Рішення

від 10.02.2011 по справі 3997-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3997-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011Справа №5002-7/3997-2010

За позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" (97200, Совєтський район, с. Совєтський, вул. А. Матросова, 1А, ідентифікаційний номер 01978144)

До відповідачів: 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (95034, м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 4); 2) Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (97200,  Совєтський район, с. Совєтський, вул. А. Матросова, 14); 3) Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 15)

Про стягнення 9 368,12 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Писаренко А. О. – предст., дов. б/н від 17.08.2010р.   

Від відповідачів:  1) Тарасов Д. В. – предст., дов. №4/Дз від 03.01.2011 р., Юфімчук М. В., предст., дов. №2/Дз від 03.01.2011 р.; 2) Амзаєв Е. М., предст., дов. №69/1068 від 09.02.2011 р. 3) Чипіжко О. С., предст., дов. №11.0-27/02 від 04.01.2011 р.

         Суть справи: Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим та до Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 9 368,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2009 р. в ході проведення перевірки працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму були вилучені з аптечного кіоску Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" лікарські засоби, косметичні препарати та вироби медичного призначення на загальну суму 9368,12 грн. Позивач стверджує, що після спливу тривалого часу вилучений товар був повернутий пошкодженим, з порушенням цілісності первинних та вторинних упаковок, у зв'язку з чим підлягає утилізації за знищенню. З урахуванням цього, позивач вважає, що вказаними протиправними діями відповідачів була заподіяна матеріальна шкода Дочірньому підприємству "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" в сумі 9368,12 грн., яку позивач просить стягнути примусово в порядку статей 1172, 1176 Цивільного кодексу України.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму проти позову заперечувало та зазначило, що не є належним відповідачем у справі, оскільки під час перевірки всі процесуальні дії проводив слідчий Совєтського райвідділу, який вилучав лікарські засоби, здійснював огляд місця події, зберігання препаратів та направлення їх для проведення дослідження, а тому відповідачем у справі має бути Совєтський райвідділ, який є самостійною юридичною особою. Відповідач також зазначив, що відповідно до відмовного матеріалу, протоколу огляду події та фототаблиці лікарські засоби зберігалися позивачем з чисельними порушеннями санітарних норм та температурного режиму, подальша їх реалізація загрожувала  життю та здоров'ю громадян, а тому вказані препарати були вилучені і незалежно від умов зберігання в подальшому повинні були бути утилізовані. Крім того, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму зауважило, що акт приймання-передачі препаратів був складений позивачем через місяць після повернення лікарських засобів.

Представник Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму в поясненнях по справі зазначив, що перевірка аптечного кіоску здійснювалася на підставі направлення на перевірку №26 від 18.09.2009 р., підписаного начальником Головного управління МВС України в АР Крим. Під час перевірки був встановлений факт порушення правил обігу медичних препаратів та прийнято рішення про вилучення медичних препаратів. Відповідач зазначив, що під час перевірки була відсутня необхідність залучення спеціалістів в порядку статті 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України; було встановлено порушення позивачем пункту 3 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №360 від 19.05.2005 р., що виразилося у відпуску рецептурних медичних препаратів; виявлені порушення умов зберігання медичних препаратів. Представник Совєтського райвідділу зазначив, що вилучені медичні препарати були направлені на дослідження до НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим, за результатом якого було встановлено, що в медичних препаратах містилися наркотичні засоби, прекурсори та психотропні речовини в невеликій кількості та вказані препарати не були включені до переліку сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. При цьому, під час дослідження було витрачено по 2 таблетки з кожної упаковки, з урахуванням чого відповідач повідомив, що цілісність упаковок медичних препаратів була порушена під час проведення експертного дослідження.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.09.2010 р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим.

В письмових поясненнях, що були надані суду в судовому засіданні 04.10.2010 р., представник позивача повідомив, що вина відповідачів в спричиненні збитків мотивується незаконністю проведеного огляду місця події та вилучення лікарських засобів. Так, Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" зазначає, що відповідно до частини 1 статті 190 Кримінально-процесуального кодексу України огляд місцевості, приміщення, предметів та документів здійснюється з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, але в протоколі відсутня інформація про наявність порушеної кримінальної справи, як і відсутні будь-які вказівки на повідомлення про злочин, яке мало бути підставою для здійснення огляду. Позивач зазначає, що слідча дія була проведена працівником Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, який не був вказаний в направленні на перевірку, а в самому направленні зазначено, що вона поводиться з метою встановлення дотримання правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних медичних препаратів, не зважаючи на те, що проведення відповідних перевірок не віднесено до компетенції органів внутрішніх справ. Позивач також зазначив, що відповідачам було достатньої встановити факт наявності або відсутності у Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" ліцензії на реалізацію наркотичних засобів, та перевірити наявні в аптечному кіоску лікарські засоби з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженим постановою КМУ №770 від 06.05.2000 р. Позивач вважає голослівними та непідтвердженими посилання відповідачів на порушення умов зберігання лікарських засобів та вважає, що перевірка умов зберігання лікарських засобів не входить до компетенції органів МВС України, оскільки відповідні перевірки здійснюються спеціалістами Комітету з контролю за якістю медпрепаратів МОЗ України відповідно до Наказу МОЗ України №44 від 16.03.1999 р.

Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим проти позову заперечувало та пояснило, що право на відшкодування шкоди за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України виникає у випадках, передбачених статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», до яких не відноситься випадок, вказаний в позовній заяві. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не наведені мотиви та не додані докази, які б свідчили про незаконність дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.10.2010 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-          Визначити загальну вартість придбання товарів (лікарських засобів, косметичних препаратів, виробів медичного призначення тощо), що були вилучені у Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму за результатом перевірки, проведеної 19.09.2009 р.

-          Визначити загальну вартість реалізації (ринкову вартість) товарів (лікарських засобів, косметичних препаратів, виробів медичного призначення тощо), що були вилучені у Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" працівниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму за результатом перевірки, проведеної 19.09.2009 р.

Після надходження до суду експертного висновку ухвалою ГС АР Крим від 17.01.2011 р. провадження у справі було поновлено.

03.02.2011 р. до ГС АР Крим від Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги в розмірі загальної вартості реалізації (ринкової вартості) товарів, вилучених відповідачами, в сумі, визначеній експертом – 9337,07 грн. Пояснення були прийняті судом до розгляду.

В наданих суду письмових поясненнях представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму зазначив, що експертом була визначена вартість вилученого товару, однак не встановлено дотримання позивачем правил зберігання лікарських засобів, у зв'язку з чим вважає, що висновок не підтверджує обґрунтованості позовних вимог.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №53-01-21/43-45 від 14.03.2006 р., Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" є юридичної особою, що здійснює наступну діяльність за кодами КВЕД:

- роздрібна торгівля фармацевтичними товарами;

- роздрібна торгівля парфумерією та косметичними товарами;

- оптова торгівля фармацевтичними товарами.

18.09.2009 р. начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим Г. Г. Москалем було виписано направлення №26 на перевірку дотримання Дочірнім підприємством "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" вимог по правилам обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних медичних препаратів (т. ІІ, а. с. 17).

На підставі цього направлення була проведена відповідна перевірка, в ході якої старшим слідчим Слідчого відділу Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим Амзаєвим Ельдаром Мідатовичем, в присутності старшого оперуповноваженого по ОРД УБНОН капітана міліції Козакова А. Г., фармацевта Лазоркіної Т. М. та оперуповноваженого УДСБЕЗ старшого лейтенанта міліції Кіріліна А. А., був складений протокол огляду місця події, яким одночасно здійснено вилучення медичних препаратів, що знаходилися на реалізації в медичному кіоску Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація", про що складений відповідний опис (т. І, а. с. 15-28).

Вилучені у позивача лікарські засоби після їх дослідження були повернуті позивачеві, однак з порушенням цілісності кожної упаковки препаратів, про що Дочірнім підприємством "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" був складений відповідний акт від 05.12.2009 р., один екземпляр якого був наданий для погодження Совєтському районному відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, що підтверджується відповідним штампом реєстрації вхідної кореспонденції (т. І, а. с. 33-43).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Дочірнє підприємство "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" просить суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму матеріальну шкоду, заподіяну вилученням лікарських засобів та їх поверненням в пошкодженому та непридатному для подальшої реалізації стані, обґрунтовуючи свої вимоги статтями 1172, 1176 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Роз'яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Враховуючи, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що шкода йому була заподіяна внаслідок неправомірних дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму та Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму у вигляді безпідставного вилучення лікарських засобів та їх повернення у непридатному для подальшої реалізації стані, у даному випадку йдеться мова про позадоговірну шкоду.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдана шкода, тобто шкода, причиною якої є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та шкодою має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку шкода не відшкодовується. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.456 ЦК.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості та правомірності позовних вимог Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація", з огляду на наступне.

Так, як вже було вказано вище, 18.09.2009 р. начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим Г. Г. Москалем було виписано направлення №26 на перевірку дотримання Дочірнім підприємством "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" вимог по правилам обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних медичних препаратів.

Зі вказаного направлення вбачається, що проведення перевірки було доручено наступним особам:

1) старшому оперуповноваженому ОВС УБНОН ГУМВС України в АР Крим капітану міліції Козакову Артему Георгійовичу;

2) старшому оперуповноваженому УБНОН ГУМВС України в АР Крим старшому лейтенанту міліції Кібереву Дмитру Олександровичу;

3) оперуповноваженому УБНОН ГУМВС України в АР Крим старшому лейтенанту міліції Баркову Віталію Олеговичу;

4) оперуповноваженому СБНОН Совєтського РВ ГУМВС України в АР Крим капітану міліції Васіленко Сергію Леонідовичу.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що протокол огляду місця події був складений особою, яка не зазначена у відповідному направленні, тобто була неуповноважена на проведення перевірки – старшим слідчим СВ Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим Амзаєвим Ельдаром Мідатовичем.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 24 частини 1 статті 11 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції;

за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

На підставі цього, суд вважає, що вилучення лікарських засобів Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" було здійснено з порушенням законодавчо встановленого порядку, оскільки було здійснено особою, як не мала права на проведення перевірки та вчинення слідчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.06.2010 р. (т. ІІ, а. с. 3-5), та зазначено представником Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим в поясненнях (т. ІІ, а. с. 18-20), підставою для вилучення медичних препаратів позивача стало виявлене порушення Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 липня 2005 р. N 360, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 р. за N 783/11063.

Проте, суд звертає увагу на те, що пунктом 3 вказаного Наказу було встановлено, що контроль за правилами виписування рецептів, порядком зберігання та обліком рецептурних бланків здійснює МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, головні управління (управління) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, контроль за порядком відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів здійснюють у межах повноважень Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів та її територіальні інспекції.

Дія наказу, згідно з пунктом 4, поширюється на всі заклади охорони здоров'я незалежно від їх форм власності і підпорядкування та суб'єктів господарської діяльності, що займаються медичною практикою, оптовою та роздрібною торгівлею лікарськими засобами, відпуском лікарських засобів і виробів медичного призначення лікувально-профілактичним закладам, підприємствам, установам, організаціям.

Отже, з наведеного вбачається, що Совєтський райвідділ ГУ МВС України в АР Крим не був уповноважений на проведення перевірки по дотриманню позивачем Порядку №360, оскільки здійснення відповідного контролю не віднесено до повноважень органів внутрішніх справ, а тому твердження відповідачів про допущення Дочірнім підприємством "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" вищевказаного порядку суд визнає непереконливими та приймає їх до уваги.

З тих самих підстав суд відхиляє твердження відповідачів про встановлення під час перевірки факту порушення позивачем правил обігу медичних препаратів та правил зберігання лікарських засобів, оскільки надання таких висновків має бути здійснено відповідними фахівцями, уповноваженими на це. До того ж, відповідачами не наведено, які саме нормативні положення, що регулюють умови зберігання лікарських засобів, були порушені позивачем.

Суд зазначає, що статтею 14 Закону України «Про лікарські засоби» закріплено, що спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

При цьому, статтею 15 цього Закону передбачено, що посадові особи органів державного контролю в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право, серед іншого, перевіряти додержання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів під час їх виробництва, зберігання, транспортування та реалізації суб'єктами господарської діяльності.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" про те, що лікарські засоби були вилучені в нього з порушеннями положень чинного законодавства України.

Матеріали справи, зокрема, вищевказані постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.06.2010 р. та пояснення представника Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, свідчать, що вилучені з аптечного кіоску позивача препарати були направлені на дослідження в НДЕКЦ ГУ МВС України в АР Крим з метою встановлення наявності в складі наданих на дослідження медичних препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, та чи внесені надані на дослідження препарати до переліку сильнодіючих або отруйних лікарських засобів.

Згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВС України в АР Крим №1/2126 від 05.10.2009 р. в частині наданих на дослідження медичних препаратах містилися наркотичні засоби, прекурсори та психотропні речовини в невеликій кількості та вказані препарати не були включені до переліку сильнодіючих та отруйних лікарських засобів. При цьому, під час дослідження було витрачено по 2 таблетки з кожної упаковки, у зв'язку з чим суд вважає доведеним факт пошкодження вилучених неправомірними діями Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим медичних препаратів. Факт такого пошкодження безпосередньо визнається самим відповідачем в поясненнях у справі (т. ІІ, а. с. 20).

Суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України «Про лікарські засоби» неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, підлягають утилізації та знищенню. Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до правил, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України, та інших вимог законодавства.

Відповідні Правила проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів були затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 липня 2004 р. N 349.

Пунктом 1.4 вказаних Правил передбачено, що неякісні лікарські засоби підлягають вилученню з обігу відповідно до Порядку заборони (зупинення) та вилучення з обігу лікарських засобів на території України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.12.2001 N 497 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2001 за N 1091/6282. Такі лікарські засоби не підлягають подальшому використанню та реалізації і повинні бути утилізовані або знищені.

Відповідний Порядок заборони (зупинення), вилучення з обігу лікарських засобів та поновлення їх обігу на території України, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 грудня 2001 р. N 497 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру заборони (зупинення), вилучення з обігу на території України лікарських засобів, які не відповідають вимогам, установленим нормативно-технічною документацією та нормативно-правовими актами (далі - нормативні документи), або в яких виявлені не відомі раніше небезпечні властивості, та процедуру поновлення обігу лікарських засобів.

Пунктом 2.2 Порядку визначені критерії невідповідності лікарських засобів вимогам нормативних документів, які не можуть призвести до тяжких наслідків для здоров'я людей:

- маркування (незначні відхилення маркування лікарського засобу від реєстраційних документів, крім позначення неправильної назви, неправильної дози і застережливих написів, що можуть призвести до тяжких наслідків для здоров'я людини внаслідок помилкового використання лікарського засобу); 

- упаковка (відсутність вторинної упаковки, заміна вторинної упаковки, кількість одиниць дозованих лікарських засобів в упаковці тощо);

- рівень наповнення контейнерів для багаторазового використання (флаконів, туб тощо) при відповідності концентрації активних речовин;

- деформація форми таблеток, капсул тощо.

Таким чином, враховуючи, що з кожної упаковки вилучених у позивача лікарських засобів було витрачено по 2 таблетки, медичні препарати підлягали утилізації та могли бути реалізовані в подальшому, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, викладені в поясненнях №47/39 від 03.02.2011 р. (т. ІІ, а. с. 72-73), щодо можливої подальшої реалізації позивачем повернутих медичних препаратів.

З урахуванням цього, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправні дії Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, що виразилися у незаконному вилученні медичних препаратів;

- шкідливий результат таких дій у вигляді понесення позивачем матеріальних втрат – ринкової вартості вилучених та пошкоджених відповідачем медичних препаратів, подальша реалізація яких неможлива;

- причинний зв'язок між діями відповідача та шкодою – саме протиправне вилучення препаратів, їх подальше направлення на дослідження та пошкодження цілісності призвело до заподіяння майнової шкоди;

- вина правопорушника - дії Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим по проведенню перевірки та вилученню препаратів не відповідають приписам чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому суд вважає, що винною в заподіянні позивачеві шкоди особою у даному випадку є саме Совєтський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, як особа, працівник якої (Амзаєв Ельдар Мідатович) безпосередньо здійснював вилучення медичних препаратів. Лише присутність під час проведення огляду та вилучення лікарських засобів працівника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму старшого оперуповноваженого ОВС УБНОН ГУМВС України в АР Крим капітана міліції Козакова Артема Георгійовича не є достатньою підставою для залучення вказаного органу в якості відповідача та висування вимоги про стягнення шкоди, оскільки шкідливий результат (шкода) був заподіяний позивачеві саме діями Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, який є самостійною юридичною особою та, згідно зі статей 80, 96 Цивільного кодексу України, несе самостійну відповідальність. До того ж, як вже було зазначено вище, саме Совєтським райвідділом був допущений до перевірки неуповноважений працівник.

Отже, належним відповідачем у справі є саме Совєтський райвідділ ГУ МВС України в АР Крим, у зв'язку з чим в позові до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим має бути відмовлено.

Суд зазначає, що покладення позивачем в якості юридичних підстав позову статті 1176 Цивільного кодексу України в даному випадку не є вірним, позаяк вказана стаття регулює порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, а тому не може бути застосована до правовідносин, в яких беруть участь юридичні особи. З тих самих підстав суд відхиляє посилання Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим в своїх запереченнях на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Однак, не зважаючи на це, посилання Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" в якості юридичних підстав позову на статтю 1172 Цивільного кодексу України є вірним, та, окрім цього, підставою для притягнення відповідача до відповідальності є загальні положення про відшкодування шкоди, закріплені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Як вже було вказано вище, позадоговірна шкода підлягає стягненню в повному обсязі.

В пункті 9 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року N 6 (з наступними змінами та доповненями) Пленум Верховного суду України зазначив, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Аналогічна позиція викладена в пункті 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) – коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грішми особа, яка заподіяла шкоду на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду).

В пункті 6 Листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій» від 29.12.2000 р. N 01-8/795 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що обсяг відшкодування збитків, завданих державними та іншими організаціями підприємствам, установам та організаціям, визначається відповідно до вимог тих спеціальних норм законодавства, які встановлюють можливість такого відшкодування. Так, статтею 27 Закону України "Про підприємства в Україні" передбачено відшкодування завданих збитків, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток. Ця норма підлягає застосуванню в усіх випадках, коли йдеться про відшкодування шкоди, завданої підприємству, в тому числі і у разі, коли інший законодавчий акт, що передбачає відшкодування шкоди (наприклад, Закон України "Про державну податкову службу в Україні"), не містить припису щодо відшкодування очікуваного і неодержаного підприємством прибутку.

З урахуванням цього, суд вважає, що у даному випадку заподіяна позивачеві шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, включаючи неодержаний доход.

З метою встановлення розміру шкоди судом була призначена судова експертиза, за результатом проведення якої експерт зазначив, що загальна вартість реалізації (ринкова вартість) товарів (лікарських засобів, косметичних препаратів, виробів медичного призначення тощо), вилучених у Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" за результатом перевірки, проведеної 19.09.2009 р., складала 9 339,07 грн.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та порушені права Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення з Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим матеріальної шкоди в сумі 9 339,07 грн.

Судові витрати суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Совєтського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (97200,  Совєтський район, с. Совєтський, вул. А. Матросова, 14, ідентифікаційний код 08673810) на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 60" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація" (97200, Совєтський район, с. Совєтський, вул. А. Матросова, 1А, ідентифікаційний номер 01978144) матеріальну шкоду у розмірі 9 339,07 грн., 101,68 грн. державного мита, 235,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 424,02 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи.

3.          В частині стягнення 29,05 грн. матеріальної шкоди відмовити.

4.          В позові до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                                           (підпис)                      І. І. Дворний

Рішення підписано 14.02.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.