Рішення

від 08.02.2011 по справі 5020-10/301

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-10/301

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 лютого 2011 року справа № 5020-10/301

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Товариства з обмеженою відповідальністю  «СевБакалея»

(99029, м. Севастополь, вул. Соловьева, 12)

до Приватного підприємства «Цеоліт»

(99002, м. Севастополь, Мекензиєви гори, вул. Енергетиків,26)

(99002, м. Севастополь, Мекензиєви гори, Севастопольське РТП)

про стягнення 11 957,48 грн., у тому числі: 10 965,00 грн. –основний борг, 151,51 грн. –3% річних, 840,97 грн. –пеня,

за участю представників сторін:

позивача  – Козирев К.Ю., довіреність №1 від 05.01.2011;   

відповідача  – не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СевБакалея»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Цеоліт»про стягнення 11 957,48 грн., у тому числі: 10 965,00 грн. –основний борг, 151,51 грн. –3% річних, 840,97 грн. –пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна №05/009 від 01.01.2010 не сплачував орендну плату, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 11 957,48 грн.

Відповідач у засідання суду від 08.02.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.12.2010, 13.01.2011 не виконав у повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю  «СевБакалея» зазначило, що 01.01.2010 між ним як Орендодавцем та Приватним підприємством «Цеоліт» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №05/009, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування приміщення фасовочного цеху, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Соловйова, 12 (п. 1.1 договору) /а.с. 9-10/.

Додатковою угодою від 01.01.2010 до Договору сторони, згідно з пунктом 3.1 Договору встановили орендну плату в розмірі 1 380,00 грн. в місяць  /а.с.11/.  

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата за цим Договором проводиться щомісячно, не пізніше 30 числа кожного місяця, що передує звітному, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок або готівковим розрахунком в касу Орендодавця.

Договором встановлено, що він діє з моменту його підписання до 31.12.2010 (пункт 8.1 Договору).

Майно було передано Відповідачу за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2010 (підписаний обома сторонами без зауважень /а.с.12/).

Проте, у порушення умов Договору за Відповідачем у період з березня 2010 року по серпень 2010 року склалась заборгованість по орендній платі у розмірі 10965,00 грн., що підтверджується виставленими Відповідачу рахунками та підписаними обома сторонами  актами виконаних робіт за період з березень 2010 року по серпень 2010 року /а.с.13-18/.

06.07.2010 Відповідачем був отриманий лист Позивача №12 від 02.07.2010, яким він повідомлявся про розірвання Договору в порядку, передбаченому пунктом 8.3 Договору, через порушення ним пункту 3.2 Договору, та Позивач вимагав погасити заборгованість по орендній платі /а.с.19/.

Листом №15 від 05.07.2010, отриманим Відповідачем 20.08.2010, Позивач повідомив Відповідача про продовження строку дії Договору до 31.08.2010 у зв'язку з домовленістю сторін про надання можливості орендарю погасити заборгованість /а.с.20/.

Згідно з листом №18 від 30.08.2010 Позивач повідомив Відповідача про припинення Договору з 01.09.2010 /а.с.22/.

Листом №20 від 17.11.2010 Позивач вимагав сплати заборгованості  по орендній платі, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних /а.с.23/.

                    Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору встановлений строк виконання Відповідачем зобов'язань за вказаним Договором, а саме: не пізніше 30 числа кожного місяця,  що передує звітному.

Відповідач  не представив суду доказів виконання зобов'язань за Договором щодо сплати орендних платежів за період з березня 2010 року по серпень 2010 року, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Відповідачем підписаний та скріплений печаткою акт звірки взаєморозрахунків від 20.08.2010, відповідно до якого його заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 20.08.2010 складає  10 965,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СевБакалея»заборгованості у сумі 10 965,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 151,51 грн. за період з 31.03.2010 по 30.11.2010 та пеню у розмірі 840,97 грн. за період з 31.03.2010 по 30.11.2010.

                    В силу частини другої статті  20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

          Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несплату Орендатором платежів у строки, передбачені дійсним договором, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Обчислюючи розмір пені /а.с.24/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).

Також, Позивачем враховані вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 840,97 грн. за період з 31.03.2010 по 30.11.2010 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних /а.с.24/, складений Позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 151,51 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

              2. Стягнути з Приватного підприємства «Цеоліт»(99002, м. Севастополь, Мекензиєви гори, вул. Енергетиків, 26, Севастопольське РТП, ідентифікаційний код 30825495, р/р 26009055051401 АТ «Сведбанк»МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СевБакалея»(99029, м. Севастополь, вул. Соловьева, 12, ідентифікаційний код 36127673, р/р 26000945601881 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк»м. Сімферополя, МФО 324010) 11 957,48 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім грн. 48 коп.), у тому числі: 10 965,00 грн. –основний борг, 840,97 грн. –пеня, 151,51 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 119,57 грн. (сто дев'ятнадцять грн. 57 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 14.02.2011.