Рішення

від 10.02.2011 по справі 209-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

209-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011Справа №5002-33/209-2011

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» (м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кв. 67).

до відповідача  малого сільськогосподарського підприємства «Флора» (Сакський район, с. Лушине, вул. Нова, 2)

про стягнення 9658.26 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача:  не з'явився, ТОВ «Торговий дім «Вассма»

Відповідача: Кончук Богдана Володимирівна, бухгалтер, довіреність від 10.02.2011р., МСП «Флора».   

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма»  звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, малого сільськогосподарського підприємства «Флора», та просить суд стягнути 9658.25 грн., у тому числі 9313.61 грн. курсової різниці в порядку статті 632 Цивільного кодексу України, 192.29 грн. – 3% річних та 152.36 грн. індексу інфляції.  

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу  від 15 травня 208 року  № 151, у зв'язку з чим позивачем на суму заборгованості було нараховано курсову різницію та штрафні санкції, та обґрунтовані  посиланнями на статті 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та статті 173, 193, 202 Господарського кодексу України.    

Відповідач  позов визнав в частині стягнення 3% річних в розмірі 192.29 грн. та 152.36 грн. індексу інфляції; в частині стягнення 9313.61 грн. курсової різниці відповідач просив відмовити (а.с. 75).  

Представник позивача в судове засідання 14 лютого 2011 року не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час тат місце  судового засідання був сповіщений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.  

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України  - це право, а не обов'язок сторін, справа  може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення  цих представників не перешкоджає вирішенню спору.     

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                  встановив:

15 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма» (продавець) та малим сільськогосподарським підприємством «Флора» (покупець) укладений договір № 151 купівлі-продажу  засобів захисту рослин (а.с. 77).

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу в частині повної та своєчасної оплати товару та, як наслідок, утворення у нього заборгованості, у квітні 2010 року товариство  з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма»   звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з малого сільськогосподарського підприємства «Флора» заборгованості   в розмірі 16162.80 грн., 129.01 грн. - 3% річних та 840.47 грн. – інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20 травня 2010 року у справі № 2-9/2336-2010 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма» задоволений; з малого сільськогосподарського підприємства «Флора»  стягнено 16162.80 грн. заборгованості, 129.01 грн. - 3% річних за період з 30 грудня 2009 року по 06 квітня 2010 року та 840.47 грн. – інфляційних витрат за  період з січня 2010 року по березень 2010 року (а.с. 19-20).

Також, рішенням суду відповідачу надано відстрочку виконання рішення строком до 25 липня 2010 року.

01 червня 2010 року на виконання зазначення рішення господарським судом АР Крим видано наказ (а.с. 21).

З огляду на повне виконання рішення, а саме - стягнення з малого сільськогосподарського підприємства «Флора» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вассма» заборгованості в розмірі 17539.60 грн., постановою начальника ВДВС Сакського МРУЮ від 15 грудня 2010 року виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду АР Крим у справі № 2-9/2336-2010 припинено (а.с. 22).

Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» із даною позовною заявою  до господарського суду АР Крим з'явилося нарахування відповідачу, малому сільськогосподарському підприємству «Флора», 3% річних та інфляційний витрат  за період з 07 квітня 2010 року до 25 жовтня 2010 року.  

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9313.61 грн. курсової різниці.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням грошового  зобов'язання, вони регулюються положеннями  глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.  

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом було встановлено, що 15 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма» (продавець) та малим сільськогосподарським підприємством «Флора» (покупець) укладений договір № 151 купівлі-продажу  засобів захисту рослин (а.с. 77).

Так, позивач, посилаючись на факт встановлення рішенням господарського суду АР Крим від 20 травня 2010 року у справі № 2-9/2336-2010 наявності у  малого сільськогосподарського підприємства «Флора» заборгованості за цим договором, просить стягнути з відповідача втрати від зміцнення гривні по відношенні до іноземної валюти – долару США, 3% річних та інфляційний витрат за період, якій не був включений до позовних вимог в процесі розгляду вищевказаної справи.

Однак, суд має зауважити наступне.

Дійсно, рішенням господарського суду АР Крим від 20 травня 2010 року у справі № 2-9/2336-2010 (а.с. 19-20) було встановлено наявність заборгованості у малого сільськогосподарського підприємства «Флора» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Вассма».

Однак, при цьому суд виходив не з умов договору № 151 від 15 травня 2008 року, укладеного між сторонами, а було встановлено факт позадоговірної поставки, здійсненої на підставі видаткових накладних, в яких посилання на зазначений договір також відсутні (а.с. 12, 14, 15).

Отже,  суд при  розгляді справи № 2-9/2336-2010 визнав заборгованість в сумі 17132.28 грн. такою, що утворилася внаслідок порушення малим сільськогосподарським підприємством «Флора» свого зобов'язання щодо повної оплати товару, отриманого за накладними № 68/73 від 15 травня 2008 року, № 68/142 від 17 жовтня 2008 року та № 68/157 від 02 грудня 2009 року.

Частиною  2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.   

Як вже було зазначено, в процесі здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду АР Крим від 01 червня 2010 року у справі № 2-9/2336-2010, відповідачем, малим сільськогосподарським підприємство «Флора», заборгованість була погашена в повному обсязі, у зв'язку з чим виконавче провадження було припинено.

В позовній заяві позивач стверджує, що з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України він не втратив право на подальше нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості, що існувала за період з 07 квітня 2010 року по 25 жовтня 2010 року, який не був включений до позовних вимог при розгляді справи № 2-9/2336-2010 по дату фактичного погашення заборгованості.   

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 9 Роз'яснень  президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29 квітня 1994 року «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання  чи неналежне виконання зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідачем була погашена наступним чином: 4970.13 грн. – 10 серпня 2010 року (банківська виписка а.с. 23), 4500.00 грн. – 25 серпня 2010 року (банківська виписка а.с. 24), 4500.00 грн. – 02 вересня 2010 року (а.с. 25), 500.00 грн. – 21 вересня 2010 року (а.с. 26), 500.00 грн. – 14 жовтня 2010 року (а.с. 27), 1300.00 грн. – 26 жовтня 2010 року (а.с. 28).  

Так, відповідно до розрахунку, наданому позивачем (а.с. 3), сума 3% річних нарахована ним за період з 07 квітня 2010  по 25 жовтня 2010 року та  становить 192.29 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 192.29 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 152.36 грн. інфляційних витрат, нарахованих за період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з серпня 2010 року по жовтень 2010 року (а.с. 4), який складений вірно, у зв'язку з чим дані вимоги також підлягають задоволенню.  

Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України  відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Так, заявою від 01 лютого 2011 року відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат (а.с.75).

У зв'язку з вищевикладеним, суд вбачає підставі для стягнення з відповідача  192.29 грн. 3% річних та 152.36 грн. інфляційних витрат.

Одночасно, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 9313.61 грн. курсової різниці, з огляду на наступне.

Як на підставу своїх вимог про стягнення курсової різниці, позивач посилається на положення  статті 181 Господарського кодексу України, якими передбачено, що  допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів, а також на положення статті 632  Цивільного кодексу України, згідно з якими ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Одночасно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на примітку, що вказана в доповненнях до договору купівлі-продажу  № 151 від 15 травня 2008 року (а.с. 80), в яких зазначено, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:  S=(A1\A2)*В, де S = ціна на моменту оплати; В – ціна на момент підписання договору; А2 – курс НБУ долара США до гривні на день підписання договору; А1 = курс долара США до гривні  на день перерахування коштів.

Так, посилаючись на вищевказане, позивач просить стягнути з відповідача 9313.61 грн. курсової різниці.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на таке.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.  Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Однак, як вже зазначалося, рішенням господарського суду АР Крим від 20 травня 2010 року  у справі № 2-9/2336-2010 було встановлено факт позадоговірної поставки на підставі видаткових накладних, в яких також відсутні посилання на зазначений позивачем договір.

Отже, посилання позивача на доповнення № 1  до договору купівлі-продажу від 15 травня 2008 року, в якому вказаний порядок формування ціни на товар в залежності від курсу долара США, є неспроможними.

Крім того, дослідивши зміст видаткових накладних, на підставі яких здійснювалася поставка товару (а.с. 12, 14, 15) судом було встановлено, що він також не містить посилання на грошовій еквівалент в іноземній валюті, як цього вимагає частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1998 встановлено, що формування, установлення та застосування суб'єктами підприємництва свобідних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці.

Згідно із зазначеною постановою при формуванні цін вважається обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.  

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність коригування позивачем суми заборгованості та збільшення її, у зв'язку зі зміною Нацбанком України курсу гривні до долара США, оскільки таке коригування суперечить нормам статті 99 Конституції України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року  № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку,  про безпідставність позовних вимог в частинні  стягнення курсової різниці, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог в цієї частині.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на  сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 15 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  малого сільськогосподарського підприємства «Флора» (Сакський район, с. Лушине, вул. Нова, 2, ЄДРПОУ 22252959) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма» (м. Київ, вул. Симиренка, 12Б, кВ. 67, п\р 26002010031008 в ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 322313, ЄДРПОУ 33937992) 192.29 грн. 3% річних, 152.36 грн. інфляційних витрат,  39.43 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 9313.61 грн. курсової різниці – в позові відмовити.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.