 300788) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОН ПЛЮС" (61003, м. Харків, пр. Московський, буд. 2/2, кв.142, код ЄДРПОУ-35071316 рахунок 2600130109401 в АТ"БАНК"ТАВРИКА", МФО 300788), як солідарних боржників відповідно до договору поруки від 02.10.2007 р. на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" (01135,м. Київ, вул. Дмитрівська,92-94; код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києва та Київської області; адреса для листування: Україна, 61002, м. Харків, вул. Артема,31, Харківське відділення №42 - регіональне управління АТ "БАНК "ТАВРИКА") заборгованість за кредитним договором № 16/07 від 02.10.2007р. у розмірі 175 311,46 грн. за рахунок належного їм майна, коштів та інших активів, що належать їм на праві власності і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України, а також за рахунок заставного майна, що належить:

-ТОВ "Слобожанські вторресури 1": макулатурний прес BOA CONTINETTE-25- SР, 1994 р.в., виробництво Нідерланди, знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 12 а.

-ТОВ "ВІКОН ПЛЮС": ваги автомобільні 20,0 т., знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївскька,12а;

3.Стягнути солідарно з Відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" ( 61023, м. Харків, вул. Чернишевського. 90, кв. 8, код ЄДРПОУ - 32438027, рахунки: №2600930207880; № 2600030107880 в АТ "БАНК "ТАВРИКА", МФО 300788) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОН ПЛЮС" (61003, м. Харків, пр. Московський, буд. 2/2, кв.142, код ЄДРПОУ-35071316 рахунок 2600130109401 в АТ"БАНК"ТАВРИКА", МФО 300788) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" (01135,м. Київ, вул. Дмитрівська,92-94; код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м. Києва та Київської області; адреса для листування: Україна, 61002, м. Харків, вул. Артема,31, Харківське відділення №42 - регіональне управління АТ "БАНК "ТАВРИКА") державне мито у розмірі 1 753,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Светлічний Ю.В.

Справа №47/311-10

                          Повне рішення складене 08 лютого 2011 року.