Постанова

від 10.02.2011 по справі 16/244-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/244-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2011 року                                                       Справа №  16/244-10    

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі –Коваль Ю.Ю.

        за участю представників сторін

        від позивача: не з'явився

        від відповідача: не з'явився

         розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі  № 16/244-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кофіті", м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ

про стягнення 85 676 грн. 09 коп.,

ВСТАНОВИВ:

          У вересні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 85 676,09 грн., що складаються з 79 825,87 грн. заборгованості за товар, поставлений за договором  поставки  № В-50067 від 01.06.2008р. протягом періоду з березня 2009 року по квітень 2010 року, 177,15 грн. -3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, 4 757,81 грн. інфляційних втрат та 915,26 грн. пені.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі  № 16/244-10  (суддя Загинайко Т.В.) позов ТОВ "Кофіті" задоволено частково, з відповідача на користь позивача суму основного боргу, відсотків річних та пені за прострочення виконання грошових зобов'язань стягнуто у повному обсязі; в частині стягнення інфляційних втрат у позові відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ТОВ "Вавілон", звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування господарським судом обставин у справі, а саме, на факт існування іншого договору поставки за № В-50331 від 07.12.2009р., внаслідок чого позивачу необхідно було зазначити, по яким видатковим накладним вимагається стягнення спірної суми.

           Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

          В судове засідання позивачем та відповідачем подані клопотання про розгляд скарги без участі представників останніх.

           В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

           Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2008р. між ТОВ "Кофіті" (Постачальник) та ТОВ "Вавілон" (Покупець) було укладено договір поставки № В-50067, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар в обумовлені  договором строки в асортименті та ціною згідно специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору та Додатку № 4 до нього.

           Сторони договору встановили строк дії даного договору та обумовили порядок його пролонгації, згідно якого дія даного договору автоматично продовжується на один рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір змінити чи зупинити його дію (п.12.1, 12.2 договору).

          На виконання умов даного договору позивач з березня 2009 року по квітень 2010 року поставляв відповідачу товар (чай), оплату якого належало здійснювати шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за реалізований товар кожні 30 календарних днів за умовами п. 6 Додатку № 4 до договору поставки.

           В порушення зобов'язань за договором оплата отриманого товару відповідачем не здійснювалася.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар (товари) і сплатити  за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

           Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений  договором або законом.

           Відповідачем зобов'язання за договором виконані не були, з урахуванням вартості повернутого товару заборгованість склала 79 825,87 грн., факт наявності заборгованості посвідчується матеріалами справи, доказів погашення зазначеної заборгованості  відповідачем не надано.

           Не заперечуючи факту наявності заборгованості, відповідач посилається на безпідставність вимог позивача, оскільки, в силу умов договору, оплаті підлягає лише реалізований товар.

           Відповідачем інформація щодо обсягів реалізованого товару постачальнику не надавалась і дана обставина унеможливлює визначення строку виконання зобов'язань за договором.

         За вказаних обставин господарським судом правомірно були застосовані норми ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, та визначений граничний строк оплати спірного товару –20.07.2010р.

           Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

           З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 79 825,87 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 8.10 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також  відсотки річних за період з 21.07.10р. по 17.08.10р.

           Посилання скаржника на факт існування іншого договору поставки за № В-50331 від 07.12.2009р., не приймається колегією суддів, оскільки з зазначеного договору не убачається, що ним узгоджена поставка саме спірного товару (чаю). Окрім того, наявність вказаного договору не змінює ні суми заборгованості, ні строків, ні порядку її оплати та не звільняє відповідача від обов'язку виконання грошового зобов'язання.  

           Твердження про неправомірність застосування місцевим судом приписів ст. 530 ЦК України до спірних правовідношень не приймаються до уваги колегією суддів, так як даних про реалізацію спірного товару відповідач в судове засідання не представив, доказів наявності в мережі нереалізованого товару за спірними поставками не надав, не реалізований товар постачальнику не повернув. Оскільки обов'язок оплати товару випливає з умов договору та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про задоволення позову.

           З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі  № 16/244-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" –без задоволення.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

               Головуючий                                                                                       І.В. Тищик

               Судді:                                                                                                  Т.А.Верхогляд

                                                                                                                             Л.М.Білецька