Рішення

від 07.02.2011 по справі 08/26/43/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08/26/43/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 07 лютого 2011 року                                                  Справа № 08/26/43/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача –Донець Л.В.  - представник за довіреністю, Лабзенко В.М. –за посадою,

від відповідача –Білоус В.П. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача        товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Плюс»

до

відповідача:   сільськогосподарського приватно-орендного підприємства

                        «Маяк-Агро»   

про                  стягнення  164 070,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Плюс»звернулось до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Маяк-Агро»заборгованості за поставлений посівний ячмінь в сумі  164 070,84 грн.  та відшкодування в зв'язку з цим державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву суду не надав. Представник  відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з мотивів, що у відповідача не настав строк виконання зобов'язання. Між сторонами була усна домовленість на поставку  ячменю, строку розрахунку за вказаний товар сторони не визначили, вимоги  про перерахунок заборгованості в сумі 164070 грн. 84 коп. відповідач не отримував, тому звернення позивача до суду є передчасним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба Плюс»(надалі Позивач у справі) та сільськогосподарським приватно-орендним підприємством «Маяк-Агро»досягнуто домовленості щодо поставки ячменю посівного.  

Згідно видаткових накладних №РН-0000024 від 28.04.2009 та №0000051 від 29.04.2009 Позивач  відпустив, а Відповідач, відповідно до довіреності №10 від 28.04.2009, отримав 45 тон насіння ячменю Торгал по ціні 2 783,33 грн.  та 20 тон насіння ячменю Ксанаду  по ціні 2 783,33 грн., а всього на суму 217 099,74 грн.

В судовому засіданні представник Позивача пояснив, що Відповідач відмовився підписати договір. Взяті на себе зобов'язання щодо розрахунку за поставлений ячмінь Відповідач виконав лише частково, поставивши Позивачу по накладній №8 від 19.02.2010  ячмінь в кількості 20,610 тон на суму 19 373,40 грн. та перерахувавши кошти на рахунок Позивача в сумі 30 000 грн.

Сторонами складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 по 31.10.2010, який підписаний представниками Позивача і Відповідача та скріплений їх печатками.   

07 грудня 2010 року на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою провести розрахунок з ТОВ «Дружба Плюс»в термін до 25.12.2010 року, яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи те, що Відповідач за поставлений ячмінь на суму 164 070,84 грн. не розрахувався, Позивач просить  вищевказану суму стягнути з Відповідача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги  підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої Позивач зобов'язався поставити ячмінь посівний, а Відповідач прийняти його та сплатити його вартість.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки ТОВ «Дружба Плюс»поставило сільськогосподарському підприємству «Маяк –Агро»ячмінь посівний на загальну суму 217 099,74 грн., що підтверджується  видатковими накладними  №РН-0000024 від 28.04.2009 та №0000051 від 29.04.2009 (а.с. 11-12), а останній відповідно до довіреності №10 від 28.04.2009 (а.с. 13) прийняв його, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).    

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується Відповідачем, Позивач свої зобов'язання виконав, поставивши Відповідачу ячмінь посівний у кількості 65 тон на загальну суму 217 099,74 грн., що підтверджується вищезазначеними накладними та довіреністю на отримання товару (а.с.11-13).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого  товару не виконав.

Разом з тим, у матеріалах справи  (а. с. 9) міститься акт звірки  взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 по 31.10.2010, який підписаний представниками Позивача та Відповідача та скріплений їх печатками.   

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.                     Заперечення Відповідача з мотивів, що Позивачем вимога про сплату вартості поставленого товару не  направлялась, тому у Відповідача не настав строк виконання зобов'язання оскільки, між сторонами була усна домовленість на поставку  ячменю суд до уваги не приймає оскільки, судом встановлено, що 07.12.2010 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія, що підтверджується описом поштового вкладення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Відповідачам частково оплачено вартість поставленого товару у розмірі 30 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка (а.с.10), в якій в графі призначення платежу зазначено згідно рахунку від 11.10.2010. Оскільки законодавством не встановлено, у який саме спосіб повинна бути пред'явлена вимога, суд приходить до висновку, що вказаний рахунок також є доказом про пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання по оплаті товару.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 164070,84 грн. за невиконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого посівного ячменю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі 1 640,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Маяк-Агро»(м. Шпола, Черкаської області, код 32447157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Плюс»(с. Пішки, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, код 31773768) –164 070, 84 грн. заборгованості, 1 640,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                   О.І. Кучеренко