Постанова

від 08.02.2011 по справі 29/130-10-3163

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/130-10-3163

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 29/130-10-3163

 розпорядженнями голови суду склад судової колегії змінено.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сидоренка М.В.

суддів Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.  

при секретарі судового засідання  Романів О.В.

за участю представників сторін

від позивача –Завалькевич Є.В.      

від відповідачів:

ТОВ фірма „К.М.Б.” –Дразніна М.Є.

ТОВ БК „Кримар” –Дразніна М.Є.

ТОВ фірма „Пармод” –Дразніна М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одесі      

на рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2010 р.

у справі №  29/130-10-3163      

за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одесі

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „К.М.Б.”

                             Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія „Кримар”

                             Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Пармод”

про стягнення 4 252 802, 30 грн.  

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 15.09.2010 р. (суддя Аленін О.Ю.) позовну заяву публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одесі (далі –ПАТ „АК промінвестбанк”, Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „К.М.Б.” (далі –ТОВ фірма „К.М.Б.”), товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія „Кримар” (далі - ТОВ БК „Кримар”) та товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Пармод” (далі –ТОВ фірма „Пармод”) про стягнення солідарно 4 252 802, 30 грн. задоволено частково, стягнуто з ТОВ фірми „К.М.Б.” на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р. у сумі 4 037 879, 03 грн., оскільки суд дійшов висновку, що обґрунтованість позову в цій частині підтверджена матеріалами справи. В задоволенні зазначених вимог Банку про стягнення заборгованості з БК „Кримар” та ТОВ фірма „Пармод” відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що після укладення договорів від 27.05.2008 р. про внесення змін до договорів поруки № 13-65-06/468 та № 13-65-06/469  від 26.07.2006 р. між позивачем і ТОВ фірмою „К.М.Б.” без згоди поручителів (ТОВ фірми „Пармод” та ТОВ БК „КРИМАР”) була укладена 19.11.2008 р. додаткова угода до кредитного договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р., якою збільшена процентна ставка за користування кредитом, що спричинило збільшення обсягу відповідальності поручителів, а відтак, договори поруки № 13-65-06/468 і № 13-65-06/469 від 26.07.2006 р. припинилися, відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України. Також судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ фірми „К.М.Б.” процентів за користування кредитом у сумі 181101,76 грн. з посиланням, що Банком неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом за періоди з 01.07.2009 р. по 04.02.2010 р. та з 21.06.2010 р. по 30.06.2010 р. в сумі 109013,68 грн. за підвищеною пунктом 3.5 договору кредиту процентною ставкою 27 % річних замість 22 %, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2010 р. у справі № 15/76-09-2705 встановлена недійсність п. 3.5 та п. 3.13.1 спірного кредитного договору. Крім того, суд відмовив в задоволенні позову до ТОВ Фірми „К.М.Б.” в частині стягнення з відповідача процентів у сумі 72088,08 грн., оскільки остання вже була списана Банком.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ „АК промінвестбанк” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати, та постановити нове, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що Банком правомірно здійснено нарахування відсотків, виходячи з умов кредитного договору у розмірі 27 % річних, а обставини перерахування суми заборгованості за кредитним договором по відсотковій ставці 22 % річних є необґрунтованими та здійснене судом помилково без відповідної їх доведеності та з порушенням норм матеріального права. Крім того, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи і щодо припинення договорів поруки, адже відповідно до пунктів 2.1 вказаних договорів, поручителі, у випадках невиконання зобов'язань ТОВ фірмою „К.М.Б.” (далі –Боржник), що випливають із кредитного договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р., а також угод про внесення змін до нього, тобто з врахуванням всіх змін та доповнень до кредитного договору, зобов'язались сплатити борг Боржника в повній сумі невиконаних зобов'язань, в тому числі по погашенню кредиту, відсотків, неустойки, а також відшкодуванню Банку збитків. Також, скаржник вважає, що посилання суду на припинення договорів поруки з моменту укладання між Банком та відповідачем договору від 19.11.2008 р. про внесення змін до кредитного договору № 13-65-06/492 від 27.05.2008 р., яким підвищено процентну ставку з 18% до 22% річних, у зв'язку з чим збільшився обсяг відповідальності поручителів, безпідставними, оскільки останні, згідно з пунктом 3.5 кредитного договору, фактично погодились на обсяг зобов'язань, виходячи з процентної ставки 27 % річних.

В запереченні на апеляційну скаргу ТОВ фірма „К.М.Б.” та ТОВ БК „Кримар” з викладеними в ній доводами не погоджуються, вважають рішення господарського суду обґрунтованим та просять залишити його без змін.

В додаткових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ БК „Кримар” та ТОВ фірма „Пармод” зазначають, що висновок господарського суду щодо припинення договору поруки, згідно ч. 1 ст. 559 ЦКК України, в зв'язку з укладенням 19.11.2008 р. додаткової угоди між боржником та Банком, якою збільшена процентна ставка за кредитом, відповідає матеріалам справи та є законним і обґрунтованим, Банк звернувся з вимогами до поручителів з порушенням строку звернення, що є окремою підставою для припинення поруки відносно такого зобов'язання.       

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги Банку задоволені частково з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду не відповідають чинному законодавству та матеріалами справи, а тому оскаржуване рішення слід скасувати з огляду на наступне.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, і лише особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі, виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, врегульовані ст. 554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак солідарна порука виникає лише на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Саме у цьому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3, ст. 554 ЦК України застосована бути не може та поручителі не несуть солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку; в цьому випадку кредитор має право пред'явити вимогу окремо до кожного з поручителів на підставі відповідного договору; той поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу з останнім відповідальності перед кредитором.

З витребуваних та залучених судом апеляційної інстанції до матеріалів справи договорів поруки № 13-65-06/468 та № 13-65-06/469 від 26.07.2006 р., а також із змін до вказаних договорів від 27.05.2008 р. вбачається, що ТОВ БК „Кримар” і ТОВ фірма „Пармод” виступили у якості поручителів ТОВ „К.М.Б.” перед Банком, уклавши з останнім окремі договори поруки. Згідно з п. 2.2 умов вказаних договорів поруки за невиконання зобов'язань Боржника кожний з поручителів відповідає солідарно лише з Боржником. Відтак, Банк має право вимагати солідарного виконання зобов'язань за кредитним договором лише від Боржника та одного з поручителів.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що заявляючи позовні вимоги саме про солідарне стягнення з усіх відповідачів заборгованості, Банк в односторонньому порядку бажав змінити умови договорів поруки, що являється, відповідно до приписів ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України, недопустимим, оскільки, в даному випадку, договори поруки являються домовленістю двох сторін, в яких вказані сторони  визначили і погодили всі умови, які являються обов'язковими для виконання ними. При цьому, колегія суддів приймає до уваги і положення ст. 544 ЦК України щодо права боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.  

Суд першої інстанції на викладені вище положення уваги не звернув, що й стало підставою для його помилкових висновків по суті спору.

Відтак, враховуючи наведений вище аналіз положень чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, матеріали справи, апеляційна інстанція приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.  

Посилання скаржника про зворотне судовою колегією відхиляються, як такі, що суперечать чинному законодавству і матеріалам справи.

Не погоджується апеляційна інстанція і з посиланнями скаржника про те, що збільшення проценту річних по кредитному договору не є підставою для припинення договорів поруки, згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки: 1) поручителі, при укладенні доповнень до договорів поруки знайомились з кредитним договором, в якому було встановлено про можливість збільшення річних за користування кредитом до 27 % (п. 6.5 кредитного договору); 2) поручителі в зміненому додатковими угодами від 27.05.2008 р. п. 2.1 договорів поруки зазначили, що у випадку невиконання Боржником кредитного договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р. (а також угод про внесення змін до нього) та Генеральної угоди про співробітництво щодо кредитування № 13-65-06/470 від 26.07.2006 р. та договору про внесення змін до неї зобов'язуються сплатити борг Боржника в повній сумі невиконаних зобов'язань...

Так, відповідно до положень наведеної вище частини ст. 559 ЦК України порука припиняється, в тому числі, і внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як видно з наведених вище посилань, а також матеріалів справи, Банк дійсно без погодження з поручителями збільшив обсяг їх відповідальності. Так, укладаючи 27.05.2008 р. додаткові угоди до договорів поруки ТОВ фірма „Пармод” і ТОВ БК „Кримар” взяли на себе зобов'язання поручителів за належне виконання Боржником саме умов кредитного договору № 13-65-06/261 в його редакції від 27.05.2008 р. Сама по собі примітка в п. 2.1 додаткових угод „(а також угод про внесення змін до нього)” не свідчить про надання згоди поручителями щодо можливості збільшення їх відповідальності без погодження з ними, оскільки ця примітка не містить посилання про те, що такими „угодами про внесення змін” можливе збільшення їх відповідальності. Отже, Банк, в разі укладення з Боржником угоди, якою збільшується відповідальність останнього, повинний був отримати згоду поручителів для того, щоб ці поручителі продовжували забезпечувати зобов'язання Боржника. При цьому судова колегія зазначає, що Банк не тільки збільшив без згоди поручителів обсяг їх відповідальності, але й змінив без їх згоди графік виплат Боржником кредитних коштів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає помилковим і посилання скаржника, що поручителі погодились з можливістю збільшення процентів за користування кредитом до 27% (п. 3.5 кредитного договору). Так, дійсно, укладаючи договори поруки і додаткові угоди до них поручителі були ознайомлені з вказаним пунктом кредитного договору, який передбачав можливість Банку перед Боржником на майбутнє, але вони поручились перед Банком за виконання Боржником саме того обсягу відповідальності останнього, який був визначений умовами кредитного договору на дату укладення доповнень до договорів поруки. Поручителі стороною кредитного договору не являлись, а отже не могли впливати на умови цього договору. Відтак, Банк і, в цьому випадку, перед збільшенням Боржнику процентів за користування кредитом з посиланням на положення п. 3.5 кредитного договору, для того, щоб порука продовжувалась, повинний був отримати згоду поручителів на таке збільшення обсягу поруки.

Відтак, враховуючи положення розділу І Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 –2010 роки) від 07.10.2010 р. Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, положення ст. 111-28 ГПК України, судова колегія погоджується з посиланням ТОВ фірма „Пармод” і ТОВ БК „Кримар” при припинення їх поруки по кредитному договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р.       

Інші посиланням відповідачів, викладені ними в запереченнях та додаткових запереченнях на апеляційну скаргу апеляційна інстанція до уваги не приймає, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам та встановленим фактам.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні даного позову Банку про стягнення солідарно з ТОВ „К.М.Б.”, ТОВ БК „Кримар” та ТОВ фірма „Пармод” заборгованості за кредитним договором № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р.  

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2010 р. у справі №  29/130-10-3163 скасувати.

В позові відмовити.

                    Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

                     Суддя                                                                                       Будішевська Л.О.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

Постанова підписана 10.02.2011 р.