Рішення

від 13.02.2008 по справі 5020-5/067

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/067

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" лютого 2008 р. справа № 5020-5/067

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прохлада”    (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, .б. 6, кв. 24)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

про визнання права власності

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Баженов Василь Васильович, директор, протокол № 1/07 від 11.10.07, паспорт АР № 169870 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 01.07.99,       ТОВ "Прохлада";

Позивач - Водичев Павло Геннадійович, представник, довіреність № б/н від 01.02.08,    ТОВ "Прохлада";

Відповідач - Дюкова Марія Олександрівна, головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність № 83 від 12.01.08,       Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, ТОВ „Прохлада”, звернувся до суду з позовом до відповідачів, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської  міської Ради, про визнання права власності на торговий павільйон „Прохлада”, розташований за адресою: м. Севастополь, пл. Ушакова, 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право власності.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивач змінив цільове призначення земельної ділянки, на якою розташований спірний об'єкт нерухомого майна.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.1995 між Організацією орендарів Орендного підприємства „Прохлада” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Севастополю був укладений договір купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до умов договору позивач придбав державне майно: цілісний майновий комплекс –Орендного підприємства „Прохлада”, розташоване за адресою: м. Севастополь, пл. Ушакова, 1 та включає павільйон „Газованої води”.

Орендне підприємство „Прохлада” було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю „Прохлада”, що підтверджується Статутом, зареєстрованим 06.09.1995.

26.06.1995 між позивачем та Севастопольською міською державною адміністрацією був укладений договір № 66 про право користування земельною ділянкою  на умовах оренди. Згідно з договором земельна ділянка передається на строк 10 років.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено право землекористувача самостійно господарювати на земельної ділянці, зводити споруди відповідно до генплану, власність на прибуток від експлуатації земельної ділянки згідно з предметом договору інші права  відповідно до Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

·          державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

·          нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

·          інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Реалізуючі свої права позивач у встановленому законодавством порядку був розроблений проект реконструкції павільйону, який був узгоджений з Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя.

Робочий проект реконструкції павільйону виконаний ДКП „Муніципальне житло”, узгоджений у встановленому законодавством подяку:

-          висновком  Управління містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № с-32/2000, узгоджений проект реконструкції торгового павільйону „Прохлада”;

-          експертною оцінкою ВДПБ № 223 порушень вимог пожежної безпеки  немає;

-          проект узгоджений з головним санітарним лікарем СЕС.

02.04.2004 Інспекцією ДАБК позивачу виданий дозвіл № 81/373 на виконання будівельних робіт по реконструкції павільйону „Прохлада”.

Роботи по реконструкції павільйону виконані позивачем за рахунок власних коштів.

Закінчений реконструкцією павільйон введений в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 15.06.2006  (а.с. 47-50).

Позивач звернувся до відповідача з проханням видати свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт.

Відповідач відмовив позивачу з посиланням на те, що земельна ділянка була надана позивачу для іншої мети, у зв'язку з чим видача свідоцтва про право власності не передбачається можливим.

Відмову відповідача суд вважає такою, що не відповідає необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України  землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України  до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Виходячи із вказаних вимог земельного законодавства слідує, що реконструкція торгового павільйону не вимагає зміни цільового призначення земельної ділянки –як до реконструкції, так і після її закінчення торговий павільйон розташований на землях, віднесених до категорії земель житлової та громадської забудови, у зв'язку з чим, вимога про зміну цільового призначення земельної ділянки є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України  використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при реконструкції павільйону в повному обсязі виконані вказані вимоги, що підтверджується Актом введення в експлуатацію.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права в разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Прохлада”    (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, .б. 6, кв. 24, код ЄДРПОУ 20751731) на торговий павільйон „Прохлада”, розташований за адресою: м. Севастополь, пл. Ушакова, 1.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.02.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Прохлада”    (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, .б. 6, кв. 24)

2.          Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

3.          Справа

4.          наряд