Рішення

від 09.11.2010 по справі 5/195-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/195-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р.                                                              Справа № 5/195-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства “Стінгер”, м. Київ

до Державного підприємства “Ремонтно-будівельний трест “Рембудматеріали”, м. Ірпінь  

про стягнення 125443,04 грн.

за участю представників:

позивача:Пшик І.М. –дов. від 30.08.2010р. № 30/08-01

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Стінгер” (далі – позивач) до Державного підприємства “Ремонтно-будівельний трест “Рембудматеріали” (далі –відповідач) про стягнення 125443,04 грн., з яких 87620,00 грн. основного боргу, 9293,65 грн. пені, 8762,00 грн. штрафу, 7090,18 грн. інфляційних втрат, 3218,21 грн. 3% річних, 9459,00 грн. збитків понесених на юридичну допомогу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 15.05.2009р. № 275 (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався передати у власність покупця –відповідача щебеневу продукцію, пісок (далі –товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.4 договору, приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.2.3 договору, покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату за продукцію згідно з розділом 6 договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата поставленої партії продукції здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів після отримання покупцем у власність відповідної партії продукції, що підтверджується відповідною накладною.

На виконання умов договору позивач в квітні –червні 2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 87620 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладним від 30.04.2009р. № РН-0000020 на суму 11970,00 грн., від 06.05.2009р. № РН-0000031 на суму 12250,00 грн., від 08.05.2009р. № 0000032 на суму 12250,00 грн., від 13.05.2009р. № РН-0000033 на суму 12250,00 грн., від 14.05.2009р. № РН-0000034 на суму 24000,00 грн., від 14.05.2009р. № РН-0000035 на суму 3200,00 грн., від 19.05.2009р. № РН-0000036 на суму 4000,00 грн., від 22.05.2009р. № РН-0000037 на суму 4000,00 грн., від 09.06.2009р. № РН-0000047 на суму 3700,00 грн.

Зазначені накладні підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

          Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не здійснив, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 87620 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 30.06.2009р. складає 87620,00 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучене до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 87620,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 87620,00 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за час прострочення складають 7090,18 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 3218,21 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 8.5 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, від суми заборгованості яка за розрахунком позивача складає 9293,65 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також позивач за прострочку оплати товару понад 30 календарних днів просить суд стягнути з відповідача передбачений п. 8.5 договору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, якій за його розрахунком складає 8762 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним,  відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 87620 грн. основного боргу, 9293,65 грн. пені, 3218,21 грн. 3% річних, 7090,18 грн. інфляційних втрат та 8762,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 9459 грн., які полягають в понесених позивачем витратах на юридичну допомогу у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права, то такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою  (збитками).

З огляду на викладене суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій сумі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Ремонтно-будівельний трест ”Рембудматеріали” (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ-го Інтернаціоналу, 152, код ЄДРПОУ 23572526) на користь Приватного підприємства “Стінгер” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната. 414, код ЄДРПОУ 33445957) 87620 (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять) грн. заборгованості, 7090 (сім тисяч дев'яносто) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 3218 (три тисячі двісті вісімнадцять) грн. 21 коп. 3% річних, 8762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. штрафу, 9293 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 65 коп. пені, 1159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                      Подоляк Ю.В.