Рішення

від 09.02.2011 по справі 5020-10/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-10/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 лютого 2011 року справа № 5020-10/292

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

до Приватного підприємства «Гранд Кримеан Групп»

(99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15, кв.17)

про стягнення 19 321,19 грн., у тому числі: 16 862,10 грн. –основний борг, 593,18 грн. –3% річних, 1865,91 грн. –інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

позивача –Жукова Є.Ю., довіреність №10/01 від 10.01.2011;   

відповідача  – не з'явився.

Комунальне підприємство «Благоустрій»Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Гранд Кримеан Групп»про стягнення 19 321,19 грн., у тому числі: 16 862,10 грн. –основний борг, 593,18 грн. – 3% річних, 1865,91 грн. –інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договорів №15 та №42 від 22.05.2007, а саме, обов'язку щодо оплати витрат з утримання і обслуговування міського пляжу та оплати комунальних послуг.

Позивач у судовому засіданні 08.02.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 21.12.2010, 11.01.2011, 08.02.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (поштові повернення /а.с.50-53, 59-62/), про причини неявки  суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 06.12.2010, 21.12.2010, 11.01.2011, 25.01.2011 не виконав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

                                                                   ВСТАНОВИВ:

22.05.2007 між Комунальним підприємством «Міський житловий фонд»Севастопольської міської Ради (Сторона-1) та Приватним підприємством «Гранд Кримеан Групп»(Сторона-2) був укладений договір №15 про співпрацю /а.с.10-12/ (далі –Договір №15), відповідно до умов якого Сторони зобов'язуються шляхом сумісних зусиль діяти у галузі благоустрою території, організації торгівлі та надання послуг міських пляжів «Омега»Бар «Уругвайський льотчик».

          Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 31 грудня 2007 року (пункт 5.1. Договору №15).

Також, 22.05.2007 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Міський житловий фонд»(далі –КП СМР «МЖФ») та Приватним підприємством «Гранд Кримеан Групп»(далі - Підприємство) був укладений договір №42 про надання комунальних послуг /а.с.18-19/ (далі –Договір №42), відповідно до умов якого КП СМР «МЖФ» забезпечує подачу води Підприємству у відповідності з встановленими лімітами забезпечення, а Підприємство сплачує КП СМР «МЖФ»вартість спожитої води та здійснює інші платежі у відповідності з умовами дійсного договору пляжу «Омега»Бар «Уругвайський льотчик».

Строк дії Договору встановлений з моменту підписання і до 31 грудня 2007 року (пункт 4.1. Договору №42).

12.09.2007 Севастопольська міська Рада V скликання  в VІІ сесії прийняла рішення №2705 про перейменування Комунального підприємства «Міський житловий фонд»Севастопольської міської Ради в Комунальне підприємство «Благоустрій»Севастопольської міської Ради та затвердила статут Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради /а.с. 15/.

Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія за вих. №301 від 09.09.2009 /а.с.16/ з проханням виконати зобов'язання за договором №15 від 22.05.2007 в строк до 10.09.2009.

Відповідно до п.п. 2.4.1, 2.4.2 Договору №15 Сторона-1 зобов'язувалась здійснювати утримання та обслуговування пляжного господарства, організує заходи очистки та прибирання берегової лінії пляжу, огляду дна прибережної зони охорони та підтримання порядку в містах відпочинку, вирішувати питання, пов'язані з рятувальною службою на воді, наданням першої медичної допомоги та проведенням протипожежних заходів, підтримує у належному порядку під'їзні шляхи, пішохідні доріжки, навіси,  капітальні споруди та будівлі які розташовані у пляжній зоні; слідкує за чистотою писка і вивозом морської трави та інших побутових відходів з міста загального користування; підтримує та контролює роботу загальних та приватних туалетів; здійснює контроль за станом електрогосподарства на всій території пляжу та добивається невідкладного усунення несправностей.

В свою чергу Сторона-2 зобов'язувалась організувати роботу об'єкта загального харчування на пляжі «Омега» Бар «Уругвайський льотчик», приймати участь у фінансуванні Сторони-1 по підготовці та утриманню пляжу «Омега»в 2007 році (п.п. 2.5.1.-2.5.2. договору №15).

Згідно з пунктом 3.1 Договору №15 за послуги, вказані в пункті 2.4, Сторона-2 оплачує Стороні-1 витрати за утримання та обслуговування міських пляжів «Омега»в розмірі 39 200,00 грн.

За умовами Договору №15 Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, проте Відповідачем зазначена сума оплачена не в повному обсязі. Таким чином, за Відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 14 909,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідно до пп. 2.1.1 Договору №42 КП СМР «МЖФ»зобов'язувалось надати Підприємству точку підключення до водопровідних мереж при наявності у Підприємства основного договору на встановлення торгового об'єкта.

В свою чергу Підприємство згідно з пп. 2.2.1. Договору №42 зобов'язувалось встановити в точці приєднання об'єкта до мереж прилад обліку води, згідно з умовами нормативних документів та відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору сплачувати  вартість спожитої води.

У позовній заяві Позивач зазначив, що свої зобов'язання за Договором №42 виконав у повному обсязі, але Відповідачем вартість спожитої води оплачена не була, вважає, що за Відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1 953,10 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

          Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що строк оплати за Договором №15 не визначений, проте  Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія за вих. №301 від 09.09.2009 /а.с.16/ з проханням виконати зобов'язання за договором №15 від 22.05.2007 в строк до 10.09.2009.

Відповідач  не представив суду доказів виконання зобов'язань, як за Договором №15, так і за Договором №42, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по наданню послуг за Договором №15, а вимоги Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 14 909,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором №42 про надання комунальних послуг в розмірі 1 9053,10 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним пп.2.1.1. та 2.1.2. Договору №42: не довів факт підключення Відповідача до мереж водопостачання, не представив суду доказів, що підтверджують фактичне надання Позивачем та споживання Відповідачем води, а також встановлення лімітів споживання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за Договором №15 /а.с.8-9/ інфляційні втрати за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 становлять 1 649,79 грн., 3% річних за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 –524,47 грн.

При перевірці судом розрахунку інфляційних витрат та 3% річних /а.с.8-9/, який наданий Позивачем, та у відповідності до правил, наведених у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997, виявлено, що інфляційні витрати за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року та 3% річних за період з 21.09.2009 по 29.11.2010  підлягають стягненню з Відповідача у більшому розмірі ніж заявлено Позивачем.

Проте, відповідно до статті 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Такого клопотання Позивачем не заявлено. Отже, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 в сумі 1 649,79 грн. та 3% річних за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 у розмірі 524,47 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором №42 судом відмовлено, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 в сумі 2168,22 грн. та 3% річних за період з 21.09.2009 по 29.11.2010 у розмірі 68,71 грн., нараховані Позивачем на прострочену суму за Договором №42, також задоволенню не підлягають.

                    Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Приватного підприємства «Гранд Кримеан Групп» (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15, кв.17, ідентифікаційний код 32973097, відомості щодо банківських реквізитів у матеріалах справи на знаходяться) на користь Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15, кв.17, ідентифікаційний код 03360472, р/р 26003060311809; р/р 26058060280509 в Севастопольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935) заборгованість в сумі  17 083,26 грн. (сімнадцять тисяч вісімдесят три грн. 26 коп.), з яких: 14 909,00 грн. –основний борг, 524,47 грн. –3% річних, 1 649,79 грн. –інфляційні втрати, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 170,84 грн. (сто сімдесят грн. 84 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 208,66 грн. (двісті вісім грн. 66 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                                      О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 14.02.2010.