Рішення

від 07.02.2011 по справі 64/355-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

64/355-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р.                                                            Справа № 64/355-10

вх. № 10214/5-64

Суддя господарського суду Добреля Н.С. 

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача -  Донець Д.О. за довіреністю №85/929 від 29.01.10;

 відповідача - Василенко О.Б., директор;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків;   

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "СРС", м. Харків;  

про визнання договору розірваним та стягнення 102224,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№85-244 від 17.11.10), в якій просить суд визнати договір підряду №28000/08/0007 від 23.07.10 розірваним; стягнути з відповідача 42703,60грн. передплати та 59520,55грн. пені; судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №28000/08/0007 від 23.07.10.

Ухвалою суду від 24.11.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.12.10.

В судовому засіданні призначеному на 17.12.10 було оголошено перерву до 17.01.11.

17.01.11 позивач надав до суду клопотання про відкладення  та продовження розгляду справи на 15 днів строку вирішення спору у справі №64/355-10 за межі передбачені ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що, відповідно до ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у  виняткових  випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей  розгляду  спору,  господарський  суд ухвалою може продовжити  строк  розгляду спору,  але не більш як на п'ятнадцять днів, суд задовільнив клопотання позивача.

Ухвалою суду від 17.01.11 розгляд справи було відкладено на 07.02.11.  

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував, але відзив на позов не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23 липня 2008 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду №28000/08/0007. Відповідно до п.1.1. та п.1.2. договору, відповідач зобов"язався власними силами та засобами здійснити футерування ванн травільного відділення в пресово-зварювальному виробництві, інв.№11460/2002181, №11461/2002182, №11462/2002183, а позивач зобов"язався надати відповідачу об"єкт, кошторисну документацію, забезпечити фінансування робіт, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

На виконання п.3.2. договору, позивач здійснив предоплату у розмірі 50% в сумі 32703,60грн.(платіжне доручення, а.с.20). Окрім того, позивач сплатив відповідачу ще 10000,00грн.(платіжне доручення, а.с.21).

Проте, в процесі розгляду справи, відповідачем було надано акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року (а.с.36-37), що  підписаний обома сторонами та скріплений печатками на суму 48033,60грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 42703,60грн. предоплати необгрунтовані та заявлені безпідставно, отже суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Пунктом 6.4. договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання робіт по договору з вини підрядника останній сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних в строк робіт.

В порушення п.2.2. договору (строки виконання робіт: початок - протягом 3-х днів з моменту отримання підрядником 50% предоплати, на придбання матеріалів, закінчення - протягом 60 робочих днів з моменту предоплати, відповідно до додаткової угоди №1, а.с. 19, строк для закінчення робіт - 31.12.09), підрядник не виконав роботи за договором у строк встановлений для їх виконання.   

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня є обгрунтованою та такою, що  відповідає умовам договору  та вимогам законодавства і підлягає стягненню становить 6618,67грн. (з 01.01.10 по 02.07.10, тобто 182дні).  

В задоволенні позову в частині стягнення 52901,88грн. пені слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач просить суд розірвати договір  підряду №28000/08/0007 від 23.07.08.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов"язання за договором, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору підряду, оскільки несвоєчасне виконання робіт, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його інтересам.

Таким чином, вимога щодо розірвання договору підряду є обгрунтованою доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611,651  Цивільного кодексу України, ст.ст.  188, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити  частково.

Розірвати договір  підряду №28000/08/0007 від 23.07.08р укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю "СРС" та Відкритим акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СРС" (61177, м. Харків, вул. С.Борзенко, 6, кв. 9, код ЄДРПОУ 31941572) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) 6618,67грн. пені, 151,19грн. державного мита та 15,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 52901,88 грн. та 42703,60 грн. передплати.

Суддя                                                                                 Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2011 року.