Рішення

від 14.02.2011 по справі 28/158-10-4990

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/158-10-4990

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р.Справа  № 28/158-10-4990

За позовом   Прокурор Овідіопольського району Одеської області;  в інтересах держави  в особі, якою є Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області;  

до відповідача   Колективне мале підприємство "АГРОСИНТЕЗ"  

про стягнення 138740грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від прокуратури: Шевченко  О. В. –посвідчення № 228 від 04.11.2010 р.;

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач - Прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави  в особі Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Колективне мале підприємство „АГРОСИНТЕЗ” про стягнення  138740,00 грн.

10.01.2011 року до канцелярії суду вх. № 428/2011 відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги позивача визнає частково у сумі 88740,00 гривень, в іншій частині просить відмовити.

Прокурор у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

06 травня 2010 року між Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області та Колективним малим підприємством  „АГРОСИНТЕЗ” було укладено Договір оренди земельної ділянки, в якому в оренду передається земельна ділянка № 2 несільськогосподарського призначення загальною площею 10,5476 га (у т. ч. пасовища –6,0896 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом –4,4580 га) із земель несільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі, для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Прокурор зазначає, що Овідіопольська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, яка в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Посилаючись на ст.1 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 14 Конституції України, Прокурор вказує, що земля є основним національним багатством Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави, та від імені, якого права власника здійснюють органи державної влади.

У відповідності до п.п.1, 4 ст. 93 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програми охорони довкілля, підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм, то у Овідіопольської районної адміністрації є право на звернення за захистом своїх законних інтересів до суду, що полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави в особі органу виконавчої влади - Овідіопольської районної державної адміністрації.

Прокуратурою Овідіопольського району було встановлено, що відповідно до  розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 492 від 06.05.2010 р.  Колективному малому підприємству „Агросінтез” було надано у дострокове платне користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 10,5476 га для розміщення бази спортивного рибальства на масиві № 49 ( за межами населеного пункту )  на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. На підставі вказаного розпорядження між відповідачем та Овідіопольською районною державною адміністрацією 06.05.2010 р. укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років, який зареєстровано районним відділом Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр земельного кадастру”, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 19.06.2010 р. за № 041052900107.

Відповідно п. 8.6.2  Договору оренди відповідач зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм  і правил щодо використання землі.

Згідно п. 9.1 Договору оренди ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе відповідач.

Прокурор вказує, відповідно до перевірки, проведеної відділом Держкомзему в Овідіопольському районі 30.08.2010 р. встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням - на земельній ділянці проводиться розробка та видобування корисних копалин (жорстви, глини, сугликів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно складеного Державним комітетом України із земельних ресурсів Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.08.2010 р. при обстеженні зрізу земельної ділянки, яка надана відповідачу для розміщення бази спортивного рибальства був наявний пласт чорнозему (родючого шару грунту) висотою до 15-20 см. Також Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.08.2010 р. встановлено, що відповідач в Управлінні Держземінспекції в Одеської області дозвіл на заняття та перенесення ґрунтового покрову (родючого шару грунту) з вищевказаної земельної ділянки не отримував, агрохімічний паспорт двох земельних ділянок не виготовлював та технічну документацію не розроблював, а земельну ділянку використовує на теперішній час видобуває жорству.

Державним підприємством „Одеський інститут землеустрою” проведено розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки Колективному малому підприємству „Агросінтез” для розміщення бази спортивного рибальства на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, який проведений відповідно до Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року  № 1279 „Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісового виробництва, які підлягають відшкодуванню” та затверджено заступником голови Одеської обласної державної адміністрації Кісеоларом М. Г. Від 06.06.2088 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки Відповідачу для розміщення бази спортивного рибальства на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 06.06.2008 року розмір заподіяної шкоди склав 138740,00 гривень.    

З урахуванням викладено Прокурор просить суд стягнути з Відповідача заподіяну шкоду, внаслідок втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 138740,00 гривень.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково, тому що 13.09.2010 року платіжним дорученням № 85 було перераховано УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеської області 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, згідно розрахунку, затвердженого заступником голови Одеської обласної державної адміністрації від 03.06.2008 року.

Дослідивши матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р., якій діяв під час виникнення спірних відносин.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно ст. 37 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що при здійснені прокурорського нагляду за додержанням законодавства  про охорону навколишнього природного середовища органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Також згідно ст. 68 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього  природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004 р. „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення про довкілля” відповідальність за злочини проти довкілля настає і в тому разі, коли відповідні дії були вчинені у зв'язку з виробничою або іншою діяльністю.

Відповідно до п. 12 „Перехідних положень” Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження що розпорядження землями за межами населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Крім цього, як вбачається з вимог ч. ч. 2, 4, 5, ст.. 207 Земельного Кодексу, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, прелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським  виробництвом. Втрати сільськогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського виробництва визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

З наявних матеріалів справи вбачається, що Відповідачем, в порушення умов Договору оренди, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, на земельній ділянці проводиться розробка та ви добудування корисних копалин ( жорстви, глини, сугликів).

З огляду на викладене, наявний розмір заподіяної шкоди Відповідача за Договором оренди земельної ділянки від 06.05.2010 р. складає  138740,00 гривень.

Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, направлене за юридичною адресою Відповідача в судове засідання від 14.02.2011 р. не з'явився, представників не направив.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 88740,00 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Колективного малого підприємства „Агросінтез” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул.. Кооперативна, 19, п/р 26004301510034, філія ПАТ „ПІБ” в м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 20945033) на користь УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код отримувача 22508650, банк отримувача: ГУДКУ в Одеській області м. Одеса,  п/р 31116106700360  МФО 828011, код платежу: 21081100 заподіяну шкоду в сумі 88740 ( вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Колективного малого підприємства „Агросінтез” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул.. Кооперативна, 19, п/р 26004301510034, філія ПАТ „ПІБ” в м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 20945033) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200) державне мито у сумі  887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 40 копійок.

4. Стягнути з Колективного малого підприємства „Агросінтез” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул.. Кооперативна, 19, п/р 26004301510034, філія ПАТ „ПІБ” в м. Одесі, МФО 328135, код ЄДРПОУ 20945033) на користь державного бюджету України (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22050000) витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

5. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2011 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.