Постанова

від 16.02.2011 по справі 18/262-10(33/8-10(8/68-09))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/262-10(33/8-10(8/68-09))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011 року                                    Справа №  18/262-10(33/8-10(8/68-09))

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Темкіжева І.Х. (доповідач),

суддів:  Логвиненко А.О., Білецької Л.М.,

при секретарі судового засідання: Пасічник К.О.,

за участю представників сторін:       

від позивача: Розумовський М.Г., представник, довіреність № б/н від     27.01.2011 р.,

від відповідача: Пастернак Л.Ф., представник, довіреність № б/н від        04.11.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.12.2010 р. у справі № 18/262-10(33/8-10(8/68-09))

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Олькор”,   Дніпропетровська область, м. Жовті Води

до  Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім.             Е.К. Бродського, Дніпропетровська обл., П‘ятихатський район,  смт. Вишневе

про стягнення 125385, 75 грн.

В С Т А Н О В И В:

13.02.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Олькор», м. Жовті Води Дніпропетровської області ( надалі –ТОВ НВФ “Олькор”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Ерастівського державного аграрного технікуму                 ім. Е.К. Бродського, смт. Вишневе П'ятихатського району Дніпропетровської області (надалі - Технікум) про стягнення суми збитків у вигляді втрат від інфляції за період з жовтня 2002 р. по   січень 2009 р. у розмірі 108 192,92 грн., а також 3% річних за той же період у розмірі 17 192,83 грн. внаслідок невиконання останнім рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 р. у справі № 21/359.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  13.04.2009р. у справі № 8/68-09 (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги ТОВ НВФ “Олькор” задоволені в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. у справі № 8/68-09 (колегія суддів: Павловський П.П., Чус О.В. (доповідач), Швець В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2009 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ НВФ “Олькор” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2009 р. у справі № 8/68-09 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від   17.02.2010р. у справі № 33/8-10(8/68-09) (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги ТОВ НВФ “Олькор” задоволені з мотивів, наведених у позовній заяві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р. у справі 33/8-10(8/68-09) (колегія суддів: Євстигнєєв О.С. (доповідач), Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2010 р. скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  ТОВ НВФ “Олькор” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2010 р. у справі № 33/8-10(8/68-09) скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 18/262-10(33/8-10(8/68-09)) (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги ТОВ НВФ “Олькор”  задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 151,41 грн. - 3% річних, 72 366,56 грн. - інфляційних збитків, 805,18 грн. - державного мита та 75,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В основу рішення покладені вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29.09.2010 р., щодо  наявності у позивача права вимагати від Технікуму сплати збитків від інфляції та 3% річних в зв‘язку з невиконанням рішення господарського суду від 09.10.2002 р., а також про необхідність  застосування строків позовної давності, - які відповідно до приписів ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов‘язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, яке вважає прийнятим місцевим господарським судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010 р. у справі №18/262-10(33/8-10(8/68-09)) скасувати.  

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на положення  ч.4 ст.226 та ч.4 ст.1166 Цивільного кодексу України, ч.4, 5 ст. 63 Закону України “Про освіту”, ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до яких відповідач правомірно не мав можливості виконати рішення господарського суду від 09.10.2002 р. у справі   № 21/359, оскільки основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів не підлягають вилученню, а завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову. Крім того, відповідно до ст. 266 та ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі  № 18/262-10(33/8-10(8/68-09)) апеляційну скаргу Технікуму прийнято до розгляду, розгляд призначено у судовому   засіданні      на 28.01.2011 р.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ НВФ “Олькор”  вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. у справі № 33/8-10 (8/68-09) вдруге підтверджено, що позивач має право на відшкодування відповідачем збитків, заподіяних інфляційними процесами та трьох процентів річних, спричинених внаслідок ухилення відповідача від виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 р. у справі № 21/359. Станом на 21.01.2009 р. зазначене рішення суду не виконане.

В порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України 28.01.2011 р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до  16.02.2011 р.

У судовому засіданні 16.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  апеляційна скарга Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 р. у справі № 21/359 звернуто стягнення на майно Технікуму на користь ТОВ НВФ “Олькор” у сумі 78 395,75 грн., а також стягнуто з відповідача на користь позивача 4 121,99 грн. суми індексації боргу, 6 958,90 грн. відсотків річних, 894,77 грн. витрат зі сплати державного мита та 117,18 грн.  - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення суду на момент розгляду справи не виконано, що підтверджено матеріалами справи та сторонами  не спростовано.

Відповідно до ст.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але продовжують існувати після набрання ним чинності, його норми застосовуються до цих прав і обов'язків.

Отже, на спірні правовідносини, які хоча і виникли 09.10.2002 р., але не припиняються і тривають після 01.01.2004 р., поширюються норми Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами  ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов‘язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 р. у справі № 21/359 грошове зобов‘язання за договором не було змінено на не грошове, а був змінений лише порядок стягнення грошового зобов‘язання шляхом погашення боргу за рахунок продажу майна боржника, з урахуванням того, що вказане рішення суду набрало законної сили, грошове зобов‘язання не було погашено за рахунок реалізації майна, позивач має право у межах строку позовної давності  вимагати від відповідача відшкодування витрат, пов‘язаних з інфляцією та нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу.

Зазначена правова позиція по даній справі викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.10.2009 р. та від     29.09.2010 р.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2009 р. Ерастівським державним аграрним технікумом ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісіїЕрастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського були подані до суду заяви про застосування при вирішенні спору позовної давності до вимог позивача про нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних (т.1, а.с.54, а.с. 118).

Проте, судом не приймаються до уваги посилання скаржника про сплив строку позовної давності на вимоги щодо нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних як додаткової вимоги  до основного зобов‘язання, строк давності якого минув. Оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред‘явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Отже, строк позовної давності за основним зобов‘язанням був перерваним у 2002 році з моменту звернення ТОВ НВФ “Олькор”  до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.

Судом апеляційної інстанції також не враховуються доводи Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в зв‘язку з ліквідацією Технікуму, оскільки діюче законодавство України не містить обмежень щодо нарахування інфляційних та процентів річних відносно боржника, який знаходиться в стані самоліквідації, а не ліквідується в порядку процедури банкрутства.

Таким чином, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2002 р. у справі 21/359 відповідач має перед  позивачем грошову заборгованість на загальну суму 79407, 70 грн., з яких 78395, 75 грн. –сума основного боргу, 1011, 95 грн. –судові витрати. Тому, з урахуванням строку позовної давності,  позовні вимоги ТОВ НВФ “Олькор” про стягнення збитків, заподіяних інфляційними процесами внаслідок невиконання Ерастівським державним аграрним технікумом ім. Е.К. Бродського судового рішення та  трьох процентів річних, підлягають задоволенню частково, -  за період з лютого 2006 р. по грудень 2008 р. включно.

В своєму розрахунку суми інфляційних втрат суд апеляційної інстанції виходить з того, що до основної суми боргу в розмірі 78395, 75 грн. повинна бути додана сума судових витрат в розмірі  1011, 95 грн., сплачених позивачем за розгляд справи № 21/359 та присуджених до стягнення з відповідача рішенням господарського суду у вказаній справі від 09.10.2002 р.

Вищезазначений висновок зроблено судом на підставі аналізу норм статей 4, 11 Цивільного кодексу України та статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов‘язки можуть виникати з рішення суду. Актом законодавства, прийнятому на підставі Конституції України, у даному випадку в розумінні ст.4 Цивільного кодексу України є Господарський процесуальний кодекс України, яким передбачено відшкодування судових витрат стороні, на користь якої відбулося рішення,  за рахунок іншої (ст. 49 ГПК України).

Отже, зробивши розрахунки за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», судом встановлено, що інфляційні втрати позивача за період з лютого 2006 р. по грудень 2008 р. включно становлять 45500, 61 грн.

Сума трьох процентів річних розраховується судом виходячи з основної суми боргу та становить згідно розрахунків за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство»за період з 13.02.2006 р. по 31.12.2008 р. включно -  6784, 99 грн.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні в частині нарахування розміру стягнення з відповідача суми інфляційних та трьох процентів річних.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 522, 85 грн. та сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,62 грн.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 101 –105 Господарського процесуального кодексу  України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського, смт. Вишневе П'ятихатського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  21.12.2010 р. у справі 18/262-10(33/8-10(8/68-09)) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від       21.12.2010 р. у справі 18/262-10(33/8-10(8/68-09)) змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

“Стягнути з Ерастівського  державного аграрного технікуму                     ім. Е.К. Бродського, в особі ліквідаційної комісії Ерастівського державного аграрного технікуму ім. Е.К. Бродського (52150, Дніпропетровська область, П"ятихатський район,  смт. Вишневе, вул. Мічуріна, 6, код ЄДРПОУ 00727860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Олькор" (52209, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Будьонного 24/27, ЄДРПОУ 20202817, р/р 26003439210300 у Дніпропетровській філії Райффайзенбанк "Аваль", МФО 305363)  6784, 99 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 99 коп.) 3 % річних,  45500, 61 грн. (сорок п‘ять тисяч п‘ятсот грн. 61 коп.) інфляційних збитків та судові витрати у розмірі  522, 85 грн. (п‘ятсот двадцять  дві грн. 85 коп.) державного мита та 76,62 грн. (сімдесят шість грн. 62 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області           від  21.12.2010 р. у справі 18/262-10(33/8-10(8/68-09)) залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                               І.Х. Темкіжев

Судді                                                                                       А.О. Логвиненко

                                                                                                    Л.М. Білецька