Рішення

від 12.01.2011 по справі 14/106-1980

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/106-1980

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.Справа № 14/106-1980

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

Розглянув справу

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" вул. Енергетична, 2, м.Тернопіль    в особі Ланівецького  району електричних мереж вул. Вишнівецька, 49, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область      

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" вул. Незалежності, 44, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область            

про  cтягнення заборгованості в сумі 1477,48 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Гаврищук Г.В.,  довіреність   № 4952/24  від 16.12.10 р.;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Ланівецького  району електричних мереж звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" про cтягнення заборгованості в сумі 1477,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору про постачання електричної енергії, що призвело до виникнення боргу, суму якого  просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, участь повноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Таким чином, справа відповідно до ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

18 лютого 2008 року між ВАТ "Тернопільобленерго" в особі Ланівецького  району електричних мереж (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" (надалі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №20 (надалі-Договір), згідно із п.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 103 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивачем в свою чергу, зобов'язання по Договору виконано, зокрема поставлено електричну енергію Споживачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за активну енергію отриманих та не оспорених відповідачем.

Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору, не в повному обсязі розрахувався за спожиту електричну енергію, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка згідно розрахунку боргу, станом на 15.12.2010р. становить 675,36 грн.

Крім того, постачальник згідно п. 2.2.2 умов Договору, поcтачає Споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та  з урахуванням  умов розділу 6 Договору ( додаток №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”). Відповідно до п.5.1 розділу 5, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії . Сторонами  відповідно до даного пункту було підписано Додаток №1, яким  визначено договірні величини споживання електроенергії зокрема на вересень 2010р. в кількості - 260 кВт/год.   

-  відповідно до п.2.3.3,2.3.4, умов договору Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість фактично спожитої та договірної величини, що відповідає абзацові 5 ст. 26 Закону України "Про енергетику" згідно якої споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і  комунальної форм  власності) у випадку споживання електричної  енергії  понад  договірну  величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як випливає із матеріалів справи, позивач у вересні 2010 р. перевищив договірні величин споживання електроенергії та спожив 1432 кВт/год (з яких 1172 квт/год понаднормово).

Рахунок на оплату за понадлімітне використання електричної енергії за вересень 2010 р. № 20/3 на суму 802,12 грн. був відправлений відповідачеві 06.10.2010 р.

У зв'язку з не оплатою відповідачем рахунку за понадлімітне використання електричної енергії,  та з метою досудового врегулювання спору позивачем  20.10.2010 р. на адресу відповідача направлено вимогу про оплату у формі претензії № 809/1 від 20.10.2010 р.  яка підприємством залишена без відповіді та оплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення  ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається  із матеріалів справи та відповідно до п. п. 3, 7 додатку № 2 до договору Споживач до 5 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду, Споживач зобов'язується направляти представника до Постачальника електричної енергії для надання Акту про використану фактичну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії, який оплачується споживачем на протязі 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" заборгованості в сумі 1477,48 грн., в тому числі 675,36 грн. заборгованість за спожиту електроенергію та 802,12 грн. заборгованість за понадлімітно використану електричну енергію, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" (вул. Незалежності, 44, м. Ланівці, Тернопільська область, Лановецький район, ідентифікаційний код 33390484) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернпільобленерго" (вул. Енергетична,2, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 00130725) в особі Ланівецького РЕМ ( вул. Вишнівецька, 49, м. Ланівці, Тернопільська область, поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 26039334101634, МФО 338545, код 25781990 у відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Ланівці, Тернопільська область) - 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп. заборгованості за спожиту електроенергію та 802 (вісімсот дві) грн. 12 коп. заборгованості за понадлімітно використану електричну енергію.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланівціагробуд" (вул. Незалежності, 44, м. Ланівці, Тернопільська область, Лановецький район, ідентифікаційний код 33390484) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернпільобленерго" (вул. Енергетична,2, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 00130725) в особі Ланівецького РЕМ ( вул. Вишнівецька, 49, м. Ланівці, Тернопільська область, поточний рахунок № 260053000146, МФО 338545, код 00130725 у ОПЕРВ філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Тернопіль) - 102 (сто дві) грн. 00 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 20.01.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          О.В. Руденко