Рішення

від 10.02.2011 по справі 334-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

334-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011Справа №5002-19/334-2011

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКТАЦІЯ», м.Київ (ідентифікаційний код 35310238)

До відповідача - Державного акціонерного товариства  «Чорноморнафтогаз», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 00153117)

про стягнення 82560,05 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Філатов О.В. – представник, дов. б/н від 20.12.2010 р.

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКТАЦІЯ» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державного акціонерного товариства  «Чорноморнафтогаз» та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 60280 грн., пеню у розмірі 13267,78 грн., 3% річних у розмірі 2140,35 грн., індекс інфляції у розмірі 6871,92 грн., а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 762 від 12.08.2009 р. по сплаті за поставлену продукцію в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання доказів та відзиву на позов. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКТАЦІЯ» (Постачальник) та Державним акціонерним товариством  «Чорноморнафтогаз» (Покупець) укладено договір поставки № 762 (а.с.10-13).

У специфікації № 1 до Договору поставки № 762 від 12.08.2009 р. встановлено найменування, кількість та вартість постачаємої продукції (а.с.14).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Покупець має право в односторонньому порядку зменшити обсяг закупаємого товару в залежності від необхідності та реального фінансування витрат (п.1.2 Договору).

Згідно п.2.2 Договору постачання товару здійснюється на протязі тридцяти днів після укладення договору уповноваженими представниками обох сторін та отримання письмової заявки Покупця. Право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем та підписання сторонами акту приймання – передачі.

Сума договору складає 628560,00 грн., у тому числі ПДВ – 104760,00 грн. Дана вартість товару, визначена в специфікації № 1, є звичайною. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 45 діб з моменту отримання товару та підписання акту приймання – передачі (п.4.1, 4.2 Договору).

Згідно п.7.4 Договору у випадках, не передбачених даним Договором, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Претензією № 1 про виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 762 від 12.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію (а.с.20-22).

Оскільки відповідач заборгованість за поставлену продукцію не сплатив, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 60280 грн., пені у розмірі 13267,78 грн., 3% річних у розмірі 2140,35 грн., індексу інфляції у розмірі 6871,92 грн., а також просить стягнути судові витрати.  

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і  підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.  

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).  

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов'язання щодо сплати у встановлений строк за поставлену продукцію.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки продукції за загальну суму 350280 грн., про що свідчать: видаткова накладна № 6 від 26.08.2009 р., податкова накладна від 26.08.2009 р., акт приймання – передачі до Договору поставки № 762 від 12.08.2009 р., довіреність серії ЯНМ №361888/288 від 21.08.2009 р. на отримання продукції уповноваженою особою відповідача (а.с.15-18).

Однак, відповідач заборгованість за поставлену продукцію погасив частково, а саме у сумі 290000,00 грн., про що свідчить довідка банку (а.с.25, звор.арк.).

Актом звірки взаєморозрахунків № 292 від 01.11.2010 р. відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 60280,00 грн. (а.с.24).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 60280,00 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, не оспорюється відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлену продукцію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи згідно розрахунку позивача складає 2140,35 грн. та інфляційних витрат у сумі 6871,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію 26.08.2009 р., а строк сплати відповідно до умов договору наступив 10.10.2009 р. Таким чином строк з якого починається прострочення зобов'язання починається з 11.10.2009 р.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку інфляційних витрат та 3% річних.

Суд, перерахувавши розмір інфляційних витрат та 3% річних, вважає, що загальний розмір інфляційних витрат, які мають бути сплачені відповідачем позивачеві, складають 7408,46 грн., проте, оскільки позивачем заявлена до відшкодування сума у розмірі 6871,92 грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні витрати саме у цьому розмірі.

Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, за перерахунком становить 2135,40 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені у сумі 13267,78 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного проведення остаточного розрахунку за поставлену партію товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5%, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки платежу від простроченої суми.

Відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) нарахування пені за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути пеню за період з 10.10.2009 р. по 15.12.2010 р. у сумі 13267,78 грн.  

Згідно п.2 ст.258 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивачем порушені приписи ст.258 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені у сумі 13267,78 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 60280,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 6871,92 грн. та 3% річних у розмірі 2135,40 грн. В частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4,95 грн. та пені у розмірі 13267,78 грн. суд у задоволенні позову відмовляє.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити частково.

·          Стягнути з Державного акціонерного товариства  «Чорноморнафтогаз» (АР Крим, м.Сімферополь, пр.Кірова/пров.совнаркомовський, 52/1, р/р 26000000131709 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577; ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКТАЦІЯ» (м.Київ, вул.Кіквідзе, 18, р/р2600756468001 у АБ «Київська Русь» у м.Києві, МФО 319092; ідентифікаційний код 35310238) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 60280,00 грн., індекс інфляції у розмірі 6871,92 грн., 3% річних у розмірі 2135,40 грн., державне мито в розмірі 671,52 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 191,95 грн.

·          В частині стягнення 3% річних у розмірі 4,95 грн. та пені у розмірі 13267,78 грн. у задоволенні позову відмовити.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 15.02.2011 р.

Рішення направити:

·          ТОВ «СПЕЦТЕХНОКОМПЛЕКТАЦІЯ», м.Київ, вул.Кіквідзе, 18

·          Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», пр.Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.