Постанова

від 07.02.2011 по справі 18/276-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/276-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011 року                                                                     Справа №  18/276-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Лисенко О.М., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,

від позивача: Галета І.А., довіреність №19/12  від 01.12.10,  представник;

від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”, м.Підгородне Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010р. у справі №18/276-10

за позовом            товариства з обмеженою відповідальністю “Кромвель”, м.Київ

                              /вул.Лагерна, 38/25, м.Київ, 03113/.

до                           товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”,

                              м.Підгородне Дніпропетровської області

                              /вул.Чкалова, 12/309, м.Дніпропетровськ, 49000/.

про                         стягнення 85 497,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010р.                               (суддя Петрова В.І.) у справі №18/276-10 позовні вимоги ТОВ “Кромвель” задоволено повністю.

З відповідача, ТОВ “Вега Прім”, на користь позивача стягнуто 80 658,96 грн. основного боргу, 638,53 грн.  3% річних, 4 200,46 грн. інфляційних, а також, 854,98 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами для прийняття даного рішення стала достатність, на думку суду першої інстанції, наявних у справі доказів для визнання заборгованості відповідача за договором поставки №ВП №30252 від 01.07.2008р. доведеною первинними документами, а тому такою, що підлягає до стягнення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє неправомірним, винесеним за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наполягає на відсутності в наданих позивачем в якості доказів видаткових накладних, що є підставою для здійснення розрахунків, посилання на спірний договір поставки №ВП №30252 від 01.07.2008р.; зауважує на невитребуванні господарським судом першої інстанції відповідної специфікації та замовлення позивача на спірну поставку, що на думку скаржника, свідчить про невсебічний розгляд справи; стверджує, що підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків факт порушення відповідачем умов договору поставки не доводить, тому посилання на даний документ господарським судом є безпідставним.

Відповідач /скаржник/ наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

У наданому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечення скаржника повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 01.07.2008р. між ТОВ "Кромвель" (Постачальник) та ТОВ "Вега Прім" (Покупець) було укладено договір поставки №ВП-30252, за умовами якого Постачальник зобов"язався поставити товар у строки, обумовлені договором, відповідно до замовлення Покупця, що являється невід"ємною частиною договору (надалі в договорі - додаток № 3 "Замовлення товару"), а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити даний товар на зазначених в додатку № 4 до даного договору умовах.

Згідно п.1.2., право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, що підтверджує факт передачі товару.

Отже, для організації і виконання поставок товару, між сторонами 01.07.2008р. були укладені додаткові умови до основного договору поставки, за якими позивач на протязі дії даного договору повинен був за відповідним графіком поставляти товар в магазини м.Дніпропетровська, Кривого Рогу, Запоріжжя, Сімферополя  та Києва. Відповідно до розділу 6 вищезгаданих додаткових умов, Покупець /відповідач/ здійснює оплату  за поставлений товар шляхом банківського перерахування  грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника /позивач/ з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки, за вирахуванням суми товарного кредиту в розмірі, визначеному додатковою угодою на товарний кредит.

Так, на виконання умов даного договору поставки, протягом липня 2008р. –травня 2010р. позивачем на адресу відповідача був поставлений товар загальною вартістю 618 407,14 грн., підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи видаткові накладні, що належним чином підписані та скріплені печатками обох сторін. /а.с.29-95 том 1/.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином, адже, згідно п.1.2. договору, право власності на товар  переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, що підтверджує факт передачі товару.

Натомість, відповідач отриманий за договором №ВП-30252 від 01.07.2008р. товар оплатив лише частково, що доведено представленими позивачем виписками з його банківського рахунку на загальну суму 395 921,47 грн., які містять посилання на даний договір.

Відповідно до п.2 ст.83 ГПК України, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог лише якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, а також, за клопотанням заінтересованої сторони.

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки №ВП-30252 від 01.07.2008р. у заявленому позивачем розмірі 85 497,95 грн., з яких 80 658,96 грн. - основна заборгованість, 638,53 грн. -  3% річних, 4 200,46 грн. –інфляційні втрати.

Направлену позивачем в порядку досудового врегулювання спору вимогу за вих.№46/09 від 13.09.2010р. відповідач залишив без задоволення, що стало приводом для звернення ТОВ “Кромвель” до суду за захистом порушеного права. /а.с.98 том 1/.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, за ст.692 ЦК України, Покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, беззаперечними доказами поставки товару та наявності підстав для здійснення розрахунку, згідно з п.1.2. договору, колегія суддів вважає наданий позивачем договір поставки №ВП-30252 від 01.07.2008р. та належним чином підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні за період з липня 2008р. – травня 2010р. /а.с.29-95 том 1/.

В свою чергу, виписками з банківського рахунку позивача доведено часткове погашення відповідачем заборгованості за поставлений товар, а саме, на загальну суму 395 921,47 грн.

Разом з цим, докази сплати відповідачем решти основної заборгованості у розмірі                      80 658,96 грн. в матеріалах справи відсутні.

Зазначене вище, на думку колегії суддів, свідчить про правомірність визнання господарським судом заявленої до стягнення суми основного боргу доведеною, підтвердженою первинними документами, а тому такою, що підлягає до стягнення.

Окрім того, позивачем суду надано акт звірки взаємних розрахунків з узгодженням заборгованості ТОВ “Вега-Прім” перед ТОВ “Кромвель” у розмірі 80 658,96 грн. за період з 01.07.2008р. по 31.07.2010р., що також підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств. /а.с.112 том 1/.

Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.

Так, неспроможними колегія суддів вважає твердження скаржника про відсутність у видаткових накладних посилання на договір поставки №ВП-30252 від 01.07.2008р., як на відсутність підстав для здійснення розрахунків за даним договором, адже, згідно закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також, відповідно до положення “Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. N88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, зазначення номеру договору, зокрема, у видатковій накладній, є додатковим, а не обов'язковим реквізитом, що передбачені чинним законодавством України для первинних документів.

Спростовує вищевикладені заперечення скаржника з відсутності у нього підстав для оплати спірної продукції також здійснення ним часткового розрахунку за договором №ВП-30252 від 01.07.2008р. на суму 395 921,47 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача, що містять реквізити даного договору поставки.

В свою чергу, стосовно викладених в апеляційній скарзі заперечень ТОВ “Вега Прім” щодо посилання господарським судом першої інстанції на акт звірки взаємних розрахунків, який, на думку скаржника, факт порушення ним договірних зобов'язань жодним чином не доводить, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

Дійсно, акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Проте, визнаючи факт наявності у відповідача спірної заборгованості, господарський суд першої інстанції керувався саме наявними в матеріалах справи первинними документами, як-то, договором поставки №ВП-30252 від 01.07.2008р. та видатковими накладними.  

Водночас, за статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Отже, враховуючи доведення матеріалами справи основної заборгованості за договором поставки №ВП-30252 від 01.07.2008р. у розмірі 80 658,96 грн. за період з 01.07.2008р. по 31.07.2010р., апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення з відповідача за аналогічний період 638,53 грн.  3% річних та  4 200,46 грн. інфляційних втрат.

У підсумку, відповідає вимогам ст.49 ГПК України також стягнення з ТОВ “Вега Прім”, як зі сторони, з вини якої виник спір, 854,98 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010р. у справі №18/276-10 судова колегія вважає обґрунтованим, винесеним за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010р.                                  у справі №18/276-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вега Прім”, м.Підгородне Дніпропетровської області,  –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

Суддя                                                                              О.М. Лисенко

Суддя                                                                                         Т.А. Верхогляд