Рішення

від 10.02.2011 по справі 25/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/4

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.02.11 р.                                                                                    Справа № 25/4                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області

до відповідача  державного професійно-технічного навчального закладу „Горлівський професійний ліцей будівництва”  м. Горлівка Донецької області

про  стягнення    3133грн.96коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: Пожидаєва В.В. – юрисконсульт (довіреність № 130-11 „Д” від 30.12.2010);

від відповідача: Аскеров З.О. –  інженер по охороні труда (довіреність № 01/53 від 26.01.2011), Тульський А.М. – директор (довідка з ЄДРПОУ № 03-78-114 від 18.11.2005)

                    В судовому засіданні  27.01.2011 було

                    оголошено перерву до 10.02.2011

                    до 10год.30хв.

          Позивач – відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до державного професійно-технічного навчального закладу „Горлівський професійний ліцей будівництва”  м. Горлівка Донецької області про  стягнення    3133грн.96коп., у тому числі 3% річних у сумі 25грн.54коп.,  пеня в сумі  3108грн.42коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії  № 1053 від 31.12.2008, Додаток № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії  № 1053 від 31.12.2008, довіреність № 01/38 від 21.01.2010, рахунки за активну електроенергію № 11/1053 від 22.02.2010 за лютий 2010р., № 11/1053 від 22.03.2010 за березень 2010р., № 11/1053 від 21.04.2010 за квітень 2010р., № 11/1053 від 19.05.2010 за травень 2010р., № 11/1053 від 21.06.2010 за червень 2010р., рахунки за реактивну електроенергію № 11/1053 від 22.03.2010 за березень 2010р., № 11/1053 від 21.04.2010 за квітень 2010р., № 11/1053 від 19.05.2010 за травень 2010р., № 11/1053 від 21.06.2010 за червень 2010р., № 11/1053 від 22.02.2010 за лютий 2010р., акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2010р., за березень 2010р., за квітень 2010р., за червень 2010р., платіжні доручення та банківські виписки  в підтвердження  оплати відповідачем електроенергії, спожитої за період лютий – червень 2010р., розрахунок пені та 3% річних.

          У відзиві на позовну заяву (вих. № 01-41 від 21.01.2011р.) відповідач проти позовних вимог заперечує та просить в їх задоволенні відмовити,  посилаючись на те, що кошторисом видатків ліцею не передбачена сплата пені та 3% річних. До того ж, у зв'язку із несвоєчасним прийняття ЗУ „Про Державний бюджет України”, фінансування ліцею здійснювалося несвоєчасно та не в повному обсязі. Про недостатність коштів на оплату електроенергії позивач був повідомлений листами, в яких відповідач просив відстрочку платежу. Крім того, відповідач посилається на п. 3 постанови ВРУ „Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в України”, згідно якого заборонено незаконне відключення електроенергії, водо-, теплопостачання навчальних корпусів, гуртожитків професійно-технічних  навчальних закладів та відмінено нарахування штрафних санкцій за несплачені своєчасно кошти за енергоносії з вини держави, яка не фінансує ці видатки з Державного бюджету України. В свою чергу, ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, відповідач на підставі ст. 233 ГК України  та ст. 83 ГПК України зазначав про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення.

          В судовому засіданні 27.01.2011 було оголошено перерву до 10.02.2011 до 10год.30хв. для ознайомлення з додатково наданими документами.

          Відповідач за супровідним листом (вих. № 01/91 від 07.02.2011) надав копії листів про відстрочку платежу, копію супровідного листа про направлення на адресу позивача додаткової угоди про внесення змін в основний договір стосовно нарахування пені,  копію додаткової угоди від 17.11.2010, копію супровідного листа за вих. № 01/644 від 19.10.2010 про направлення на адресу позивача додаткової угоди про внесення змін в основний договір, копію додаткової угоди від 18.10.2010.

          Суд розглянув перелічені документи та долучив їх до матеріалів справи.

          10.02.2011 судове засідання було продовжено.

В запереченнях на відзив відповідача (вих. 03юр-699/11 від 09.02.2011) позивач, з посиланням на умови договору та приписи діючого законодавства, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти зменшення розміру пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

31.12.2008 між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та державним професійно-технічним навчальним закладом „Горлівський професійний ліцей будівництва” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1053, відповідно до якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію, як різновид товару, а Споживач – оплачувати вартість поставленої електричної енергії у відповідності з умовами договору.

На виконання умов зазначеного договору  позивач  у період   лютий 2010р. -  червень 2010р. поставив відповідачу активну електричну енергію, а відповідач, відповідно, прийняв та спожив її.

Про факт постачання електроенергії та, відповідно, про її прийняття свідчать акти  прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2010р., за березень 2010р., за квітень 2010р., за червень 2010р., які були підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

За надані послуги позивачем були виставлені відповідачу наступні  рахунки на оплату електроенергії:

-          рахунки за активну електроенергію № 11/1053 від 22.02.2010 за лютий 2010р., № 11/1053 від 22.03.2010 за березень 2010р., № 11/1053 від 21.04.2010 за квітень 2010р., № 11/1053 від 19.05.2010 за травень 2010р., № 11/1053 від 21.06.2010 за червень 2010р.,

-          рахунки за реактивну електроенергію № 11/1053 від 22.03.2010 за березень 2010р., № 11/1053 від 21.04.2010 за квітень 2010р., № 11/1053 від 19.05.2010 за травень 2010р., № 11/1053 від 21.06.2010 за червень 2010р., № 11/1053 від 22.02.2010 за лютий 2010р.

Виставлені рахунки на оплату були отримані уповноваженим представником відповідача – Назаровим В.С., який діяв на підставі довіреності № 01/38  від 21.01.2010, про що мається відповідна відмітка про отримання на цих рахунках з зазначенням дати отримання:

- рахунки за активну та реактивну електроенергію № 11/1053 від 22.02.2010 за лютий 2010р. отримані 23.02.2010,

- рахунки за активну та реактивну електроенергію № 11/1053 від 22.03.2010 за березень 2010р. отримані 22.03.2010,

- рахунки за активну та реактивну електроенергію № 11/1053 від 21.04.2010 за квітень 2010р. отримані 21.04.2010,

- рахунки за активну та реактивну електроенергію № 11/1053 від 19.05.2010 за травень 2010р.отримані 19.05.2010,

- рахунки за активну та реактивну електроенергію № 11/1053 від 21.06.2010 за червень 2010р. отримані 21.06.2010.

Згідно п. 9 Додатку № 5 до договору № 1053 від 31.12.2008, оплата отриманого Споживачем рахунку повинна виконуватись  у терміни, що не перевищують 5-ти операційних днів  від дня отриманні рахунку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За приписами ч. 1, 2  ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується  надавати другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого  оснащення. До договору постачання енергетичними та іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В свою чергу, за     договором     енергопостачання    енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)  відпускає  електричну  енергію, пару,  гарячу  і  перегріту  воду  (далі  -  енергію)  споживачеві (абоненту),  який  зобов'язаний  оплатити  прийняту   енергію   та дотримуватися  передбаченого  договором режиму її використання,  а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Підпунктом 1 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в  Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами, останні зміни від 25.12.2008 (далі – Правила),  закріплено, постачальник електроенергії наділений правом  своєчасно отримувати від споживача оплати за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Частини 2, 3 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлюють, споживач енергії     зобов'язаний     додержуватися     вимог нормативно-технічних   документів   та   договору  про  постачання енергії.

Споживач енергії  несе  відповідальність  за  порушення  умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і  тепловою  енергією  та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного  нагляду  за  режимами  споживання  електричної   та теплової   енергії   згідно  із  законодавством  України.  

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач, в порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, Правил користування електричною енергією,  зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитої в    лютому – червні 2010р. електроенергії  належним чином не виконував.

Пункт 4.2.1. договору визначає, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 „Порядок розрахунків” до цього договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті електроенергії, позивач нарахував пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 3108грн.42коп.

Вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися, у тому числі  неустойкою.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.  

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

   Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.   

   Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

  Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

   Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

   Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

          Проаналізувавши  спірні відносини, вищенаведені приписи нормативно-правових актів, суд вважає, що в даному випадку нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинно здійснюватись у відповідності з положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, враховуючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлений граничний розмір відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

    З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають лише частковому задоволенню за наступним арифметичним розрахунком суду:

облікова ставка НБУ у період з  12.08.2009 – 10,25%, з 08.06.2010 – 9,5%, з 08.07.2010 – 8,5%

12927,95грн. (актив)*10,25%*2*17днів (з 01.03.2010 по 18.03.2010)/365днів * 100% = 123,44грн.;

4322,26грн. (актив)*10,25%*2*2дня (з 28.04.2010 по 30.04.2010)/365днів*100% = 4,86грн.;

14345,26грн. (актив)*10,25 %*2*5днів (з 26.05.2010 по 31.05.2010)/365днів * 100% = 40,28грн.;

10520,62грн. (актив)*9,5 %*2*1 день (за 30.06.2010)/365днів * 100% = 5,48грн.;

174,95грн. (реактив)*9,5 %*2*1 день (за 30.06.2010)/365днів * 100% = 0,09грн.

Арифметичне складення зазначених сум становить належну до стягнення суму пені  174грн.15коп.

В частині стягнення пені в сумі  2934грн.27коп. відмовити за безпідставністю нарахування.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач  нарахував відповідачу  3% річних:

- по рахунку за лютий 2010р. 3% річних нараховані на суму 12927,95грн.  за 17днів (з 01.03.2010 по 18.03.2010);

по рахунку за квітень 2010р. 3% річних нараховані на суму 4322,26грн. (актив) за 2 дня (з 28.04.2010 по 30.04.2010);

по рахунку за травень 2010р. 3% річних нараховані на суму 14345,26грн. (актив) за  5днів (з 26.05.2010 по 31.05.2010);

по рахунку за травень 2010р. 3% річних нараховані на суму 10520,62грн. (актив) за  1 день (за 30.06.2010);

по рахунку за травень 2010р. 3% річних нараховані на суму  174,95грн. (реактив) за 1 день (за 30.06.2010).

Відповідно  до розрахунку  3% річних становлять 25грн.54коп.   

Нарахування 3% річних на суму  заборгованості законодавчо закріплено, розмір 3% річних  на правильність розрахунку судом перевірений.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 25грн.54коп. підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені та 3% річних, судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність в кошторисі видатків ліцею статті про сплату пені та 3% річних, несвоєчасність та неповнота фінансування з Державного бюджету України,  не звільняє відповідача від уплати 3% річних, сплата яких визначена ст. 625 ЦК України, та пені, сплата якої узгоджена сторонами в договорі.

          Посилання відповідача  на положення п. 3 постанови ВРУ „Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в України”, згідно якого заборонено незаконне відключення електроенергії, водо-, теплопостачання навчальних корпусів, гуртожитків професійно-технічних  навчальних закладів та відмінено нарахування штрафних санкцій за несплачені своєчасно кошти за енергоносії з вини держави, яка не фінансує ці видатки з Державного бюджету України, також не звільняє відповідача від сплати пені, тому як дана постанова носить рекомендаційний характер, не породжує для суб'єктів господарювання прав та обов'язків та не несе юридичних наслідків.

          Щодо додаткової угоди про внесення змін в основний договір стосовно нарахування пені,  наданої відповідачем, то ця угода підписана тільки з боку відповідача. Угоди, оформленої відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України, відповідач суду не представив.

          Відповідач по тексту відзиву на підставі ст. 233 ГК України  та ст. 83 ГПК України зазначав про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення.

          Якщо зазначене розцінювати як клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, то таке клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги:  ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо  порушення  зобов'язання  не  завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З аналізу наведеної статті 233 Господарського кодексу України виходить, що вирішуючи питання стосовно розміру штрафних санкцій, суд повинен враховувати  та приймати до уваги всі обставини, закріпленні в цій статті, у сукупності.

З огляду на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, обставини та документи, на які посилається відповідач у своєму „клопотанні”, є недостатніми для обґрунтування вимог про зменшення розміру штрафних санкцій. До того ж, розмір пені, присуджений до стягнення, суттєво не погіршує та не впливає на майновий стан відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищевикладеного, згідно ст. ст.  509, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 625, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 199, 216-218, 230, 231, 232, 233, 275, 343 Господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в  Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами),  ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996, Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97-ВР (з змінами), керуючись ст. ст.  22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          Позовні  вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”  м. Горлівка Донецької області до державного професійно-технічного навчального закладу „Горлівський професійний ліцей будівництва”  м. Горлівка Донецької області про  стягнення    3133грн.96коп., у тому числі 3% річних у сумі 25грн.54коп.,  пеня в сумі  3108грн.42коп.,задовольнити частково в сумі 199грн.69коп., у тому числі 3% річних у сумі 25грн.54коп.,  пеня в сумі 174грн.15коп.

          В частині стягнення пені в сумі  2934грн.27коп. відмовити за безпідставністю нарахування.

 Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу „Горлівський професійний ліцей будівництва”  (84617, м. Горлівка Донецької області, вул. Судейка, 11, код ЄДРПОУ 33844458) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка Донецької області, пр-т Леніна, 11, код ЄДРПОУ 00131268; рахунок СО Центральних електричних мереж №  26003306551560 в ЦМВ ПАТ ПІБ м. Горлівки, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00130903) 3% річних у сумі 25грн.54коп.,  пеню в сумі 174грн.15коп.

Стягнути з державного професійно-технічного навчального закладу „Горлівський професійний ліцей будівництва”  (84617, м. Горлівка Донецької області, вул. Судейка, 11, код ЄДРПОУ 33844458) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, м. Горлівка Донецької області, пр-т Леніна, 11; р/р № 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка Донецької області, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті  держмита в сумі  6грн.50коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 15грн.03коп.  

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 10.02.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27