Ухвала

від 14.02.2011 по справі 136-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

136-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 305

УХВАЛА

14.02.2011Справа №5002-30/136-2011

За заявою Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 10 (ЄДРПОУ 22300458).

До боржника Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь, вул. Войкова, 14-А, кв. 2 (ЄДРПОУ 35337951)

Про порушення справи про банкротство.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від кредитора – не з'явився.

Від боржника – не з'явився.

Суть спору: кредитор – Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь (ЄДРПОУ 22300458) звернувся до господарського суду АРК з заявою про  порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951), згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване тим, що боржник не знаходиться за місцезнаходженням та має борг перед пенсійним фондом у розмірі 1995,81 грн., (ч. 1 ст. 52 Закону).

11.02.2011р. на адресу суду від Центрального відділення ПАТ «Марфін Банк» у м. Сімферополі надійшов лист з відомостями щодо руху грошових коштів боржника за останні дванадцять місяців.

Представник кредитора у судове засідання не з'явився, 11.02.2011р. скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність у зв'язку із зайнятістю.

Представник боржника у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, вимоги суду не виконав. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню з наступного.

Управлінням по рішенню № 661 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиком страхових внесків від 06.05.2009р. до боржника була застосована штрафна санкція у вигляді штрафу  у розмірі 46,21 грн. та нарахована пеня у розмірі 13,40 грн.

По рішенню Управління № 637 від 30.04.2009р. про застосування штрафних санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки, які встановлені законодавством до боржника застосована фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 1095,88 грн.

Управлінням була скерована на адресу боржника вимога про сплату боргу від 18.01.2010р. № 35 у розмірі 1995,81 грн.

Заборгованість боржником не погашена.

Після цього Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь звернулось з адміністративним позовом  до Окружного адміністративного суду АРК щодо стягнення з боржника суми заборгованості.

Постановами Окружного адміністративного суду АРК у справах № 2а-7584\09\6\0170, № 2а-4715\096\170 адміністративні позови задоволено та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 1262,21 грн. та 671,60 грн.

До Центрального ВДВС Сімферопольського РУЮ  були передані виконавчі листи щодо стягнення заборгованості для виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак у сукупності, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу ст. 52 Закону, слід зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою органи пенсійного фонду повинні надати докази, які б свідчили про: фактичне припинення боржником господарської діяльності; неможливість установити місцезнаходження боржника (місце діяльності його органів); неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У якості підстави для порушення справи про банкрутство боржника, як відсутнього, кредитор зазначив, що керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за місцезнаходженням.

На підтвердження зазначеного, кредитор представив акт про неможливість складання протоколу про адміністративне правопорушення від 24.11.2008р. (а.с. 19), в якому зазначено про відсутність керівних органів боржника, який, на його думку, є доказом відсутності керівних органів боржника – юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, органи пенсійного фонду зобов'язані додати до заяви про визнання банкрутом документи, які б підтверджували наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, а саме, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що керівні органи Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951) за місцем його знаходження відсутнє, боржник не здійснює підприємницьку діяльність, що на думку заявника підтверджується актом про відсутність керівних органів боржника від 24.11.2008р.

Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає що, місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до держаного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що, згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі  з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника – юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Ініціюючим кредитором не було надано в матеріали справи витяг на боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями із зазначенням місцезнаходження боржника та статусу відомостей про юридичну особу, що боржник відсутній за місцезнаходженням.

Посилання Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь на акт про неможливість складання протоколу про адміністративне правопорушення від 24.11.2008р. в якому зазначено про відсутність керівних органів боржника Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951), як доказ відсутності Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951) за його місцезнаходженням також не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України та ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, заявник зазначає, що скерував до ДПІ в м. Сімферополі запит щодо надання відомостей про подання боржником останньої звітності до органів ДПІ в м. Сімферополі, однак в матеріалах справи немає такої довідки ДПІ.

Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010р. по господарській справі № 5002-6\1976.1-2010 (2-30\1976-2010), постанові від 27.05.2009р. по справі № 15/410-б-43/495.

З викладених обставин, суд дійшов висновку, що представленими кредитором доказами не підтверджується, що боржник – Приватне підприємство «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951) є відсутнім боржником в розумінні ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, суд вважає, що заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь є безпідставною.

Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого  було порушено справу про банкрутство боржника, або коли провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, органи пенсійного фонду зобов'язані додати до заяви про визнання банкрутом документи, які б підтверджували наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, а саме, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.

Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності передбачених ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, а також з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 цього Закону, суд приходить до висновку про недоведеність Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь підстав для визнання Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951) відсутнім боржником, а відтак, припиняє провадження у справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1 - 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про визнання банкрутом Приватного підприємства «Церій», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 35337951) припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.