Рішення

від 04.02.2008 по справі 20-11/156-5/354-11/377-7/509

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"04" лютого 2008 р.

справа №

20-11/156-5/354-11/377-7/509

За позовом          Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи

          ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до відповідача          Міністерства Оборони Російської

Федерації в особі

          44 спортивного клубу Чорноморського

Флоту

          (99011, м.

Севастополь, пл. Нахімова, 2)

про          усунення перешкод в користуванні

майном, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме: будівлею

закусочної „Прибой”, що окремо стоїть, розташованої за адресою: м. Севастополь,

пл. Нахімова, 2, які чиняться відповідачем, шляхом ліквідації незаконно

облаштованих відповідачем виходів в несучій стіні навісу закусочної „Прибой”,

Суддя Ілюхіна

Г.П.

Представники

сторін:

від позивача:          - ОСОБА_2., представник, довіреність

НОМЕР_1від 11.05.2007;

від відповідача:          - не

з'явився,

Суть спору:

11.04.2007 (вх.№960) Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа 

ОСОБА_1звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до

Міністерства Оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клубу

Чорноморського Флоту про усунення перешкод в користуванні майном, що належить

позивачу на праві приватної власності, а саме: будівлею закусочної „Прибой”, що

окремо стоїть, розташованої за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 2, які

чиняться відповідачем, шляхом ліквідації незаконно облаштованих відповідачем

виходів в несучій стіні навісу закусочної „Прибой”, з посиланням на статті 13,

41 Конституції України, статті 4, 48 Закону України „Про власність”, статті 23,

321, 391 Цивільного кодексу України, статтю 1 Протоколу № 1 до Європейської

конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 17 Закону

України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з

прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006.

Ухвалою від 16.04.2007 суддею

Дмитрієвим В.Є. порушено провадження по справі № 20-11/156 (арк.с.1).

Розпорядженням голови суду № 62 від

03.08.2007 у зв'язку з вибуттям судді Дмитрієва В.Є. у щорічну чергову

відпустку та з метою забезпечення дотримання строків розгляду справ,

передбачених Господарським процесуальним кодексом України, справу № 20-11/156

передано до провадження судді Євдокимова І.В. (арк.с.76-77).

Ухвалою від 13.08.2007 справу

прийнято до провадження судді Євдокимова І.В., справі привласнено №и

20-11/1565-5/354 (арк.с.78).

Розпорядженням голови суду № 84 від

24.09.2007 у зв'язку з врегулюванням навантаження суддів та з метою

забезпечення дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським

процесуальним кодексом України, справу № 20-11/156-5/354 передано до

провадження судді Дмитрієва В.Є. (арк.с.85-86).

Ухвалою від 26.09.2007 справу

прийнято до провадження судді Дмитрієва В.Є., справі привласнено №и

20-11/1565-5/354-11/377 (арк.с.87).

22.11.2007  позивач надав заяву (вх.№51233) про уточнення

та доповнення позовних вимог, просить визнати дії відповідача незаконними,

зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем електроенергією

в закусочній „Прибой”, розташованій за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова,

2, згідно договору № 25006-558, укладеного з ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”

26.04.2006, шляхом підключення електрокабелю та поновлення подачі

електроенергії в закусочну „Прибой”, розташовану за адресою: м. Севастополь,

пл. Нахімова, 2, а також заборони відповідачу здійснювати самовільне

відключення від електропостачання закусочну „Прибой”, розташовану за адресою:

м. Севастополь, пл. Нахімова, 2 (арк.с.101-103).

Розпорядженням голови суду № 107

від 11.12.2007 у зв'язку з врегулюванням навантаження суддів та з метою

забезпечення дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським

процесуальним кодексом України, справу № 20-11/156-5/354-11/377 передано до

провадження судді Ілюхіній Г.П. (арк.с.109-111).

Ухвалою суду від 17.12.2007 справу

прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі привласнено №

20-11/156-5/354-11/377-7/509, заява про уточнення та доповнення позовних вимог

не прийнята до розгляду, так як вона оформлена без дотримання вимог

процесуального закону, не відповідає статтям 22, 54 Господарського

процесуального кодексу України, згідно яких, позивач вправі до прийняття

рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір

позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог

(арк.с.112-114).

Відповідач явку уповноважених

представників в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від

17.12.2007, 15.01.2008 не виконав, витребуваних документів та доказів не надав,

надав клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Вищим

господарським судом України касаційної скарги представника по справі №

20-11/138 (арк.с.115-116).

Від відповідача надійшло клопотання

(вх.№53388 від 18.12.2007) про зупинення провадження по справі в порядку

частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до

розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на по справі №

20-11/138 (т.1 арк.с.115).

Підстав для задоволення клопотання

відповідача суд не вбачає, так як відповідач в клопотанні і судовому засіданні

не обґрунтував наступних питань.

Для вирішення питання про зупинення

провадження у справі слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

-          як пов'язана справа, яка

розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

-          чим обумовлюється неможливість

розгляду даної справи.

Також необхідно врахувати, що

неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в

тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені

господарським судом самостійно у даній справі.

Згідно з частиною другою статті 86

Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду

повинна містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Як вбачається з диспозиції частини

першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський

суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до

вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом цієї правової норми

підставою для  зупинення  провадження у господарській  справі є 

неможливість  розгляду  справи до вирішення по суті іншої,

пов'язаної  з нею справи, яка

знаходиться  у провадженні іншого суду.

Клопотання відповідача

зазначеним  вимогам закону не відповідає,

оскільки мотиви для винесення такої ухвали відсутні, а посилання на статтю 79

Господарського процесуального кодексу України 

є  неконкретним відносно підстав

зупинення провадження по справі.

Аналогічна правова позиція

викладена в постановах Вищого господарського суду України № 14/368 від

05.05.2006 та № 30-27-25/220-03/7234 від 04.07.2006.

Крім того, клопотання відповідача

не підлягає задоволенню з тих підстав, що воно суперечить статті 6 Конвенції

про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, яка гарантує кожному

право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного

строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейським судом з прав людини на

цей час констатовано порушення „розумного строку” у 163 справах, які

розглядались щодо України (лист Державної судової адміністрації України від

16.11.2006 № 14-6947/06 „Щодо аналізу рішень Європейського суду з прав

людини”).

Таким чином клопотання відповідача

про зупинення провадження по справі не підлягає задоволенню.

Строк вирішення спору по справі

продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77

Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними

матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по

суті, тому що прокурором та позивачем надані докази, що підтверджують

обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, та які в повній мірі

характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши

пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в

и в:

З`ясовані наступні обставини:

14.08.2006 рішенням господарського

суду м. Севастополя по справі № 20-11/138 за позовом Суб`єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1до Державного комунального підприємства “Бюро технічної

інвентаризації та державної реєстрації об`єктів нерухомого майна ”, 3 особа 44  Спортивний клуб Чорноморського флоту про

визнання права власності на об`єкт нерухомого майна позов задоволено повністю,

визнано за Суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 право  власності на об`єкт нерухомого майна

-закусочну „Прибой”, загальною площею 95 кв. м., яка розташована за адресою: м.

Севастополь, вул. Нахімова,2, яка складається із наступних будівель:

- літ. „А” площею за внутрішніми

обмірами -28,2 м2, за зовнішніми обмірами -36,3 м2,

- літ. „Б” площею за внутрішніми

обмірами -18,9 м2, за зовнішніми 

обмірами -23,2 м2,

-

навіс літ. „а” площею 35,5 м2 (т.1 арк.с.10-12).

02.09.2006 КП “БТІ та ДРОНМ”СМР

зареєстровано право власності за СПД ОСОБА_1. 

на вказане майно реєстраційний надпис за № 3719 (т.1 арк.с.13).

16.01.2007 рішенням господарського

суду м. Севастополя по справі № 20-5/074-7/232 за позовом Міністерства Оборони

Російської Федерації до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про визнання

строком закінчення дії договору суборенди № 90, укладеного 01.05.2000 між 44

Спортивним клубом Чорноморського Флоту Російської Федерації та відповідачем,

31.12.2005; визнання користування відповідачем асфальтованою площадкою площею

52,8м2, за адресою м. Севастополь, пл. Нахімова, 2 з 01.01.2006,

незаконним; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, що

надано в суборенду, у зв'язку  з

закінченням строку договору та повернути майно Міністерству оборони Російської

Федерації  в особі 44 спортивного клуба

Чорноморського флоту; зобов'язання відповідача здати приміщення у встановленому

порядку 44 Спортивному клубу Чорноморського Флоту Російської Федерації;

звільнення займаємого нежитлового приміщення в задоволенні позову відмовлено

повністю (т.1 арк.с.14-18).

26.04.2006 розпорядженням

Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 361-р   затверджено Акт Державної приймальної

комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від

20.04.2006: приміщення закусочної „Прибой” літ А (т.1 арк.с.19-25).

02.09.2002 Наказом Начальника

відділення фізичної підготовки та спору Чорноморського Флоту № 28 затверджено

Положення про 44 спортивний клуб Чорноморського Флоту, згідно з пунктом 4 якого

44 спортивний клуб Чорноморського Флоту є юридичною особою, має свою печатку,

поточний розрахунковий рахунок. Згідно Угод між Російською Федерацією і

Україною “Про принципи формування ВМС України і ВМФ Росії на базі ЧФ колишнього

СРСР” від 03.08.1992р., “Про параметри розділу Чорноморського Флоту” від

28.05.1997 р., яке набрало законної сили 12.07.1999 р., „Про статус та умови

перебування ЧФ РФ на території України ” від 28.05.1997 р. (с 12.07.1999 р.)

„Про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського Флоту та

перебуванням ЧФ РФ на території України” від 28.05.1997 р., - 44 Спортивний

Клуб з 12.07.1999 р. входить в перелік об'єктів згідно Додатку № 2 під № 17,

які використовуються ЧФ РФ в період дії Угоди сумісно з ВМС України (т.1

аркс.36-49).

19.12.2007 ухвалою господарського

суду м. Севастополя по справі № 20-12/450 за позовом: суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1до Міністерства оборони Російської Федерації в особі 44

спортивного клубу Чорноморського Флоту про встановлення земельного сервітуту

вжито заходів по забезпеченню позову шляхом заборони Міністерству оборони

Російської Федерації в особі 44 спортивного клубу Чорноморського Флоту

здійснювати дії по обмеженню вільного доступу на територію окремо стоячої

будівлі закусочної “Прибой”, 

розташованої в м. Севастополі, вул. Нахімова, 2 (т.2 арк.с.2).

24.12.2007 ухвалою господарського

суду м. Севастополя по справі № 20-12/450 розяснено ухвалу господарського суду

міста Севастополя від 19.12.2007 про вжиття заходів щодо забезпечення позову по

справі №20-12/450; заборонено Міністерству оборони Російської Федерації в особі

44 спортивного клубу Чорноморського Флоту 

здійснювати дії по обмеженню вільного доступу на територію окремо

стоячої будівлі закусочної “Прибой”, розташованої в м. Севастополі, вул.

Нахімова, 2, яка визначена земельною ділянкою, на якій розміщена будівля

закусочної “Прибой”, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування

(т.2 арк.с.1).

Спір виник у зв'язку з тим, що

позивач вважає, що відповідач чинить перешкоди в користуванні позивачем

нерухомим майном -закусочної „Прибой”, загальною площею 95 кв. м., яка

розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Нахімова, 2, шляхом самовільного

збудування в несучій стіні навісу, що належить позивачу на праві приватної

власності, виходу з приміщення сауни та воріт човнової станції.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 8, 13, 19, 41, 55 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до

Європейської Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод” 1950

року, статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006, статтями 4, 321,

391 Цивільного кодексу України.

Підставою цивільного законодавства

України є Конституція України (ст. 4 Цивільного кодексу України діючого з

01.01.2004).

Згідно зі статтею 8 Конституції

України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція

України має найвищу юридичну силу.

Згідно зі статтею 19 Конституції

України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких

ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Відповідно до статей 13, 41

Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права

власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти

права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти,

користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї

інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності

набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх

потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності

відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно

позбавлений права власності.

Відповідно до статті 55 Конституції

України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право після використання

всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і

свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів

міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не

забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і

протиправних посягань.

Згідно зі статтею 17 Закону України

„Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини” № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого

Протоколу до Європейської Конвенції „Про захист прав людини і основоположних

свобод” 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах

суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами

міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного

кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно

позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права

власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,

встановлених законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу

України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у

здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті

35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Відповідач не скористався своїм

правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень не надав.

Відповідно до статей 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на 

які  вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд 

приймає  тільки  ті 

докази,  які  мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При таких обставинах, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статей 44, 49

Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати позивача по

сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

на відповідача.

Згідно зі статтею 45 Господарського

процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і

в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету

Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 „Про державне мито” передбачено, що

сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у

випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним

законодавством.

Згідно зі статтею 3 Декрету

Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 „Про державне мито”, ставки

державного мита встановлюються в таких розмірах: із позовних заяв немайнового

характеру, що подаються до господарських судів, 5 неоподатковуваних мінімумів

(що складає 85,00 грн.) доходів громадян.

Позивачем при подачі позову

сплачено державне мито в сумі 104,00 грн., замість 85,00 грн., таким чином,

позивачем зайво сплачено державне мито в сумі 19,00 грн., які підлягають

поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 8, 13, 19, 41, 55 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до

Європейської Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод” 1950

року, статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006, статтями 4, 321,

391 Цивільного кодексу України, статтями 22, 33, 34, 35, 44, 45, 49, 69, 75,

77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Усунути перешкоди в користуванні

майном, що належить Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1(АДРЕСА_1,

індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в

матеріалах справи відсутні) на праві приватної власності, а

саме: будівлею закусочної „Прибой”, що окремо стоїть, розташованою за адресою:

м. Севастополь, пл. Нахімова, 2, які чиняться Міністерства Оборони Російської

Федерації в особі 44 спортивного клубу Чорноморського Флоту (99011,

м. Севастополь, пл. Нахімова, 2, ідентифікаційний код 09669934, відомості про

поточні рахунки в матеріалах справи відсутні),

шляхом ліквідації незаконно облаштованих відповідачем виходів в несучій стіні

навісу закусочної „Прибой” , що окремо стоїть, розташованої за адресою: м.

Севастополь, пл. Нахімова, 2.

3          Стягнути з Міністерства Оборони

Російської Федерації в особі 44 спортивного клубу Чорноморського Флоту (99011,

м. Севастополь, пл. Нахімова, 2, ідентифікаційний код 09669934, відомості про

поточні рахунки в матеріалах справи відсутні)  на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, індивідуальний

ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в матеріалах

справи відсутні) державне мито в сумі  85,00 грн. та витрати по сплаті

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4.          Повернути з

Державного бюджету України (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет,

Ленінський район в м. Севастополі, банк отримувача: ДУ ДКУ в м. Севастополі,

МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу: 22090200)  на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер

НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) зайве

сплачене державне мито в сумі 19,00 грн.

Накази видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                     Г.П.

Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

11.02.2008