Постанова

від 14.06.2006 по справі 28/8-5/38-43/400

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/8-5/38-43/400

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 червня 2006 р.                                                                                   № 28/8-5/38-43/400  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Стратієнко Л.В.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу  

Акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “ФОНД”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.12.2005р.

у справі№28/8-5/38-43/400

за позовомФінансово-розрахункового центру “ФРЦ”

доТОВ “Миколаївський глиноземний завод”

третя особа

про

Акціонерне фінансово-інвестиційне товариство “ФОНД”

визнання установчих документів недійсними та стягнення неодержаних прибутків,

за  участю  представників :           

позивача –Цирфа Г.Б.,відповідача  –Орлов В.В.,третьої особи –Цирфа Г.Б.,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.04.1997р. у справі № 28/8 задоволені позовні вимоги фінансово-розрахункового центру “ФРЦ” до орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод”, третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору –акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд”, про визнання недійсними установчих документів відповідача та стягнення неодержаних прибутків.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 19.06.97р. зазначене рішення залишене без змін.

Постановою Президії Вищого арбітражного суду України від 11.07.97р. постанову Вищого арбітражного суду України від 19.06.97р. та рішення Вищого арбітражного суду України від 25.04.97р. скасовано, а справу № 28/8 направлено на новий розгляд.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 19.08.97р. у справі № 28/8-5/38 в позові фінансово-розрахункового центру “ФРЦ” до орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод”, правонаступником якого стало відкрите акціонерне товариство “Миколаївський глиноземний завод”, за участю третьої особи –акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд”, про визнання установчих документів недійсними та стягнення неодержаних прибутків,  відмовлено.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 09.01.98р. рішення від 19.08.97р. Вищого арбітражного суду України по справі № 28/8-5/38 залишено без змін.

19.03.2004 року акціонерне фінансово-інвестиційне товариство “Фонд” звернулось до господарського суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого арбітражного суду України від 19.08.97р. у даній справі, посилаючись на те, що для державної реєстрації орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод” у 1995 році, відповідно до діючого на той час законодавства про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, необхідна була згода Антимонопольного комітету України, оскільки частка відповідача на товарному ринку на той час перевищувала 35 %, тоді як третя особа, як акціонер та засновник Миколаївського акціонерного глиноземного заводу, який у 1995 році був ліквідований та засноване спірне орендне підприємство, довідався про відсутність вказаної згоди лише з листа № 26-26/11-1550 від 15.03.2004р.

          Ухвалою господарського  суду м. Києва від 02.04.2004 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2004р. у справі  №28/8-5/38, вказану заяву  залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2004р. у справі № 28/8-5/38 касаційна  скарга акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд” задоволена, ухвала господарського  суду м. Києва від 02.04.2004р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2004р. у справі  №28/8-5/38 змінені в резолютивні частині повністю та частково в мотивувальній частині, постанова Президії Вищого арбітражного суду України від 11.07.1997р. та  рішення  Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р. у справі  № 28/8-5/38 скасовані, рішення Вищого арбітражного суду України від 25.04.1997р. у справі № 28/8 залишено в силі.          

Ухвалою Верховного Суду України від 26.08.2004р. відмовлено у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2004р. у справі № 28/8-5/38.

У вересні  2004 року до Вищого господарського суду  України звернулося  ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами  постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2004р., посилаючись на те, що до моменту укладання договору оренди цілісного майнового комплексу  Миколаївського глиноземного заводу з організацією орендарів цього заводу, Фонд державного майна України не укладав договорів оренди вказаного майна з будь-якими особами.  Вважає зазначену обставину істотною для правильного вирішення спору, яка існувала на час розгляду справи судом, але не була і не могла бути відомою заявникові.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2004р. у справі № 28/8-5/38 скасовано  ухвалу господарського суду м. Києва від 2.04.2004 року, постанову  Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2004р. та  постанову Вищого господарського суду України від 27.07.2004р. за заявою ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” (23.11.2004р. ухвалою Вищого господарського суду України  замінено сторону у справі № 28/8-5/38 –ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” її правонаступником –ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”) про перегляд за нововиявленими обставинами зазначених судових актів, справа передана господарському суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. у справі № 28/8-5/38-43/400, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005 року, заяву акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р. та заяву ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 27.07.2004р. у даній справі залишено без задоволення, а рішення Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р. - без змін.

В обґрунтування  рішення суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний господарський суд, послався на те, що підприємство “Миколаївський акціонерний глиноземний завод” зареєстровано 13.12.1993р., тобто до укладення договору оренди організацією орендарів Миколаївського глиноземного заводу та Фондом держмайна України, а тому Миколаївський акціонерний глиноземний завод не був заснований. Крім того, попередня згода Антимонопольного комітету України на створення орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод” не є нововиявленими обставинами.

Разом з тим, постанова Вищого господарського суду України від 27.07.2004р.  не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, як така, що була скасована постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2004р.

          Посилаючись на порушення норм матеріального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції від 27.12.2005р. у справі № 28/8-5/38-43/400, третя особа у касаційній скарзі  та представник фінансово-розрахункового центру “ФРЦ” у судовому засіданні, просять її скасувати.

          Не погоджуючись з вимогами, викладеними третьою особою в касаційній скарзі, представник товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” у судовому засіданні просить залишити постанову апеляційної інстанції від 27.12.2005р. у справі № 28/8-5/38-43/400 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

              Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.04.1997р. у справі №28/8, ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005 року у справі № 28/8-5/38-43/400 встановлено, що:

Рішенням Вищого арбітражного суду  України від 07.12.1993р. у справі № 244/6 визнано укладеним з дня вступу в силу цього рішення проект договору оренди майна Миколаївського глиноземного заводу строком на 10 років, поданий організацією орендарів Миколаївського глиноземного заводу. Отже, з цього моменту організація орендарів Миколаївського глиноземного заводу  одержала право створювати своє підприємство,  оскільки договір оренди майна Миколаївського глиноземного заводу вважався чинним з 07.12.1993р. згідно з п.2 резолютивної частини рішення Вищого арбітражного суду України від 07.12.1993р. у справі №244/6.

Статтею 16 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, у діючій на той час редакції, діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського товариства. З цього моменту припиняються і розриваються трудові договори (контракти) з працівниками цього підприємства, організації, структурного підрозділу”.

13 грудня 1993р. відбулися установчі збори Миколаївського акціонерного глиноземного заводу, на яких засновники акціонерного товариства: організація орендарів  Миколаївського глиноземного заводу та акціонерне фінансово-інвестиційне товариство “Фонд” прийняли рішення створити акціонерне товариство –Миколаївський акціонерний глиноземний завод (надалі – МАГЗ), затвердити його статут, підписати установчий договір і обрати його президента. Цього ж дня відбулася державна реєстрація МАГЗ у виконкомі Миколаївської міської Ради за № 881/1.

Діяльність Миколаївського глиноземного заводу, як державного підприємства, що вбачається з  довідки № 100/1, виданої виконкомом Миколаївської міської Ради, припинена 13.12.1993р. у зв'язку з реєстрацією МАГЗ. При цьому, установчі документи МАГЗ, державна реєстрація якого відбулася відповідно до вимог закону, відповідають діючому на той час законодавству.  Згідно зі ст.17 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”, в діючій на той час редакції цього закону, створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації, відповідно до договору оренди.

              Рішенням Вищого арбітражного суду України від 25.04.97р. у справі № 28/8 встановлено, що орендне підприємство “Миколаївський глиноземний завод”  створене з порушенням вимог ст. ст. 34, 35 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст. ст. 20-22 Закону України “Про господарські товариства” та ст. 8 Закону України “Про підприємництво” у діючій на той час редакції цих законів, до завершення процесу ліквідації МАГЗ у відповідності з діючим законодавством.

             Також  цим судом встановлено, що: з моменту прийняття рішення про ліквідацію господарського товариства, його акціонери згідно зі ст. ст. 20, 21 Закону України “Про господарські товариства”, у діючій на той час редакції цього закону, набули статусу його кредиторів, майнові вимоги яких підлягали задоволенню на основі зобов'язального права розділу 3 ЦК України пропорційно їх частці в статутному фонді акціонерного товариства, відповідно до  ст. ст. 4, 151 ЦК України; прибуток заводу за 1994-1995рр., з наданих до суду балансів Миколаївського глиноземного заводу, становив 65 961 270 (шістдесят п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят одна тисяча двісті сімдесят) гривень; оскільки позивач має право вимагати 10 відсотків прибутку МАГЗ,  стягненню з відповідача підлягає частина прибутку за 1994-1995р.р. пропорційно частці позивача в статутному фонді МАГЗ, тобто борг в розмірі 6 596 127 (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч ста двадцять сім) гривень.

Ухвалою Вищого господарського суду  України від 23.11.2004р. здійснено заміну сторони у справі № 28/8-5/38 Відкритого акціонерного товариства  “Миколаївський глиноземний  завод”, правонаступника орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод” згідно ст. 4.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства  “Миколаївський глиноземний  завод” ,   її правонаступником –Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний  завод”, яке є відповідачем у даній справі в частині неодержаного прибутку.

              Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

              В оскаржуваній постанові апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається в своїй заяві третя особа не можуть розглядатись як нововиявлені, оскільки вони були предметом розгляду у попередніх судових засіданнях у справі.

              Разом з тим,  наявність чи відсутність рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод” має істотне значення для вирішення зазначеної справи. При цьому заявник не міг одержати інформацію про наявність чи про відсутність згаданого рішення Антимонопольного комітету України на момент розгляду спору в 1997р.

               Таким чином, апеляційна інстанція порушила норми матеріального права, що містяться у Конституції України, а також у Законі України “Про Антимонопольний комітет України”.

              Відповідно до вимог частини 3 статті 42 Конституції України: “Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”. Від імені держави цю функцію здійснює Антимонопольний комітет України. Так, згідно   ст. ст. 1, 7, 8, 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” цей орган покликаний здійснювати контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень, контролювати дотримання антимонопольного законодавства при створенні господарюючих суб'єктів, установлювати монопольне положення підприємств на товарному ринку, пред'являти позови про порушення антимонопольного законодавства, що є винятковою прерогативою Антимонопольного комітету України.

              Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що “органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.

              Проте, ні Конституцією, ні Законом України “Про Антимонопольний комітет України” не передбачено обов'язку Антимонопольного комітету України надавати підприємствам за їх запитами інформацію про свої рішення.

              Як вбачається із частини 2 статті 34 Конституції України, “кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір”. Разом з тим, передбачене право включене в розділ II Конституції України, що містить перелік прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. не поширюється на юридичних осіб. Законом України “Про підприємства в Україні”, що діяв на момент розгляду спору в 1997р., було передбачене право підприємств лише на одержання інформації “про результати інспектування і перевірок протягом 30 днів від їх початку” (п.2 статті 32).

              За таких обставин, акціонерне фінансово-інвестиційне товариство “Фонд” не мало передбаченого законом права запитувати Антимонопольний комітет України про його рішення щодо монопольного положення Миколаївського глиноземного заводу на товарному ринку України на момент розгляду спору в 1997р. і, відповідно, про згоду цього органу державної влади на створення орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод”. Лише після вступу в силу з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України підприємства України одержали таке право.

              Отже, акціонерне фінансово-інвестиційне товариство “Фонд” не могло знати про наявність чи про відсутність рішення Антимонопольного комітету України  про його згоду або про відсутність такої на створення орендного підприємства “Миколаївський глиноземний завод”. Тому відсутність при здійсненні реєстрації відповідача рішення Антимонопольного комітету України про згоду на його створення є нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

              Враховуючи вищевикладене щодо встановлення нововиявлених обставин справи, що мають суттєве значення для справи, які не були і не могли бути відомі заявникові, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005р. у справі № 28/8-5/38-43/400 підлягають скасуванню в частині залишення без задоволення заяви акціонерного  фінансово-інвестиційного товариства     “Фонд” про перегляд за нововиявленими обставинами  рішення  Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р.у справі № 28/8-5/38-43/400.

             Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що  не може вважатися достатньою підставою для перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами заява відповідача про відсутність будь-яких договорів оренди цілісного майнового комплексу  Миколаївського глиноземного заводу, укладених Фондом державного майна України з будь-якими особами, до моменту укладання договору оренди зазначеного майна з організацією орендарів цього заводу, оскільки вони були предметом розгляду у попередніх судових засіданнях у справі та потребували лише додаткової перевірки судом та підтвердження належними доказами.

              Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 25, 1119-11111, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд” задовольнити частково.

          Ухвалу господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005р.  у справі № 28/8-5/38-43/400 в частині залишення без задоволення заяви акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р. у справі № 28/8-5/38-43/400 скасувати.

Постанову Президії Вищого арбітражного суду України від 11.07.1997р.  у справі № 28/8 та рішення Вищого арбітражного суду України від 19.08.1997р. у справі № 28/8-5/38 скасувати; рішення Вищого арбітражного суду України від 25.04.1997р. у справі № 28/8 залишити в силі.

Стягнути грошові кошти в розмірі 65 596 127 (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч сто двадцять сім) гривень із усіх банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (54051, м. Миколаїв, вул.Артема,62-а) на користь фінансово-розрахункового центру “ФРЦ” (65012, м. Одеса, вул.Пушкінська,68, п/р №26005665206631 в Одеській обласній філії АКБ УСБ, МФО-328016, код ЄДРПОУ-14284165).

          Стягнути з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (54051, м. Миколаїв, вул.Артема,62-а) на користь акціонерного фінансово-інвестиційного товариства “Фонд” (65012, м. Одеса, вул.Пушкінська,68, п/р №26504665208141 в Одеській обласній філії АКБ УСБ, МФО-328016, код ЄДРПОУ-13885709) 127,5 гривень витрат зі сплати державного мита.

          Стягнути з поточного рахунку  товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (54051, м. Миколаїв, вул.Артема,62-а) у доход Державного бюджету України 25500 гривень державного мита.

В решті  ухвалу господарського суду м. Києва від 22.09.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005р. у справі № 28/8-5/38-43/400 залишити без змін.

Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   Л.Стратієнко