Рішення

від 08.02.2011 по справі 22/196пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/196пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.02.11 р.                                                                                    Справа № 22/196пд                               

  Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Сгара Е.В., Лейби М.О., при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, ЄДРПОУ 13511245,

до відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 01412383,

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретне Ясинуватського району Донецької області, ЄДРПОУ 30844997,

відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум-Агро”, ст.Донецьк-Північний Ясинуватського району Донецької області, ЄДРПОУ 34081260,

відповідача 4, Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата Донецької області, ЄДРПОУ 13479820,

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Вощенко В.О. – за довіреністю;

від відповідача 1: Скроботов Є.А. – за довіреністю,

від відповідача 2: не з'явився,

від відповідача 3: не з'явився,

від відповідача 4: Станчуляк Ю.В. – за довіреністю,-  

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве Донецької області, Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретне Ясинуватського району Донецької області, Відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум-Агро”, ст.Донецьк-Північний Ясинуватського району Донецької області, Відповідача 4, Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата Донецької області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3981 від 06.11.2001р., укладеного між РВ ФДМУ по Донецькій області та ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод” та зобов'язання МПВКП „Бета” повернути будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 3 653,10 кв.м., означену на плані літ.А-1, яка розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретне, мікрорайон Гідробудівельників, буд.22 до державної власності.    

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем 1 зобов'язань, передбачених п.5.1 договору купівлі-продажу №3981 від 06.11.2001р. у редакції додаткової угоди від 13.09.2002р., та відчуження спірної нерухомості, незважаючи на наявну заборону, спочатку Відповідачу 2 і у подальшому Відповідачу 3, Відповідачу 4, який є останнім набувачем означеного майна.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008р., ч.5 ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ч.2 ст.19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, ст.388 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 12 Господарського процесуального кодексу України, а також роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

У відзиві на позовну заяву №б/н від 02.09.2010р. Відповідач 1 з огляду на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2008р. по справі №16/214пд, положення Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Аналогічної правової позиції дотримується й Відповідач 4 у представленому відзиві на позовну заяву №б/н від 02.09.2010р. та №б/н від 25.01.2011р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва під розбирання – автобази на 300 автомобілів у с.Очеретене, розташованої за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с.Очеретине, що знаходиться на балансі Управління „Донецькводексплуатація” №3981 від 06.11.2001р. Дана угода посвідчена державним нотаріусом Авдієвської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за №4036.

За змістом цього правочину, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця означений вище об'єкт, останній зобов'язується прийняти вказаний об'єкт та сплатити ціну у відповідності з умовами, що визначені у цьому договорі (п.1.1).  

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на недодержання Відповідачем 1 застережень, встановлених п.5.1 спірного договору у редакції додаткової угоди від 13.09.2002р.

Наведений п.5.1 договору, зокрема, встановлює обов'язок Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський котельно-механічний завод” завершити будівництво і ввести об'єкт в експлуатацію протягом 5 років від дати нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та забороняє продаж об'єкта та земельної ділянки, на якій він розташований до завершення будівництва та вводу об'єкта в експлуатацію.

Договором від 26.03.2007р. про внесення змін до договору купівлі-продажу строк завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію змінено та визначено до 01.12.2009р.

Оскільки дані вимоги правочину Відповідачем 1 не виконані, а також у подальшому здійснено ряд господарських операцій з продажу цього об'єкту нерухомості, за результатами чого кінцевим набувачем є Відповідач 4, з огляду на те, що ч.5 ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна” та ч.2 ст.19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором, Позивач вважає наявними підстави звернення до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору та повернення об'єкту приватизації до державної власності.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Отже, вбачається погодження сторонами суттєвих умов правочину у розумінні наведених норм права.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом із викладеними вище обставинами позовної заяви, вимоги Позивача також ґрунтуються на тому, що у нього відсутні відомості стосовно виконання ВАТ „Єнакіївським котельно-механічним заводом" абзацу 3 п.5.1 договору, тобто завершення будівництва і введення автобази на 300 автомобілів до експлуатації. На підтвердження цього Позивач посилається на лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецький області від 18.03.2010 р. № 7/5-01-0915, в якому зазначено, що автобаза на 300 автомобілів у с Очеретине Донецької області до експлуатації не приймався.

Проте, зазначена автобаза на 300 автомобілів була добудована в іншій якості - як будівля ангару для зберігання сільськогосподарської техніки.

Законність реконструкції незавершеного будівництва - автобази на 300 автомобілів в будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки вже була предметом судового розгляду.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2008 р. по справі №16/214пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010р., було встановлено, що незавершене будівництво - автобаза на 300 автомобілів було реконструйовано в будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, визнано, що зазначений об'єкт незавершеного будівництва був добудований в новій якості, встановлено, що під час будівництва не порушуються архітектурно-будівельні норми. У зв'язку з цим визнано право власності за ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод" на будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки.

Як передбачено ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Одночасно, згідно ст.12 Закону України „Про особливості приватизації - об'єктів незавершеного будівництва” передбачено, що представники органу приватизації та покупець об'єкта незавершеного будівництва після сплати повної вартості придбаного об'єкта незавершеного будівництва підписують акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва. Право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Покупцем було сплачено належним чином повну вартість об'єкту приватизації, укладено та підписано акт приймання-передачі та отримано відповідно свідоцтво про державну реєстрацію права власності.

Дані обставини у порядку, встановленому процесуальним законодавством не спростовані. Окрім того, матеріали справи містять свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21831789 від 10.02.2009р.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України, володіти, користувалися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, згідно ст.319 Цивільного кодексу України передбачено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

11.02.2009р. між ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод" та ТОВ ,.Бета-Агро-інвест" було укладено договір купівлі-продажу будівлі ангару для зберігання сільськогосподарської техніки. Законність укладання зазначеного договору було перевірено господарським судом Донецької області. Відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2009р. по справі №14/140пд,  залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010р.,  визнано дійсним зазначений договір купівлі-продажу. Отже, у Позивача відсутні підстави стверджувати, що відчуження об'єкту нерухомості - будівлі ангару для зберігання сільськогосподарської техніки було проведено з будь-якими порушеннями закону.

Крім того, слід зазначити, що ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачено, що у разі невиконання умов договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору. Аналогічну відповідальність для покупця, в разі неналежного виконання умов договору, передбачено п.7.2 спірного договору. Таким чином, спеціальна норма закону та умови спірного правочину передбачають, що в разі невиконання умов договору договір купівлі-продажу підлягає розірванню, а не визнанню його недійсним.

Разом з цим, Позивач не надав до суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутності вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3981 від 06.11.2001р., укладеного між РВ ФДМУ по Донецькій області та ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод” та як наслідок вимоги щодо зобов'язання МПВКП „Бета” повернути будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 3 653,10 кв.м., означену на плані літ.А-1, яка розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретне, мікрорайон Гідробудівельників, буд.22 до державної власності,  такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім зазначеного, підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання МПВКП „Бета” повернути будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки є припис ст. 19 закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, який встановлює, що обов'язок повернути об'єкт приватизації в разі невиконання умов договору купівлі-продажу покладається лише на покупця об'єкту приватизації, яким було ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод”. Саме останній придбав за договором купівлі-продажу об'єкт незавершеного будівництва – автобазу на 300 автомобілів. Таким чином, Відповідач 2 не є покупцем в розумінні наведеної норми закону. Крім того, об'єкт, який передавався за спірною угодою ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод” (автобаза на 300 автомобілів) на теперішній час не існує. Тому вимога щодо зобов'язання МПВКП „Бета” повернути будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд,-

                                                              ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк, до Відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський котельно-механічний завод”, м.Єнакієве Донецької області, Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета-Агро-інвест”, смт.Очеретне Ясинуватського району Донецької області, Відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранум-Агро”, ст.Донецьк-Північний Ясинуватського району Донецької області, Відповідача 4, Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Бета”, м.Ясинувата Донецької області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3981 від 06.11.2001р., укладеного між РВ ФДМУ по Донецькій області та ВАТ „Єнакіївський котельно-механічний завод” та зобов'язання МПВКП „Бета” повернути будівлю ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, загальною площею 3 653,10 кв.м., означену на плані літ.А-1, яка розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт.Очеретне, мікрорайон Гідробудівельників, буд.22 до державної власності, відмовити.

2.У судовому засіданні 01.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                               Іванченкова О.М.                               

Суддя                                                                                          Е.В. Сгара

Суддя                                                                                          М.О. Лейба

Повний текст підписано 14.02.2011р.