Рішення

від 10.02.2011 по справі 20/1614

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/1614

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" лютого 2011 р. Справа № 20/1614

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Мазуренко Т.В. - довіреність від 26.01.2011 р.       

від відповідача Харковина А.Б.  - довіреність від 04.01.2011 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба" (м. Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (смт. Миропіль Романівського району)

про стягнення 6446,47 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба" (далі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (далі відповідач) 6446,47 грн., які складають: 4800,00грн. основного боргу по договору на поставку товарів № 00-146/м/09 від 30.12.2009р.  згідно видаткових накладних № 1326 від 30.04.2010р., № 1341 від 07.05.2010р.; 960,00грн. - штрафу, 426,02грн. - пені, 82,85грн. - 3% річних, 177,60грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.12.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.01.2011р. та 27.01.2011р. розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.01.2011р. представник позивача відповідно до вимог ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 511,02грн. пені. (а.с.28).

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що вказана заява подана до початку розгляду справи по суті, суд приймає її  до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2011р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №00-146/м/09 від 30.12.2009р.  

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2011р. визнав факт наявності заборгованості перед позивачем за спірними видатковими накладними у сумі 3800,00грн. з урахуванням часткових сплат. Також подав відзив на позовну заяву №121 від 10.02.2011р. в якому, зокрема, просив на підставі ст.121 ГПК України розстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Анокс" перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (аналогічна позиція закріплена в п.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 “ Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України”).

Пунктом 6 ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити  або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними доказами фактів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому в клопотанні щодо відстрочки виконання рішення відповідачу судом відмовлено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю  "СКЦ "Альба" (м. Житомир) - постачальник та Відкритим акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика" (смт. Миропіль Романівського району) - покупець договору поставки №00-146/м/09 від 30.12.2009р. (далі договір), продавець зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно - оливи (мастила), технічні рідини для ватажних, легкових автомобілів, спецтехніки, обладнання, акумулятори, автошини, супутні товари для автотранспорту та інш.) за його замовленням окремими партіями за цінами в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п.1.1 договору).

Загальний обсяг та асортимент товару, що поставляється за договором, визначається кількістю та асортиментом товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 сторони узгодили, що загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивач згідно накладних №1326 від 30.04.2010р. на суму 7748,95грн. та №1341 від 07.05.2010р. на суму 2599,80грн. (а.с.13-14) які підписані представниками обох сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 10348,75грн., який останній прийняв за довіреністю №177 від 30.04.2010р. (а.с.15), (оригінали накладних та довіреності були оглянуті в судовому засіданні та копії яких містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 5548,75грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.45-48).

Відповідно до п.5.1.2 договору, при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару вказану в накладній не пізніше 7 календарних днів від дня одержання товару по видатковій накладній. Вартість товару, на який надається відстрочка, не може перевищувати 10000грн. з урахуванням ПДВ, таким чином, останнім днем оплати по накладній №1326 від 30.04.2010р. є 07.05.2010р. та по накладній №1441 від 07.05.2010р. останнім днем оплати є 14.05.2010р.

Також п.5.1.2 договору було застосовано позивачем при визначенні дати з якої настала прострочка платежу.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 4800,00грн.

Відповідно до платіжного доручення №236 від 10.02.2011р. на суму 1000,00грн. (а.с.73), наданого відповідачем після подачі позивачем уточнення позовних вимог, відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 1000,00грн., непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 3800,00грн.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 3800,00грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 15.05.2010р. по 09.12.2010р. в сумі 511,02грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за протрочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На відміну від ч.6 ст.232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, п.10.3 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати поставленої продукції відповідач сплачує позивачу пеню нараховану на суму заборгованості за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період прострочення.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 511,02грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 960,00грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Така ж відповідальність передбачена і статтею 230 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 10.3 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару на строк більше ніж 14 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

Суд встановив, що штраф нарахований позивачем станом на 09.12.2010р. на суму боргу 4800,00грн. є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в сумі 960,00грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з травня 2010р. по листопад 2010р. в сумі 177,60грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 15.05.2010р. по 09.12.2010р. в сумі 82,85грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.10.3 договору сторони узгодили, при прострочені оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням заявленого позивачем періоду та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 82,85грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 177,60грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5531,00грн.грн., а саме: 3800,00грн. - основного боргу; 960,00грн. -штрафу, 511,02грн. - пені, 82,45грн. - 3% річних, 177,60грн. - інфляційних нарахувань. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика", (Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул. Фабрична, 1, код 05773698) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба", (м. Житомир, вул.Гранітна, 14, код 33649618) - 5531,00грн. (п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна гривня 00 коп.), в тому числі: 3800,00грн. (три тисячі вісімсот гривень 00 коп.) - основного боргу; 960,00грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп. ) -штрафу, 511,02грн. (п'ятсот одинадцять гривень 00 коп.) - пені, 82,45грн. (вісімдесят дві гривні 45 коп.) - 3% річних, 177,60грн. (сто сімдесят сім гривень 60 коп.) - інфляційних нарахувань. 88,00грн. (вісімдесят вісім гривень 00 коп.) державного мита та 202,00грн. (двісті дві гривні 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

Суддя Гнисюк С.Д.

                                                         повний текст рішення підписаний 14.02.2011р.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 -  позивачу

3 - відповідачу