Постанова

від 15.02.2011 по справі 12/143-10-4173

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/143-10-4173

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р. Справа № 12/143-10-4173

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

                      Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  Риковій О. М.,

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 35 від 12.01.2011 року.

за участю представників:

Від позивача: Семенюк Ю.В.

Від  відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 22.11.2010 року

у справі № 12/143-10-4173                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради

до  відповідача: Приватного підприємства „Едем - О”

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 48776,13 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          У вересні 2010 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Представництво) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Едем - О” про розірвання договору оренди № 214/4 від 03.11.2005р., укладеного між сторонами, виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 238,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, провулок Онілової, 26\28, та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 47022,98 грн. за період з квітня по серпень 2010 року включно і 1753,15 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.          

          Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконаннями відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасного та в повному розмірі сплати орендної плати та залишенням без реагування пропозиції позивача про розірвання договору оренди.

          Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.11.2010 року (суддя –Цисельський О.В.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що договір оренди № 214/4 від 03.11.2005 року припинив свою дію ще 01.03.2007р., а позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з квітня по серпень 2010 року, тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

          В апеляційній скарзі Представництво вказуючи на те, що зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин у справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову внаслідок того, що договір оренди припинив свою дію ще 01.03.2007 року, скаржник вважає необґрунтованим з посиланням на те, що поза увагою суду залишився факт визнання рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2010 року по справі 34/66-10-1859 зазначеного договору діючим.

          Відзив на апеляційну скаргу вів відповідача не надходив.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити слідуюче. Згідно з наявними у справі договором № 214/4 від 03,11.2005 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.10.2010 року, станом на вказану дату місцезнаходженням відповідача є Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, пров. Лазо, 1. А тому, саме за цією адресою відповідачеві рекомендованим відправленням надсилався примірник судової ухвали від 04.01.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, в котрій повідомлялося про день, час і місце її розгляду. Проте, примірники судової ухвали та повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті відділенням поштового зв'язку до суду з позначкою „за зазначеною адресою не знаходиться”. Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то наявний у справі примірник повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, повернутий відділенням поштового зв'язку, з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання судом апеляційної інстанції обов'язку щодо повідомлення відповідача про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2005 року між Представництвом (орендодавець) та ПП „Едем - О” (орендар) було укладено договір № 214/4 оренди нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 238,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одесі, пров. Онілової 26/28, для використання під спортивно –оздоровчий центр, строком до 01.09.2006 року.

          Згідно з умовами п.п. 2.2, 2.4 даного договору за орендоване приміщення орендар зобов'язався сплачувати орендну плату в узгодженому розмірі щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Умовами п.п. 4.7, 5.2, 5.3, 7.1 даного договору визначено, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди;  за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством; питання, неврегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством

          Додатковим погодженням від 09.10.2006 року до договору оренди № 214/4 від 03.11.2005р.  сторони продовжили строк його дії до 01.03.2007 року.

          26.10.2010 року позивач надіслав відповідачеві пропозицію про розірвання договору оренди, в якій повідомив про наявність простроченої заборгованості по орендній платі станом на 21.07.2010р. в сумі 37714 грн. і нарахування пені в сумі 1046,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та відповідно до ст. 188 ГК України виклав пропозицію у строк до 06.08.2010 року сплатити зазначені заборгованість і пеню та розірвати договір оренди за погодженням сторін і передати займане нежитлове приміщення Представництву за актом приймання –передачі. Проте, відповідач залишив цю пропозицію без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим Представництво і звернулося до господарського суду з даним позовом.

          Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову повністю місцевий суд виходив із того, що додатковим погодженням до договору оренди строк дії договору було встановлено до 01.03.2007 року і за умовами п. 7.9 договору його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено і його умовами не передбачено автоматичного продовження оренди, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що договір № 214/4 оренди нежитлового приміщення від 03.11.2005р. припинив свою дію 01.03.2007р., а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог Представництва.

          Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в справі, та вимог закону, що регулюють спірні правовідносини.

          Так, умовами п. 7.1 договору оренди передбачено, що питання не врегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством.

          Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.  

          Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 05.07.2010 року у справі № 34/66-10-1859, що набрало законної сили, встановлено наступні факти: договір оренди № 214/4 від 03.11.2005 року поновлювався на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та діє  на час розгляду цієї справи.

          Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Вищевказані факти встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

          Отже, висновок місцевого суду про те, що договір оренди № 214/4 від 03.11.2005р. припинив свою дію ще 01.03.2007 року не ґрунтується на матеріалах справи та є помилковим.

          Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

          Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути  достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Підстави, коли орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди, передбачені ст. ст. 782, 783 ЦК України. Таке право орендодавець має у разі, коли орендар, зокрема, не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. Аналогічну умову сторони встановили п. 5.3 договору оренди.

Матеріалами справи, зокрема, обґрунтованим розрахунком заборгованості, підтверджується не внесення відповідачем орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням протягом квітня –серпня 2010 року включно, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість по орендній платі перед позивачем в сумі 47022,98 грн. При цьому, встановлений ст. 188 ГК України порядок розірвання договору оренди позивачем було дотримано, що підтверджується пропозицією про розірвання договору оренди, надісланою 26.07.2010 року відповідачу.

За таких, встановлених судом апеляційної інстанції обставин, договір оренди № 214/4 від 03.11.2005р., укладений між сторонами, слід розірвати та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 47022,98 грн. на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши обчислений позивачем розрахунок пені в сумі 1753,15 грн. судом установлено, що він відповідає умовам укладеного між сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростований, а тому пеня в заявленій до стягнення сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічна норма міститься в ст. 785 ЦК України, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, відповідач підлягає виселенню із займаних нежитлових приміщень підвалу загальною площею 238,5 кв. м., розташованих в м. Одесі, пров. Онілової, 26/28.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував та надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.          

          Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 849,14 грн., у тому числі 276,38 грн. за подання апеляційної скарги, та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 22.11.2010 року у справі       № 12/143-10-4173 скасувати.

          Позов задовольнити.

          Договір оренди № 214/4 від 03.11.2005р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством „Едем - О” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, пров. Лазо, 1), розірвати.

Виселити Приватне підприємство „Едем - О” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, пров. Лазо, 1) з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 238,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 26/28.

          Стягнути з Приватного підприємства „Едем - О” (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, пров. Лазо, 1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЗКПО 26302595) 47022,98 грн. заборгованості по орендній платі, 1753,15 грн. пені, 849,14 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий  суддя:                                                          Бєляновський В.В.

           Судді:                                                                                 Мирошниченко М.А.

                                                                                                       Шевченко В. В.