Ухвала

від 07.02.2011 по справі 23/4-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/4-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         07.02.11 р.                                                                                              № 23/4-63                                                                                                                                                                 

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Донспецмаш” м. Красногорівка       

до відповідача Красногорівська міська рада м. Красногорівка

про стягнення 11 835 грн.  

Суддя                М.І. Забарющий

             Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Донспецмаш” м. Красногорівка, звернувся до суду з позовом до відповідача, Красногорівської міської ради м. Красногорівка, про стягнення                        11 835 грн. боргу.   

      Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.   

      Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставка державного мита із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

   До позовної заяви додано платіжне № 1003 від 27.01.2011р., за яким позивачем сплачено лише 118грн. держмита, а слід - 118,35грн. Таким чином, сума недоплаченого Вами держмита складає 35 коп.             Разом з тим, всупереч вимогам п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, платіжне доручення № 1003 від 27.01.2011р. на суму 118 грн. не містить напису (помітки) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)", який скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення).

Відповідно до ст.56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Також                         п.2 ч.1 ст.57 ГПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. В порушення вищезазначених вимог до позовної заяви не додано документів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (про відсутність відповідної поштової квитанції, вказаної в п.11 додатків до позову, складено акт канцелярії господарського суду Донецької області).    

 Пунктом 31 ч.1 ст.57 ГПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005р. № 1258, передбачено,  що: документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення; у разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи (п.12).

 До позовної заяви в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем додано платіжне доручення № 995 від 26.01.2011р. на суму 236 грн., яке  не містить відтиску печатки установи банку (на вказаному платіжному документі є лише відмітка про дату виконання платіжного доручення, а замість печатки проставлено штамп установи банку).  

За таких обставин, платіжне доручення № 995 від 26.01.2011р. на суму 236 грн. не є належним доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

    Керуючись ст.ст. 56, 57, п.п. 4, 6, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд

              У Х В А Л И В:

Позовні матеріали повернути  позивачу.

Повернення позовної заяви згідно ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з  нею  до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

          Додаток (позивачу): позовна заява та додані до неї документи, у т.ч. платіжні доручення від 27.01.2011р. № 1003 та від 26.01.2011р. № 995.  

                  Суддя                                                                                         Забарющий М.І.