Постанова

від 05.02.2008 по справі 14/331-07-7990

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/331-07-7990

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" лютого 2008 р. Справа № 14/331-07-7990

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Тимофієнко О. О.,                                                                                   

відповідача –Іллюшко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Одеса  

на  рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2007 р.  

у справі №14/331-07-7990

за позовом Державного підприємства „Дельта-лоцман”, м. Миколаїв  

до Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Одеса

про стягнення 16731,72 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

08.10.2007 р. (вх. №10273) у господарському суді Одеської області ДП „Дельта-лоцман” пред'явлено позов до Ізмаїльської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з останньої 16731,72 грн. (а.с. 2-4). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

За наказом директора ДП „Дельта-лоцман” від 19.04.2004 р. № 69 в квітні 2004 року в м. Ізмаїлі був створений відокремлений структурний підрозділ підприємства - Ізмаїльська філія ДП „Дельта-лоцман” (ідентифікаційний код 25453258). Відповідно до Положення про Ізмаїльську філію, затвердженого цим наказом, філія є структурною одиницею Державного підприємства „Дельта-лоцман”, не є юридичною особою і діє в межах своїх повноважень від імені підприємства, згідно з його Статутом та Положенням про філію. В травні 2004 року Ізмаїльська філія ДП „Дельта-лоцман” зареєстрована в якості страхувальника в Ізмаїльській міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Відповідач). У зв'язку із виробничою необхідністю, наказом директора Державного підприємства „Дельта-лоцман” від 17.04.2006 р. № 61 Ізмаїльська філія ДП „Дельта-лоцман” була ліквідована та виключена з Єдиного державного реєстру. У зв'язку з ліквідацією, фахівцями Відповідача була проведена перевірка правильності нарахування, удержання, розрахунків та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд) Ізмаїльською філією ДП „Дельта-лоцман”, про що складений відповідний акт від 24.07.2006 р.. Згідно цього акту, по розрахунках між Ізмаїльською філією ДП „Дельта-лоцман” та Фондом за Відповідачем рахується борг в сумі 16731,72 грн. на користь Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман”. 26 липня 2006 року без повернення боргу Ізмаїльська філія ДП „Дельта-лоцман” була знята з обліку у Відповідача. Довідка від 26.07.2006 р. № 269 про зняття з обліку Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман” видана Ізмаїльською міською виконавчою дирекцією з порушенням її форми, встановленої Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів ФСС з ТВП, затвердженої постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16 (із змінами та доповненнями). Всупереч додатку 5 до вказаної Інструкції, в довідці не зафіксована заборгованість за Фондом на дату зняття з обліку. 16.07.2007 р. листом за вих. № 3263 Державне підприємство „Дельта-лоцман” звернулось до Відповідача та його керівного органу вищого рівня - Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду - з вимогою про відшкодування витрат ліквідованої Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман” та перерахування боргу на банківський рахунок Позивача. Згідно з Повідомленням про вручення за № 1221349, цей лист доставлено Відповідачу 19 липня 2007 року. На підставі ч.2 ст. 530 ЦК України, Відповідач повинен був перерахувати борг Позивачу не пізніше 26 червня 2007 року. Але, в порушення вимог закону, Відповідач борг не погасив. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 520,526 ЦК України.

25.10.2007 р. (вх. №24424) виконавча дирекція Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надала суду відзив на позов (а.с. 45-48), в якому просила припинити провадження у справі, оскільки вважає, що позов повинен бути залишений без розгляду, так як в даному випадку позов пред'явлено до робочого органу Одеського обласного відділення ФСС з ТВП - Ізмаїльської міської виконавчої дирекції, яка не є юридичною особою. Згідно п.1.3 Положення „Про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 року № 42, юридичною особою є лише Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Згідно п.1.5 Положення „Про районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженого розпорядженням Голови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18 жовтня 2001 року №71,  Ізмаїльська міська виконавча дирекція Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не може бути стороною в судовому процесі. Також, в даному випадку, правовідносини між позивачем і відповідачем не можуть бути врегульовані за нормами господарського процесуального судочинства. Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в даному випадку відноситься до суб'єктів владних повноважень і позов повинен бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства України. Згідно п.11 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам” № 04-5/120 від 27.06.07р., у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.   

        Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2007 р. (а.с. 66) замінено  зазначеного у позові позивачем відповідача по справі - Ізмаїльську міську виконавчу дирекцію Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на належного відповідача - Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

22.11.2007 р. судом до справи залучені  письмові пояснення Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по суті позовних вимог (а.с. 69), в яких воно просило відмовити у задоволенні позову, оскільки, відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240 від 18.01.2001 р. та п.2.1.1. Інструкції „Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженої постановою Правління Фонду від 26.06.01р. № 16, страхувальниками - є роботодавці, які підлягають обов'язковій реєстрації в якості страхувальника Фонду, до них відносяться: підприємства, установи, організації, їх об'єднання та інші юридичні особи незалежно від форм власності. Після реєстрації страхувальнику видається повідомлення, в якому проставляється його реєстраційний номер, наявне повідомлення було видано Ізмаїльській філії ДП „Дельта –Лоцман”. В даному випадку, як вбачається із матеріалів судової справи, страхувальником Одеського обласного відділення ФСС з ТВП в особі Ізмаїльської міської виконавчої дирекції є Ізмаїльська філія ДП „Дельта –Лоцман”, перед якою в Ізмаїльської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення ФСС з ТВП виникла заборгованість по страховим внескам, а не перед Державним підприємством „Дельта-лоцман”, розташованим у м. Миколаїв, як помилково стверджує позивач. Згідно Інструкції „Про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженої Постановою Правління ФСС з ТВП № 38 від 19 вересня 2001 року: „15.3. Позаплановою ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу Фонду і проводиться за наявності однієї або декількох з наступних обставин: проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства, порушено справу про банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, тощо”. Отже, була порушена процедура закриття Ізмаїльської філії і повернення грошових коштів стало неможливим. Відповідно до п.4.9. Інструкції „Про порядок надходження, обліку та витрачання  коштів  Фонду  соціального  страхування  з  тимчасової втрати працездатності”, затвердженої постановою Правління Фонду від 26.06.01р. № 16: „4.9. При ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день ліквідації. Після одержання документів про ліквідацію страхувальника, органи Фонду в 15 денний строк здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати ним страхових внесків. Копії акта, підписаного ліквідаційною комісією і правонаступником (якщо він зазначений), подаються до органів Фонду, де зареєстрований страхувальник, що підлягає ліквідації, і правонаступник.” В даному випадку, у супереч вимог діючого законодавства, не були своєчасно надані докази державної реєстрації припинення філії ДП „Дельта –лоцман”, не були надані ліквідаційні документи Ізмаїльській філії. Наявні документи були надані лише у липні, тобто з порушенням 15 денного строку, не було ніякого звернення ліквідаційної комісії про сплату заборгованості, крім того, були поспішно закриті банківські рахунки Ізмаїльської філії як страхувальника. Замість них надані рахунки головного підприємства - ДП „Дельта –лоцман”, розташованого в м. Миколаїв, яке не може бути страхувальником Одеського обласного відділення ФСС з ТВП в особі Ізмаїльської міської виконавчої дирекції. У зв'язку з тим, що Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності будує свою діяльність на принципах консолідованості страхових внесків, повернення даної заборгованості саме страхувальнику, який зареєстрований у Миколаївському обласному відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, приведе до загрози не виконання державної соціальної програми в Одеській області.

         Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2007 р. (підписаним суддею Горячук Н. О. 18.12.2007 р.) позов задоволено, а саме стягнено з Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ДП „Дельта-лоцман” 16731,72 грн. боргу, 167,31 грн. держмита та 118,00 грн. за ІТЗ судового процесу (а.с. 109). Таке рішення суд мотивував тим, що відповідач суму боргу перед Ізмаїльською філію ДП „Дельта-лоцман” визнає. Але посилається на те, що була порушена процедура закриття Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман”, були закриті банківські рахунки Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман” і повернення боргу стало неможливе. Це заперечення, на думку суду, не спростовує наявності боргу Фонду перед Ізмаїльською філію ДП „Дельта-лоцман”, яке було структурною одиницею останнього, тобто має місце наявність боргу Фонду перед ДП „Дельта-лоцман”.

    Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, з тих же підстав, що були ним викладені у письмовому поясненні по суті позовних вимог, а також, враховуючи те, що суд не дослідив належним чином усі докази по справі та порушив норми матеріального та процесуального права.  

        Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2008 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження  та  призначено до розгляду на 05.02.2008 р., про що сторони,  згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом „Діловодство суду” на диск CD-R №7024128RЕ40305.

        Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

        Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

         За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

      Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в т. ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила  наступне.

        Оскаржуючи рішення суду, скаржник зазначив наступні підстави для його скасування:

- страхувальником була Ізмаільська філія ДП „Дельта-лоцман”, яка мала право на отримання матеріального забезпечення, а також повернення надмірно сплачених страхових внесків,  а не позивач, і тому він не має права на повернення йому вказаних у позові грошових коштів;

- позивачем була порушена процедура ліквідації Ізмаїльської філії ДП „Дельта-лоцман” (страхувальника) і передбачені чинним законодавством документи були направлені йому (відповідачу) лише в липні 2006 року, тобто з порушенням 15 денного строку;

- судом необґрунтовано застосовано ст. 530 ЦК України, тоді як до цих відносин необхідно застосовувати терміни повернення надмірно сплачених страхових внесків, встановлені  Інструкцією „Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженою постановою Правління Фонду від 26.06.01р. № 16, тобто 10 діб з дня звернення голови ліквідаційної комісії та надання відповідних документів, однак ці документи до Ізмаїльської міської виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  до цього часу не надані.

            Проте, ці доводи, на думку судової колегії, необґрунтовані та не можуть прийматись до уваги, з огляду на таке.  

          Як свідчать матеріали справи, Ізмаїльська філія держаного підприємства  „Дельта-лоцман” (далі –Філія) булла створена на підставі наказу позивача - держаного підприємства  „Дельта-лоцман”   №69 від 19.04.2004 р. (а.с. 21) і, згідно ст. 95 ЦК України та Положення  про Філію (а.с. 22-28), була відокремленим підрозділом, не маючи статусу  юридичної особи.

      Згідно до вимог  Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” та  Інструкції „Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  від 26.06.01р. № 16 (далі –Інструкція), зазначена Філія  була зареєстрована в травні 2004 року Ізмаїльською міською  виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в якості страхувальника.

            Наказом позивача № 61 від 17.04.2006 р. (а.с. 29-30),  прийнятим ним, відповідно до наданих йому чинним законодавством та Статутом (а.с. 10-20) повноважень, Філію було закрито.

           Матеріали справи свідчать і цю обставину встановив та дослідив місцевий суд і вона визнається Відповідачем, що на момент закриття (ліквідації) Філії  за Відповідачем рахується борг в сумі 16731,72 грн..

         У разі не здійснення ліквідації Філії, остання, згідно вищезазначених норм права, мала право на зарахування чи на повернення цієї заборгованості.  

        Приймаючи до уваги, що Філія входила до складу Позивача і він, відповідно до чинного законодавства, є правонаступником її прав, Позивач має правові підстави для повернення цієї заборгованості  саме йому.

           За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув зазначену заборгованість з Відповідача (юридичної особи, до складу якої входить Ізмаїльська міська  виконавча  дирекція) на користь Позивача.

        Посилання скаржника на те, що Філію було ліквідовано у порушення порядку, встановленого чинним законодавством, на думку судової колегії, є необґрунтованим і не підтвердженим належними доказами.

        Та обставина, що при закритті Філії Позивач несвоєчасно, тобто з порушенням строків, встановлених Інструкцією,  надав Відповідачу необхідні документи, не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, оскільки зазначена Інструкція та нормативні акти, які регулюють ці відносини, не передбачають можливість не повернення (списання) заборгованості, у разі несвоєчасного подання документів, а передбачених ЦК України строків позовної давності по вимозі про повернення заборгованості позивач не пропустив.  

       Судова колегія також критично оцінює посилання скаржника на неможливість застосування до цих відносин ч.2 ст. 530 ЦК України і вважає їх хибними, з огляду на таке.

         Так, спеціальні норми права, а саме Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та Інструкція, не встановлюють порядку, строків пред'явлення і виконання вимог про повернення страхувальнику надмірно сплачених коштів та виконання цих вимог, а тому до цих відносин необхідно по аналогії застосовувати загальні норми права, тобто в даному випадку ч.2 ст. 530 ЦК України.

             Матеріали справи свідчать, що Позивач звертався до Відповідача листом №3263 від 16.07.2007 р. з такою вимогою (а.с. 38-39), але той не здійснив у семиденний строк повернення коштів і, відповідно, Позивач мав право на пред'явлення до суду позову про стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.  

            Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

            Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування  норм  процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

           На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

        Наведені Відповідачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його письмові пояснення, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені у скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

            Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

          Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення  місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

           З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

                           Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

              Рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2007 р. у справі №14/331-07-7990 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на зазначене судове рішення - без задоволення.

              Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                 Бєляновський В. В.

                                                                                                             Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 05.02.2008 р.