Рішення

від 02.12.2010 по справі 5/231-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/231-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 5/231-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Протеїн Продукт», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Богуславський консервний завод», м. Богуслав

про стягнення 24685,67 грн.

за участю представників:

позивача:Литвин А.В. –дов. від 22.10.2010р.; Ліщина І.О. –дов. від 14.09.2010р.

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

          суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Протеїн Продукт»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Богуславський консервний завод»(далі –відповідач) про стягнення 24685,67 грн., з яких 23478 грн. основного боргу, 962,60 грн. інфляційних втрат та 245,07 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 19.04.2010р. № 17-10 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язується передати у власність відповідача - покупця харчові добавки для м'ясної промисловості (далі –товар), а відповідач –покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за нього в строки і в порядку передбаченими цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками покупця або перевізника накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування, ціна та кількість товару зазначаються в прас листах та накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.2 договору покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі не пізніше 14 календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3 договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. В будь –якому випадку договір є чинним до остаточного виконання  сторонами взаємних зобов'язань (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 08.06.2010р. № ІЦ-0000904 поставив відповідачу товар на загальну суму 23478 грн., а відповідач на підставі довіреності від 08.06.2010р. № 0000004 вказаний товар отримав.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 23478  грн.

Позивачем 11.09.2010р. на адресу відповідача була надіслана претензія від 08.09.2010р. № 238-Д з вимогою сплатити наявну заборгованість за поставлений товар у сумі 23478 грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем 13.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 21.10.2010р. складає 23478 грн. Завірена копія зазначеного акта залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 23478 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості  відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 23478 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Оскільки відповідачем було порушено строк виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з серпня 2010р. по вересень 2010р. складають 962,60 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 22.06.2010р. по 27.10.2010р. складають 245,07 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23478 грн. заборгованості, 962,60 грн. інфляційних втрат та 245,07 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.     Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Богуславський консервний завод»(09700, Київська область, м. Богуслав, вул. Франка, 22, код ЄДРПОУ 36936829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр Протеїн Продукт»(02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5, код ЄДРПОУ 31723256) 23478 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. заборгованості, 962 (дев'ятсот шістдесят дві) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 07 коп. 3% річних, 246 (двісті сорок шість) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                                  Подоляк Ю.В.