Рішення

від 04.02.2011 по справі 6/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "04" лютого 2011 р.Справа № 6/119

Господарський суд Кіровоградської області  у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/119

за позовною заявою державного підприємства "Дослідне господарство "Покровське" селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення", Одеська область, Біляївський район,  с. Маринівка,

до відповідача: приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Славутич", Кіровоградська область, Гайворонський район,  с. Могильне,

про стягнення 23317,20 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Державним підприємством "Дослідне господарство "Покровське" селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з приватно- орендного сільськогосподарського підприємства "Славутич" заборгованості в сумі      23317,20 грн, з яких 20400 грн основного боргу, 714 грн 3 % річних, 2203,20 грн інфляційних.

В обгрунтування своїх позовних вимог  позивач посилається на нездійснення перерахування відповідачем заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної  товар, а саме насіння  пшениці та ячменю на суму 20400,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву  (вх. № 02-15/40579 від 21.12.2010), за змістом якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав відсутності  між сторонами договірних відносин.

Свою позицію відповідач обгрунтовує тим, що  позивачем не доведено факту укладання та наявності будь-якого договору чи існування будь-якого іншого двостороннього документа, який би підтверджував позовні вимоги.

В судове засідання представники сторін не прибули, причини неявки не повідомили. Господарський суд враховує належне повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засдання , що підтверджується повідомленням про наступне засідання (а.с. 79).

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12:34  26.01.2011 до 16:00  04.02.2011 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Відповідно до  видаткової накладної № 1051 від 07.09.2009 (а.с. 7) через представника, діючого на підставі довіреності серії ЯПН № 622141 від 07.09.2009 (а.с. 8) приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Славутич" отримало  від державного підприємства "Дослідне господарство "Покровське" селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" товар, а саме насіння пшениці в кількості 6 тонн та насіння ячменя в кількості 3 тонни, на загальну суму  20400,00 грн.

Таким чином між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України,  оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу поставки товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Викладеним спростовуються твердження відповідача про неукладення  договору та відсутність між сторонами  майново-господарського зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України  від 07.03.2006 у справі № 3/408,  від 05.08.2008 у справі № 14/232-07, від 07.12.2010 у справі № 9/119-10.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, проти його отримання заперечив.

Відповідно до статті 9 Закону України  "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо після її закінчення.

Відповідно до пункта 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (далі - Інструкція), бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Відповідно до пункта 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до пункта 10 Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності в журналі  реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про  дату повернення  довіреності. Повернуті невикористані  довіреності  гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним  Позивачу у встановленому Інструкцією порядку направлено повідомлення про анулювання ним довіреності серія  ЯПН № 622141 від 07.09.2009.

Факт  видачі відповідачем довіреності серія ЯПН № 622141 від 07.09.2009 та справжності вчиненого на ньому підпису керівника і скріплення його печаткою не заперечено.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має грунтуватись на засадах  добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Видаткова накладна не містить строку оплати.

Позивачем пред'явлена вимога відповідачу  оплатити відпущений товар (претензія від 02.04.2010 № 10/с-вих, а.с. 42),  про що свідчить запис в Журналі реєстрації  вихідної кореспонденції, оригінал якого було надано до огляду у судовому засіданні 26.01.2011 (а.с. 40, 41).

Відповідач на вказану претензію не відповів, заборгованість не погасив.

Господарським судом враховано, що відповідно до  підпункту 4.1.4 пункту 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 "Про затвердження  Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007, нормативні строки пересилання   простої письмової кореспонденції   операторами поштового  зв'язку  (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку)  між іншими населеними пунктами різних областей України - Д + 5 (Д - день подання поштового відправлення  до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа  чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Так як претензія була відправлена  на адресу відповідача 02.04.2010, відповідач повинен був її отримати  07.04.2010.

З урахуванням статті 253 та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватись у строк до 14.04.2010 включно.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20400,00 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 07.09.2009 по 07.11.2010 3% річних в розмірі  714,00 грн та за період з вересня 2009 року по  жовтень 2010 року  збитки внаслідок інфляції в сумі 2203,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи нормативний строк отримання відповідачем претензії  з вимогою погашення заборгованості згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк,  право на нарахування збитків від інфляції та 3% річних  виникло у позивача  з 15.04.2010, а не  з 07.09.2009, як  зазначено позивачем у позовній заяві.

За розрахунком суду збитки від інфляції за період з квітня 2010 по жовтень 2010  становлять 632,40 грн з урахуванням того, що  середній індекс інфляції  за даний період становить 103,1%.

Розмір 3 % річних за період з 15.04.2010 по 07.11.2010 складає 347,08 грн, з урахуванням того, що кількість днів прострочення становить 207, а не 14 місяців.

Відтак господарський суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції  на суму 632,40 грн та 3% річних на суму  347,08 грн

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі  1570,80 грн та 3 % річних в сумі 366,92 грн необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Окрім того, за змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються також судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Славутич" (26033, Кіровоградська область, Гайворонський район, село Могильне, пров. Міцаєвського, буд. 4, ідентифікаційний код 00386258, р/р суду не відомі) на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Покровське" селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення" (67631, Одеська область, Біляївський район,  с. Маринівка, ідентифікаційний код 21017051, р/р 2600844858 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) - 20400,00 грн основної заборгованості, збитки від інфляції у сумі 632,40 грн,  3 % річних у сумі  347,08 грн, державне мито в сумі 213,79 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 216,39 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення збитків від інфляції   в сумі 1570,80 грн та 3 % річних в сумі 366,92 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                           В. Г. Кабакова