Рішення

від 14.02.2011 по справі 45/375-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/375-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.                                                            Справа № 45/375-10

вх. № 11080/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В. 

при секретарі судового засідання Люшня Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Видавництво "АРІЙ", м. Київ  

до  ТОВ "Топ-Книга Україна", м. Харків  

про стягнення 18980,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 15675,40 грн. основного боргу, 1417,02 грн. пені, 1887,72 грн. інфляційних та річних, 189,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції за укладеним між сторонами договором постачання № 48/07 від 20 вересня 2007 року. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в доход державного бюджету за порушення строків розгляду претензії та залишення її без відповіді штраф згідно ст. 9 ГПК України.

Ухвалою суду від 23 грудня 2010 року про порушення провадження у справі        № 45/375-10 розгляд справи призначено на 19 січня 2011 року.

В судове засідання 19 січня 2011 року представник позивача не з'явився, однак направив на адресу суду частину документів витребуваних ухвалою суду від 23 грудня 2010 року.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом доказів по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив, ухвала про порушення провадження у справі повернута поштовим відділенням на адресу суду з написом: "адресат вибув".

Ухвалою суду від 19 січня 2011 року розгляд справи було відкладено на 14 лютого 2011 року.

В судове засідання 14 лютого 2011 року представник позивача не з'явився, однак направив на адресу суду клопотання із доданими до нього документами, просить суд розглянути справу за відсутністю позивача.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом доказів по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив, ухвала суду від 19 січня 2011 року повернута поштовим відділенням на адресу суду з написом: "адресат вибув".

Як вбачається із довідки Державного комітету статистики Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/76 від 10 січня 2011 року відповідач значиться за адресою: 61058, м. Харків, вул. Роллана, 12, кв. 227, яка зазначена позивачем при зверненні з позовом до суду і на яку направлялась вся кореспонденція.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 19 січня 2011 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх  нез'явлення в засідання суду, суд за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності,  суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

20 вересня 2007 року між позивачем  та відповідачем  було укладено договір № 48/07 за умовами якого позивач взяв на себе  зобов'язання щодо передачі  відповідачу продукції, кількість та ціна якої вказані в накладних, які є невід'ємними частинами договору, поставка відбувається партіями під якої слід розуміти  кількість продукції поставленої по одній накладній,  а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти  від позивача продукцію та оплатити її  вартість на підставі товарних накладних один раз в місяць за продану продукцію   (п. п. 1.1, 1.2, 2.1  договору).

Згідно з видатковими накладними за період з 04 жовтня 2007 року по 01 червня 2010 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 96067,52 грн., що підтверджено накладними за вказаний період, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в  порушення взятих на себе зобов'язань за договором, а саме розділу 2 договору,  розрахунок за отриману від позивача продукцію в повному обсязі не  здійснив, відповідач розрахувався із позивачем на суму 80392,12 грн., в тому числі шляхом повернення продукції за зворотною накладною на суму 7,20 грн.

Несплаченою лишилась продукція на суму  15675,40 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із статтею 252 Цивільного кодексу України термін (строк) визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. При цьому строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (частина третя статті 254 ЦК України).

В матеріалах справи також наявний лист відповідача за вих.  № 09/09-15  від 09 вересня 2010 року  за яким відповідач послався на фінансові труднощі, визнав борг перед позивачем та запропонував останньому у строк до 30 вересня 2010 року здійснити зворотній викуп продукції.

Позивач   претензією  за вих. № 129 від 24 вересня 2010 року просив відповідача підписати акт звіряння, протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії повернути позивачу нереалізовану продукцію, протягом 20 днів від дня отримання претензії провести із позивачем розрахунок за продану продукцію.

Також між сторонами було складено та підписано акт звіряння розрахунків за 2009 рік за яким відповідачем визнано заборгованість перед позивачем.

Оскільки відповідачем продукцію позивачу не було повернуто, кошти позивачу також не були перераховані, за актом звіряння визнано боргу перед позивачем, останній звернувся   до  господарського суду  з  відповідним позовом.  

Відповідно  до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження   своїх  вимог  стосовно основної суми заборгованості в розмірі    15675,40  грн.

Також позивачем пред'явлено до стягнення 1417,02 грн. пені, 1887,72 грн. інфляційних та річних.

Відповідно ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що умовами договору сторонами не передбачено відповідальність відповідача за порушення строків оплати продукції, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо пені в розмірі 1417,02 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та  3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь із відповідача 1076,47 грн. інфляційних та 256,38 грн. річних підлягаючими задоволенню. В решті вимог щодо інфляційних та річних суд відмовляє позивачу у зв'язку із неправильним розрахунком.  

Вимоги позивача про накладення на відповідача штрафу на користь Державного бюджету на підставі ст. 9 ГПК України задоволенню не підлягають, ст. 9 ГПК України виключено на підставі Закону України № 2705-ІV від 23.06.2005 р.

Відповідно  до  ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 170,08  грн.  та  витрати   на  інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу  в  сумі  236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача

Виходячи з викладеного та керуючись  ст. ст.  1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з  ТОВ "Топ-Книга Україна", 61058, м. Харків, вул. Роллана, 12, кв. 227 (в тому числі з р/р 26003102755001 в ЗАТ "Альфа-Банк" в м. Києві, МФО 300346, код ЗКПО 35071625) на користь ТОВ "Видавництво "АРІЙ", 03148, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2-Б (р/р 26002000110475 в КБ Хрещатик м. Києва, МФО 300670, код ЗКПО 32734720)  15675,40  грн. боргу, 1076,47 грн. інфляційних, 256,38 грн. річних, 170,08  грн. державного мита  та 236,00 грн.  витрат за  інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 45/375-10 підписано 15 лютого  2011 року.