Рішення

від 09.02.2011 по справі 5071.1-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5071.1-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

09.02.2011Справа №5002-22/5071.1-2010

за позовом – ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів», Сакський район, с. Кар'єрне, вул. Горняцька, 1

до відповідача – ДП «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108 в особі відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО», м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6а

про стягнення 95346,21 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача –  Марговцев Ю.М., представник, дов від 09.03.2010 року; Виговська Н.В., представник, дов від 02.12.2010 року

від відповідача –  Яскевич Ф.Л., представник, дов від 05.02.2010 року; Прудникова М.М., головний бухгалтер, посвідчення № 224; Турова А.А.   

Обставини справи:

Позивач – ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ДП «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО», просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 95346,21 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.01.2010 року позовну заяву ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» до ДП «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» в порядку статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України направлено до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року апеляційну скаргу ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду АР Крим від 15.01.2010 року у справі № 2-24/2136-2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2010 року у справі № 22/81-10 (2-24/213-2010)  касаційну скаргу ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» задоволено, ухвалу Господарського суду АР Крим від 15.01.2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року у справі № 22/81-10 (2-24/213-2010) скасовано з передачею справи на розгляд Господарського суду АР Крим.

За резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справу № 22/81-10 (2-24/213-2010) передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.10.2010 року справу прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим А.А. Калініченко із привласненням справі № 5002-22/5071.1-2010, справу призначено до розгляду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити.

02.12.2010 року до суду надійшли пояснення позивача по справі, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 95346,21 грн.

В судовому засіданні відповідач надав суду відзив на пояснення позивача по справі, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Листом вих. № 984 від 22.12.2006 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» звернулось до начальника Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» із проханням надати технічну допомогу з перевезення залізничний вагонів локомотивом ЧМЕ-3 на під'їзних шляхах ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

Листом вих. № 1 від 01.01.2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» повторно звернулось до начальника Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» із проханням надати технічну допомогу з перевезення залізничний вагонів локомотивом ЧМЕ-3 на під'їзних шляхах ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

Як наслідок Відокремленим структурним підрозділом «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» було виставлено рахунок-фактуру № 3578 від 28.12.2006 р. на суму 39346,21 гривень.

Так, 29.12.2006 р. Закритим акціонерним товариством «Сакський завод будівельних матеріалів» було перераховано на рахунок Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» грошові кошти за оплату роботи локомотиву ЧМЕ-3 у розмірі 39346,21 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1618 від 29.12.2006 р.

03.01.2007 р. Відокремленим структурним підрозділом «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» було виставлено рахунок-фактуру № 1 на суму 60758,24 гривень.

04.01.2007 р. Закритим акціонерним товариством «Сакський завод будівельних матеріалів» було перераховано на рахунок Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» грошові кошти за оплату роботи локомотиву ЧМЕ-3 у розмірі 56000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.01.2007 р.

Таким чином, в період між з 29.12.2006 р. по 04.01.2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» було перераховано на рахунок Відокремленого структурного  підрозділу  «Сімферопольське  локомотивне ДЕПО» грошових коштів на загальну суму 95346,21 гривень.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 74 від 26.01.2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» було перераховано на рахунок ТЕХПД-4 Кримської дирекції грошові кошти на суму 153000,00 гривень за залізничні послуги згідно договору ПР/4ТХ - 05 - 462 НЮ від 12.09.2005 р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Листом вих. № 26 від 29.01.2007 р. позивач звернувся до начальника Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» із проханням здійснити повернення грошових коштів перерахованих за роботу локомотива ЧМЕ-3 платіжними дорученнями № 1618 від 29.12.2006 р. - на суму 39346,21 гривень та № 1 від 04.01.2007 р. - на суму 56000,00 гривень.

06.02.2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» листом вих. № 35 звернувся до начальника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та до начальника Кримської дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця» у якому зазначило, що у зв'язку із виставленням рахунку ТехПД-4 на суму 142052,04 гривень, який було сплачено з урахуванням роботи тепловозу залізниці ЧМЕ-3, позивач звертається із проханням виконати повернення грошових коштів у розмірі 95346,21 гривень на розрахунковий рахунок ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

Листом № 133 від 06.02.2007 р. відповідач погодився, що від ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» на рахунок Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» поступили грошові кошті 29.12.2006 р. - 39346,21 гривень та 04.01.2007 р. - 56000,00 гривень, загалом на суму 95346,21 гривень.

Кримська дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця» листом № 123 від 24.04.2007 р. вказала начальнику Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» на те, що за період з 22.12.2006 р. по 15.01.2007 р. ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» здійснив оплату за роботу тепловозу ЧМЕ-3 у суму 142052,04 гривень на розрахунковий рахунок ТехПД-4. Виставлена ТехПД-4 сума є правомірною, стягнуто згідно Тарифного керівництва № 1 за договором на експлуатацію під'їзного шляху № ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. укладеному між залізницею та ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

Листом № 261 від 04.05.2007 р. позивач знову звернувся до Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» у якому ще раз зазначив, що ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» за період з 22.12.2006 р. по 15.01.2007 р. здійснив оплату за роботу тепловозу ЧМЕ-3 Сімферопольському локомотивному ДЕПО у розмірі 95346,21 гривень. За цей же період часу ТехПД стягує згідно керівництва №  1  суму  142052,04 грн. включаючи 95346,21  гривень за роботу того ж самого тепловозу, та просив розглянути дане питання та здійснити повернення грошових коштів ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» ЄДРПОУ 30873397 у сумі 95346,21 гривень на р/р 2600110125101 в АКБ «Юнекс» м. Київ МФО 322539.

Таким чином, позивач вважає, що повністю здійснив оплату перед ТехПД - 4 за роботу тепловозу ЧМЕ-3, отже сплачені позивачем без будь якого договору з Відокремленим структурним підрозділом «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» грошові кошти у розмірі 95346,21 грн. були сплачені як надлишкові та без будь-якої правової підстави.

Розглянувши заявлені позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року №273/96-ВР законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

          Згідно пунктів 2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ №457 від 6 квітня 1998 р. Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

            Згідно пункту 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р. до залізничних під'їзних колій належать колії,   що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам,  підприємцям, організаціям та установам  незалежно  від  форм  власності,  а  також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під'їзні колії  призначено  для  транспортного обслуговування одного  або  кількох  підприємств  у  взаємодії   із   залізничним транспортом загального користування.

          Відповідно до пункту 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з  підприємством, порядок і умови експлуатації  залізничних  під'їзних  колій,  визначаються

договором. Подача і забирання  вагонів,  а  також  маневрова  робота на залізничних коліях,  що належать  підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі   і   забирання   вагонів   і  контейнерів  на залізничній   під'їзній   колії встановлюється договором на експлуатацію  залізничної  колії (договором на подачу та забирання вагонів).  Експлуатація залізничних  під'їзних  колій,  які  мають  свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

          Відповідно до пункту 2.1. Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджений наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. взаємовідносини  залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на  під'їзних  коліях, визначаються договорами  про  експлуатацію  під'їзних  колій або договорами про

подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2).

Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками  під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.

Договори про подачу  та  забирання  вагонів  укладаються  між залізницею і  підприємствами,  у  разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів.

              Договори розробляються   з   урахуванням   технології  роботи під'їзної колії  і  технології  роботи  станції  примикання,  а  у відповідних випадках - з урахуванням  єдиних  технологічних процесів.

Згідно пункту 2.3. Правил договір про експлуатацію під'їзної колії і  договір  про подачу та забирання вагонів визначають порядок подачі та забирання вагонів, терміни перебування вагонів на під'їзній колії та інші умови роботи під'їзної колії.

Згідно пункту  2.4. Правил у разі обслуговування  під'їзної колії локомотивом залізниці вагони подаються залізницею під навантаження або вивантаження  безпосередньо на під'їзну колію і розставляються на місця навантаження та вивантаження,  здавання і приймання  вагонів провадяться на місцях навантаження і вивантаження.

Відповідно до пункту 2.5. Правил у разі обслуговування під'їзних колій   локомотивом власника колії  вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів.  Подальше  перевезення  вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на   передавальні   колії   забезпечуються  локомотивами  власника під'їзної колії або його контрагентів.

Таким чином, з вказаних вище норм вбачається, що договір на експлуатацію під'їзних колій укладається в тому випадку, коли під'їзні колії обслуговуються локомотивом, який належить власнику під'їзної колії та він самостійно, за допомогою власного локомотиву, переміщує вагони в межах колії передає їх залізниці та приймає їх від залізниці на передавальних коліях, зазначених у договорі. В такому випадку залізниця не надає послуги з переміщення вагонів в межах під'їзної колії, а власник під'їзної колії їх не сплачує.  

Якщо у власнику під'їзної колії відсутня можливість використання власного локомотиву, між сторонами укладається окремий договір про подачу та забирання вагонів, а залізниця буде подавати вагони під навантаження або вивантаження  безпосередньо на під'їзну колію і розставляти на місця навантаження та вивантаження, здавання і приймання  вагонів буде провадитись на місцях навантаження і вивантаження, в такому власник під'їзної колії буде сплачувати послуги залізниці з переміщення вагонів в межах під'їзної колії у складі плати за подання та збирання вагонів.

Також суд звертає увагу сторін на те, що Статут залізниць України чітко встановлю

яким саме договором оформлюються правові відносини між залізницею та власником під'їзної колії у тому випадку, якщо подання та збирання вагонів здійснюється локомотивом залізниці – це договір про подання та збирання вагонів.

Між ДП «Придніпровська залізниця» та ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» було укладено договір №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

Згідно пункту 1 договору під'їзна колія належить ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» і обслуговується власник локомотивом.

Згідно пункту 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №2п або колію 6п парку «Громівка».

Відповідно до пункту 9 договору партії вагонів, що вертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника на колію №2п або колію 6п парку «Громівка», на якій вони приймаються залізницею.

Згідно пункту 15 договору, відстань для нарахування збору за подачу, збирання вагонів 32 км в обидва кінці, з них на балансі залізниці 30 км, на балансі підприємства 2 км.

Однак, 22 грудня 2006 року між ДП «Придніпровська залізниця» та ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» укладено додаткову угоду №3 до договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії (т.3 а.с. 70).

Згідно цієї додаткової угоди договір доповнено пунктом 6 наступного змісту: При несправному локомотиві або відсутності локомотива власника колії подача вагонів на під'їзну колію здійснюється локомотивом залізниці з письмової заявки керівництва власника колії на ім'я начальника станції. Здавання вагонів в цьому випадку проводиться на вантажних фронтах.

Пункт 9 договору доповнено абзацом наступного змісту: Приймання вагонів здійснюється залізницею на вантажних фронтах.

Пункт 15 договору доповнено абзацом наступного змісту: У разі подачі та збирання вагонів локомотивом залізниці відстань для нарахування збору за подачу, збирання вагонів 44,4 км в обидва кінця, з них на балансі залізниці 30 км, на балансі підприємства 14,4 км.

Внесення змін до договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. згідно додаткової угоди №3 від 22.12.2006, призвело до того, договір №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії  також набув ознаки договору про подання та збирання вагонів (відповідні умови діють у разі нездатності власника колії здійснювати маневрові роботи за допомогою власного локомотиву).

Суд звертає особливу увагу сторін на те, що зазначена додаткова угода укладена між сторонами саме в тої період часу, коли відбулась паламка локомотиву, що належить власнику колії ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» та мало місце перше звернення позивача до начальника Сімферопольського локомотивного депо з проханням надати технічну допомогу з перевезення залізничних вагонів локомотивом ЧМЕ-З на під'їзних шляхах ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

На вимогу суду позивачем надані листи на адресу начальника станції «Саки» з проханням надати локомотив, які надсилались згідно положень пункту 6 договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. в редакції додаткової угоди №3 від 22.12.2006. (т.2 а.с.107 - 136). У зв'язку з тим, що позивач не зміг надати суду докази поштової відправки або вручення їх нарочно начальнику станції «Саки» судом був направлений відповідний запит, на якій надійшла відповідь (лист  від 10.01.2010 №002/дс) від начальника залізничної станції «Саки», яким підтверджено факт надходження таких листів у спірний період з боку ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

          Також, з відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №26010077 (т.3. а.с. 87) вбачається, що сума збору за подання та забирання вагонів у розмірі 72897, 50 визначалась виходячи з відстані 44,4 км в обидва кінця, тобто виходячи з того, що подання та збирання вагонів здійснюється локомотивом залізниці, як це передбачено пунктом 15 договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. в редакції додаткової угоди №3 від 22.12.2006.

          Також, згідно накопичувальної картки №26010056 (т.2 а.с. 88) позивачу було проведено нарахування плати за маневрові роботи у сумі 45479,2 грн.

          Збір за подання та збирання вагонів з урахуванням того, що ці операції здійснюються локомотивом залізниці, а також плата за маневрові роботи були сплачені платіжним дорученням №74 від 26.01.2007 року в загальній сумі 153 000 грн., з яких 142 052,04 грн. спрямовані залізницею на погашення вказаних вище платежів, що підтверджується матеріалами справи, надходження платежів з боку позивача також підтверджено ДП «Придніпровська залізниця» (т.3 а.с. 46, 86).

Згідно листа ВСП «Кримська дирекція залізничних перевезень» від 20.01.2011 р. №02-12/ДНМЮ-4 у відповідь на запит суду встановлено наступне.

На підставі додаткової угоди № 3 від 22.12.2006 р. до договору ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії, укладеного між ДП «Придніпровська залізниця» та ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів», Залізницею за період з 22.12.2006 р. по 15.01.2007 р. по відомостям плати за користування вагонами ФГУ-46 був нарахований збір за подачу та забирання вагонів по ставках тарифного керівництва №1 р.2 п.1 Таб. 1,2, затвердженими наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999 р., в сумі 87477,00 грн. (з ПДВ). Даний збір було стягнуто з ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» 27.01.07 по відомості ГУ-46 №26010077 (перелік №2701 залізничних перевезень).

Враховуючи, що подача вагонів відбувалася з наступною розстановкою вагонів по фронтам вивантаження на прохання вантажовласника, додатково був нарахований договірний збір за маневрову роботу з вагонами у сумі 54575,04 грн. (з ПДВ), який було стягнуто по накопичувальним карткам ФУ-92 №26010056 (перелік №2701 залізничних перевезень).

Збір за маневрову роботу нараховувався на підставі калькуляції, розробленої ДП «Придніпровська залізниця» у відповідності з Тарифним керівництвом №1, р. 1 п. 26 Таб. 3.

Всі вищевказані документи у справах Кримської дирекції залізничних перевезень відсутні у зв'язку із закінченням строку зберігання. Згідно «Переліку документів МПС та підвідомчих йому установ, організацій та підприємств з вказанням строків зберігання», затвердженого МПС 01.07.86 р. ЦН 4394: строк зберігання відомостей ГУ-46 - один рік;    строк зберігання накопичувальних карток ФДУ-92 - три роки.

Витрати дизельного палива та заробітної плати машиніста в Тарифному керівництві №1 не передбачені. Можливість їх передбачення в ставках нам відома бути не може, так як ставки збору за подачу та забирання вагонів, вказані в Тарифному керівництві №1, були розроблені Головним комерційним управлінням Укрзалізниці.

          Аналогічні за змістом відомості містяться у листі Кримської дирекції залізничних перевезень від 24.04.2007 р. №123, в якому зазначено, що за період з 22.12.2006 року по 15.01.2006 року  ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» здійснив оплату за роботу тепловозу ЧМЕ – 3 в сумі 142052,04 грн. на розрахунковий рахунок ТехПД – 4. Виставлена ТехПД-4 сума є правомірною, стягнута згідно Тарифного керівництва № 1, за довго ром на експлуатацію під'їзного шляху № ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 року, укладеному між дорогою та ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» (т.1 а.с. 54).

          З урахуванням викладених вище обставин слід дійти висновку, що послуги залізниці щодо проведення маневрових робіт в межах під'їзної колії позивача за умов відсутності у нього власного локомотиву були сплачені ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» шляхом перерахування збору за подання та забирання вагонів та плати за маневрові роботи на підставі договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. в редакції додаткової угоди №3 від 22.12.2006.

          Стосовно посилань ВСП «Сімферопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» на укладення окремого договору про проведення маневрових робіт шляхом виставлення рахунків та їх оплати, суд зазначає наступне.

          Як вже було зазначено раніше, дотримання положень Статуту залізниць України для ДП «Придніпровська залізниця» є обов'язковим, в тому числі в частині договірних відносин з іншими суб'єктами господарювання.

          Пунктом 71 Статуту залізниць України чітко визначено види договорів, якими опосередковуються відносини між залізницею та власником під'їзної колії, у разі відсутності у власника колії локомотиву для здійснення маневрових робіт в межах колії, між залізницею та власником колії укладається договір на подання та збирання вагонів, на підставі якого здійснюється оплата послуг залізниці.

          В листі начальника залізничної станції «Саки» від 09.12.2010 р. №077/ДС вказано, що у вказаний період подання, забирання вагонів та маневрова роботи у спірний період здійснювалось локомотивами Сімферопольського локомотивного депо ДП «Придніпровська залізниця», це також підтверджується копіями маршрутів, в яких відображено роботу локомотивів на залізничній під'їзній колії позивача у спірний період, які долучені до матеріалів справи.

          Однак суд звертає увагу сторін, що Сімферопольське локомотивне депо, Кримська дирекція залізничних перевезень, залізнична станції «Сакі» не мають статусу юридичної особи та входять у склад єдиного суб'єкта господарювання – ДП «Придніпровська залізниця».

          Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що ВСП «Сімферопольське локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» не змогло надати суду жодного акту або іншого первинного документу, якій був ви підписаний у двосторонньому порядку та підтверджував фактичне виконання маневрових робіт з боку ВСП «Сімферопольське локомотивне депо» та прийняття цих робіт з боку ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів», також суду не надано доказів складання таких актів навіть в односторонньому порядку та правлення їх позивачу для підписання.

          Крім того, згідно Положення про ВСП «Сімферопольське локомотивне депо» (п.7.2.10.) повноваження на вчинення юридичних дій шляхом укладення від імені ДП «Придніпровська залізниця» договорів належать виключно начальнику депо на підставі довіреності, однак відповідачем не надано доказів того, що рахунки з боку депо підписані саме начальником депо.

          Отже, слід виходити з того, що на залізничній під'їзній колії, що належить ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» фактично маневрові роботи виконувались локомотивом, якій входить до парку Сімферопольського локомотивного депо, однак оплачуватись ці маневрові роботи повинні згідно умов договору №ПР/ДН-4/160-04/ДНМ-135 від 28.07.2004 р. в редакції додаткової угоди №3 від 22.12.2006., оскільки це відповідає положенням пункту 71 Статуту залізниць України, пункту 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджений наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р.

          Такий висновок суду також підтверджено актом перевірки від 25.01.2007 (т.3. а.с. 89) в якому вказано, що за підсумками перевірки станції, проведеної начальником комерційного відділу та комерційним ревізором ділянки, з відома начальника станції та у присутності працівників, проведено звірка документів, які є підставою для нарахування платежів у вигляді зборів за подачу – уборку вагонів та здійсненої маневреної роботи на під'їзному шляху ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів».

В ході перевірки було виявлено що на під'їзному шляху ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» здійснюються маневрові роботи локомотивів. З 22.12.2006 року по 19.01.2007 року внаслідок поламки локомотиву ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» за проханням гілковласника та на підставі наказів зам.ДН-4 №№ 193, 216, 226, 245 подача – забирання та маневрова робота з переміщення вагонів на під'їзному шляху здійснювалась локомотивом залізниці. З 22.01.2007 року при надходженні на станцію додаткової угоди № 3 від 2..01.2007 року до договору на експлуатація під'їзного шляху  № ПР/ДН-4/60-04/ДНМ – 135 від 28.07.2004 року товарною конторою стали стягуватись платежі за подачу – забирання та маневрову роботу. До отримання додаткової угоди вказані платежі не стягувались. Таким чином, загальна сума недобору склала 118376,70 грн., у тому числі: за подачу - забирання вагонів – 72897,50 грн.; маневрова робота – 45479,20 грн.

          За вказаних обставин, виставлення з боку Сімферопольського локомотивного депо рахунків № 3578 від 28.12.2006 року, № 1 від 03.01.2007 року та отримання коштів 95346,21 грн. є безпідставним збагаченням з боку ДП «Придніпровська залізниця», яке виникло внаслідок відсутності координації дій між структурними підрозділами ДП «Придніпровська залізниця».

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Стосовно заяви відповідача про необхідність застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦК України для  окремих  видів  вимог  законом  може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, отже скорочені строки не можуть бути встановлено підзаконними нормативними актами, в тому числі постановами КМУ.

Згідно частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про  спростування  недостовірної  інформації,  поміщеної у засобах масової інформації. У цьому  разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової  інформації  або  від  дня,  коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у  зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про  розірвання  договору  дарування  (стаття  728   цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу,  пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття  1293  цього Кодексу).

Однак, правові відносини між сторонами з яких виникли позовні вимоги не пов'язані з перевезенням вантажів або пошти, до підтверджується відсутністю ознак договору перевезення у правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема, оформлення залізничної накладної.

Таким чином, до правовідносин сторін слід застосовувати загальний строк позовної давності у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строки позовної давності за вимогами ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» слід відраховувати з 29.12.2006 та 04.01.2007 відповідно.

Як вбачається з опису вкладення до цінного листа (т.1 а.с. 67) позовна заява була відправлена поштою на адресу Господарського суду АР Крим 20.12.2009, тобто без пропуску строку позовної давності.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця» відокремлений структурний підрозділ «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» (м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, рахунок № 26035000002004 в ДФ АБ «Експрес – Банк» м. Дніпропетровськ, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) на користь  ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» (Сакський район, с. Кар'єрне, вул. Горняцька, 1, рахунок № 2600110125101 в АКБ «Юнекс» м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 30873397) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 95346,21 грн.

3.          Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця» відокремлений структурний підрозділ «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» (м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, рахунок № 26035000002004 в ДФ АБ «Експрес – Банк» м. Дніпропетровськ, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) на користь  ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» (Сакський район, с. Кар'єрне, вул. Горняцька, 1, рахунок № 2600110125101 в АКБ «Юнекс» м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 30873397) 953,46 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця» відокремлений структурний підрозділ «Сімферопольське локомотивне ДЕПО» (м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, рахунок № 26035000002004 в ДФ АБ «Експрес – Банк» м. Дніпропетровськ, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) на користь  ЗАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» (Сакський район, с. Кар'єрне, вул. Горняцька, 1, рахунок № 2600110125101 в АКБ «Юнекс» м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 30873397) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 14.02.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.