Постанова

від 25.01.2011 по справі 34/57 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/57 (10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                         ПОСТАНОВА                                                                                                                        

25.01.11                                                                                                 Справа  № 34/57 (10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»,          м. Львів б/н від 14.12.2010 року

на рішення   господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року

у справі         № 34/57 (10)

за позовом:  Малого підприємства «Руно», м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів

про стягнення 9054,26 грн. боргу та пені,

за участю представників сторін:

від позивача: Дарчук М.М. (доручення № 4 від 20.01.2011 року);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Шпакович О.Ф.) від 07.12.2010 року у справі № 34/57 (10) позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів на користь Малого підприємства «Руно», м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області борг в сумі 4765,40 грн., пеню в сумі 4288,86 грн., а також державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.  

Відповідач –ТзОВ «Західтрансбуд»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4288,86 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає дане рішення таким, що винесене за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що розмір пені, встановлений п. 4.1 договору № 27 від 01.06.2009 року, з урахуванням якого позивачем нарахована пеня в сумі 4288,86 грн. за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період, за який нарахована пеня, що суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4288,86 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

Позивач –Мале підприємство «Руно»правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало, однак його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.  

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 04948001, тому колегія суддів вирішила розглядати апеляційну скаргу у відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року у справі № 34/57 (10) –скасувати частково, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 01.06.2009 року між Малим підприємством «Руно» (продавець) та ТзОВ «Західтрансбуд»(покупець) було укладено договір          № 27, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця по накладних нафтопродукти (товар), а покупець –прийняти та здійснити попередню оплату товару.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що датою відвантаження товару вважається дата відпускної накладної, кількість товару, що передається, визначається у відпускних накладних.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань в період червень – серпень 2009 року поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 28 765,40 грн., що підтверджується відповідними накладними (а. с. 14-28), підписаними уповноваженими представниками постачальника і покупця та скріпленими їх печатками, а також довіреностями № 97 від 22.06.2009 року, № 195434 від 16.06.209 року та  № 147 від 03.08.2009 року, виданими ТзОВ «Західтрансбуд»його уповноваженому представнику на отримання товару від позивача.

Однак, відповідач всупереч взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань та в порушення вимог ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530 та 692 ЦК України вартість отриманого товару оплатив лише частково в сумі 24 000,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 4765,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 17.08.2010 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою (вих. № 68 від 12.08.2010 року) про погашення існуючої заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 4765,40 грн. підтверджується документальними доказами у справі та не заперечується відповідачем, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача цієї заборгованості місцевим господарським судом задоволено правомірно.

Водночас, зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений договором № 27 від 01.06.2009 року, оплату за поставлений позивачем товар в сумі 4765,40 грн. не здійснив, чим порушив свої договірні зобов'язання, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 230-231 ГК України, ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 ЦК України на підставі п. 4.1 договору нарахував пеню в сумі 4288,86 грн. за 180 днів прострочення, яку господарським судом першої інстанції присуджено до стягнення з  відповідача.

Однак, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4288,86 грн., місцевим господарським судом не взято до уваги, що позивач не вказав період прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, за який нарахована пеня, а також не подав обґрунтованого розрахунку пені  із  зазначенням  дати  початку  та  закінчення цього періоду, що унеможливлює перевірку господарським судом правильності нарахування позивачем пені в сумі 4288,86 грн.

Одночасно, слід зазначити, що пеня в сумі 4288,86 грн. нарахована позивачем, виходячи із 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення оплати, що передбачено п. 4.1 договору № 27 від 01.06.2009 року.

Проте, як позивачем так і місцевим господарським судом не враховано положення ч. 2            ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якими встановлено максимальний розмір пені за порушення грошових зобов'язань, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, положення цих законодавчих актів не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Розмір пені, який встановлений п. 4.1 договору № 27 від 01.06.2009 року і застосовувався позивачем при нарахуванні пені в сумі 4288,86 грн., заявленої до стягнення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який позивачем нарахована пеня.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 4288,86 грн. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині – скасувати.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року у справі № 34/57 (10) скасувати частково. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, і не розцінюються колегією суддів як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»,                  м. Львів б/н від 14.12.2010 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року у справі                      № 34/57 (10) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд», м. Львів на користь Малого підприємства «Руно», м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області 4288,86 грн. пені, 48,32 грн. державного мита та 111,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення: в позові відмовити.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року у справі                № 34/57 (10) залишити без змін.

3. Стягнути з Малого підприємства «Руно», м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтрансбуд»,                м. Львів 24,16 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.  Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.  Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад Д.Ф.

         Суддя                                                                                               Михалюк О.В.