Постанова

від 10.02.2011 по справі 16/157-10-4669

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/157-10-4669

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р. Справа № 16/157-10-4669

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш

за участю представників сторін:

від позивача — О.В. Гайдай

від відповідача — А.О. Яковлева

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Майя”

на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2010 р.

у справі № 16/157-10-4669

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Майя”

до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”

про визнання недійсним третейського застереження

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2010 р. ТОВ “Майя” звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ “Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії ПАТ “Укрсоцбанк” про виключення старої редакції статті 6.2 договору кредиту        № 670/92-302 від 26.12.2007 р. щодо розгляду спору постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків згідно до ст. 5 Закону України “Про третейські суди”; прийняття нової редакції статті 6.2 вказаного договору наступного змісту: “Усі спори, що пов'язані з цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, визначеному відповідним чинним законодавством України”.

          Згодом товариство уточнило позовні вимоги, просило визнати недійсним третейське застереження в ст. 6.2 договору кредиту, посилаючись на те, що товариство не було проінформовано про:

- порядок і правові наслідки вирішення суперечки третейським судом;

- те, що сума третейського збору значно перевищує розмір державного мита, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а також про ймовірність сплати в подальшому гонорару третейським суддям;

- Регламент третейського суду, який є невід'ємною частиною третейської угоди.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2010 р. (суддя Желєзна С.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України   23.12.2010 р., у задоволенні позову відмовлено.

          Судове рішення мотивоване тим, що третейське застереження відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України “Про третейські суди”.

          Не погодившись з даним рішенням, ТОВ “Майя” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, позивач зазначив, що суд не дослідив належним чином законодавство про третейські суди.

          Відповідач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що не підлягає скасуванню.

          Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          26.12.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Київського відділення Одеської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Майя” (Позичальник) укладено договір кредиту № 670/92-302, за умовами якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 1960300,00 грн. зі сплатою 14,5 % річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше  25.12.2017 р.

          За умовами п. 6.2 даного договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем або Мороз Оленою Анатоліївною у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

          ТОВ “Майя” в обґрунтування свого позову послалось, зокрема, на неправомірність визначення в п. 6.2. договору кредиту конкретних третейських суддів для розгляду спорів між сторонами. На його думку, це свідчить про упередженість зазначених суддів, наявність домовленості між ними та банком щодо вирішення спору на користь останнього, а також позбавляє товариство права на судовий захист.

          Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

          Відповідно до ст. 2 вказаного Закону третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч. 1 ст. 12 цього Закону).

          Частиною 1 статті 7 названого Закону передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

          Отже, у п. 6.2 кредитного договору сторони передбачили третейське застереження про передачу спорів, які виникають у зв'язку з виконанням положень договору кредиту, на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

          Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України “Про третейські суди” у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

          Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про третейські суди” формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

          В свою чергу, у статті 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням Ради Асоціації українських банків, зазначено, що формування складу третейського суду здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або його заступник повинен призначити суддю.

          Проте, статтею 14 Закону України “Про третейські суди” передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

          Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передбачене вказаним Законом право сторін на вільний вибір третейського судді не може бути обмежено Регламентом третейського суду, а, застосування порядку формування складу третейського суду, встановленого у статті 17 згаданого Регламенту, можливе, якщо сторонами не обрано персональний склад третейських суддів у третейській угоді (застереженні).

          Таким чином, визначення сторонами в третейському застереженні конкретних третейських суддів для розгляду спорів між учасниками  кредитного договору здійснено в межах реалізації ними наданого законом права  на вільний вибір третейського судді та не суперечить положенням законодавства.

          Стосовно доводів позивача про упередженість третейських суддів, вказаних у спірному третейському застереженні, та наявність домовленості між ними та Банком щодо вирішення спору на користь останнього, господарський суд правильно послався на наступне.

          Згідно з ч. 1 ст. 18 названого Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

          Ніяких доказів наявності у третейських суддів, перелічених у вищезгаданому третейському застереженні, зацікавленості в результатах розгляду спорів, які виникають між сторонами вказаної угоди, ТОВ “Майя” не надано.

          Крім того, позивач висловив свою згоду на розгляд справ даними суддями шляхом підписання кредитного договору з урахуванням третейського застереження.

          Відповідно до ст. 19 вказаного Закону наявність сумнівів щодо упередженості третейського судді у розгляді справи є підставою для заявлення відводу такому судді, але не для визнання третейської угоди недійсною.

          Щодо посилання позивача на те, що при укладенні третейського застереження йому не було повідомлено про порядок і правові наслідки вирішення спору третейським судом, про суму третейського збору, який значно перевищує розмір державного мита, та про ймовірність сплати в подальшому гонорару третейським суддям, а також не надано Регламент третейського суду, який має бути невід'ємною частиною третейської угоди, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

          Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. При цьому, за змістом ст. 25 зазначеного Закону третейський збір, розмір, строки та порядок його сплати, а також гонорар третейського судді визначається регламентом третейського суду.

          Разом з тим, жодні законодавчі приписи не передбачають необхідності обов'язкового ознайомлення сторін третейської угоди зі змістом регламенту третейського суду та не вимагають його включення до третейської угоди, а тому наведені доводи позивача не заслуговують на увагу.

          Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

          Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Уклавши договір кредиту, ТОВ “Майя” добровільно погодилось з його умовами.

          Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що п. 6.2 договору кредиту № 670/92-302 від 26.12.2007 р. відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України “Про третейські суди”, а тому у задоволенні позовних вимог відмовив.

          З огляду на вищевикладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2010 р. у справі № 16/157-10-4669 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко

          Повний текст постанови підписано 15.02.2011 р.