Рішення

від 06.02.2008 по справі 17/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"06" лютого 2008 р.                                                                           

Справа  № 17/260

за позовом          Фундація імені Князів - Благодійників

Острозьких 

до відповідача   підприємець ОСОБА_1

Третя особа на  стороні позивача без самостійних вимог на

предмет спору:

Товариство з обмеженою

відповідальністю "Євро-Волинь"        

- про стягнення  21890 грн.

- зустрічний позов про стягнення

2660 грн. збитків

Суддя 

Представники:

Від позивача : представник  Жуковський О.В.

Від відповідача : не з`явився   

від

третьої особи: не з`явився

          Стаття 22 ГПК України роз`яснена.

СУТЬ СПОРУ:    

Позивач Фундація

ім.Князів-Благодійників Острозьких просить стягнути з відповідача 24540 грн.

боргу по сплаті роялті за розміщення символіки Фундації на картці «Максі-картка»на

підставі ліцензійного договору, укладеного сторонами 01.09.05 р. Стверд жує у

позовній заяві, що відповідач підприємець ОСОБА_1. одержав у березні 2005 року

від ПП «Інкотерра Системо) за замовленням ТОВ «Євро-Волинь»3000 шт. карток

«Максі-картка»із зображенням символіки Фундації і на даний час реалізував їх

повністю на умовах ліцензійного договору від 01.09.05 р., тому у відповідача

виникло грошове зобов'язання по сплаті роялті за 2454 шт. випущених та

реалізованих карток з логотипом Фундації.

У заяві про зміну позовних вимог,

поданій в судовому засіданні 04.01.07 р., позивач зменшив суму позову до 21890

грн., погодившись, що 545 карток із символікою Фундації бу ли безкоштовно

поширені (передані інвалідам, батькам дітей-інвалідів, ветеранам війни то що)

через управління праці та соціального захисту населення /а.с.1-6 у т.2/. На

підтвердження реалізації відповідачем решти карток посилається на первинні

документи, за якими відповідач передав картки ТОВ «Євро-Волинь»та іншим особам

і одержав за них кошти. Така заява подана відповідно до ст.22 ГПК України і

прийнята судом до розгляду по суті.

Відповідач під час передачі справи на новий розгляд в судові засідання

25 грудня 2007 року, 25 січня 2008 року, 06 лютого 2008 року не з`явився, нових

відзивів на позовну заяву з  врахуванням

вимог Постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2007 року не

надав. В установленому порядку був повідомлений про час і  місце розгляду справи, клопотань про причини

неявки в судове засідання та про відкладення розгляду справи не надавав. Наявні

у справі докази дозволяють вирішити спір без його участі.

Ухвалою від 22.11.06 р. господарський суд Рівненської області прийняв

зустрічну позовну заяву підприємця ОСОБА_1до Фундації імені

Князів-Благодійників Острозьких для спільного розгляду із первісним позо вом у

даній справі. За зустрічним позовом підприємець ОСОБА_1., посилаючись на норми

ст.ст.217,1109 ЦК України, вважає нікчемним ліцензійний договір, укладений

сторонами 01.09.05 р., і просить суд стягнути з Фундації

ім.Князів-Благодійників Острозь ких 2660 грн. власних коштів, перерахованих

Фундації на виконання умов цього договору. Крім того, 23.01.07 р. позивач подав

письмову заяву, відповідно до якої просить суд вийти за межі позовних вимог

/зустрічного позову підприємця ОСОБА_1./ та визнати ліцензійний договір

недійсним як нікчемний правочин (а.с.123 у т.2). 

            Відповідач обгрунтовує свої

заперечення та позовні вимоги слідуючим.

Предметом договору визначено право

Ліцензіара на використання символіки Фундації (логотип) за плату (роялті) при

випуску дисконтних карток, (п. 1.1. Договору).

За використання символіки Фундації

(логотипу), Ліцензіар здійснює сплату роялті, (п.1.2, 2.3 Договору). За своєю

правовою природою вказаний договір є ліцензійним договором.

Статутом Фундації передбачено право

Фундації мати власну символіку, яка підлягає державні реєстрації, у порядку,

визначеному законодавством, (п. 2.3. Статуту - копія знаходиться в матеріалах

справи).

Символіка Фундації затверджується

загальними зборами членів Фундації, (п.3.3. Статуту). Відповідно до ст. 13

Закону України від 16.09.1997 № 531 „Про благодійництво та благодійні

організації", благодійні організації мають право мати власну символіку,

яка підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України

"Про об'єднання громадян", для реєстрації символіки об'єднань

громадян. Відповідно до ст.18 Закону України „Про об'єднання громадян",

символіка об'єднання громадян підлягає державній реєстрації у порядку, що

визначається Кабінетом Міністрів України. Положення „Про порядок реєстрації

символіки об'єднань громадян" затверджене Постановою Кабінету Міністрів

України від 26 лютого 1993 р. N 144 і, відповідно до нього, реєстрація

символіки здійснюється Мінюстом України; у разі реєстрації символіки об'єднання

громадян, заявникові видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка,

символіці присвоюється відповідний реєстраційний номер.

Відносини, що виникли з

ліцензійного договору, який передбачає отримання роялті за використання

немайнового активу, що належить Фундації, мають ознаки підприємницьких.

Використання символіки Фундації, яка є предметом за цим договором, і яка

називається також як „логотип", на умовах ліцензійного договору, вказує на

використання Фундацією символіки в якості торговельної марки, логотипа (знака

для товарів та послуг).

Відповідно до п.1.30. ст.1 Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств" роялті -платежі

будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на

користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва

або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації,

відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи

телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака

на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі,

формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або

наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 1 ст. 418 ЦКУ встановлено,

що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної,

творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності,

визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до положень Книги

четвертої ЦКУ, одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт

інтелектуальної власності є виключне право дозволяти використання об'єкта

(видавати ліцензії).

Стаття 494 ЦКУ вказує, що набуття

права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Відповідно ж до ст.16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і

послуг", свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші

права, визначені цим Законом.

Звернувся із претензією до Фундації

(копія додається) і просив надати документи, що б підтверджували реєстрацію

символіки відповідно до законодавства.

Докази, які б вказували на

реєстрацію символіки, відповідно до чинного законодавства  відсутні.

Отже, символіка Фундації не

зареєстрована відповідно до вимог щодо реєстрації символіки благодійних організацій,

не зареєстрована вона також і як торговельна марка (знак для товарів та

послуг), отже, права, які пов'язані із використанням символіки, надання іншим

особам права на її використання, на момент укладення ліцензійного договору не

були чинними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1109 ЦКУ,

предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта

права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були

чинними. Права, щодо розпорядження символікою, набувають чинності з моменту її

державної реєстрації у визначеному порядку.

Відповідно до ч.9 ст.1109 ЦКУ,

умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є

нікчемними. З вказаного слідує, що умови про предмет договору не відповідають

вимогам закону і є нікчемними. Нікчемність умови про предмет договору, з

урахуванням положень ст.217 ЦКУ, має наслідком нікчемність всього договору. За

таких обставин укладений сторонами ліцензійний договір є нікчемним.

Вважає, що, укладаючи договір

фундація знала про те, що символіка організації не зареєстрована, однак

всупереч вимогам розумності, справедливості та добросовісності, не відмовився

від можливості отримати 10,00 грн., з кожної реалізованої картки, та

популяризувати свою символіку та ім'я.

Відповідно до ст. 216 ЦКУ недійсний

правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його

недійсністю.У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути

другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.На

виконання ліцензійного договору мною платіжним дорученням №1 від 11.10.2006

року було сплачено відповідачу 2660,00 грн. (копія платіжного доручення

знаходиться в матеріалах справи а.с. - 8). З урахуванням того, що ліцензійний

договір є недійсним (нікчемним), вказана сума отримана відповідачем без

достатніх підстав, а тому підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку,

оскільки   добровільно відповідач

відмовляється її повернути.

Третя особа на стороні  відповідача без самостійних вимог на предмет

спору товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Волинь" в судове

засідання тричі не з`явилась. В установленому порядку повідомлялась про час і

місце розгляду справи.

У попередніх засіданнях (під час

першого розгляду) представники товариства заперечували повноваження один одного,

посилаючись на зміну керівництва ТОВ "Євро-Волинь".

Давши оцінку доводам сторін,

доказам у справі , господарський суд прийшов до висновку, що позов фундації

імені Князів-Благодійників Острозьких про стягнення з підприємця ОСОБА_1.  21890 грн. підлягає задоволенню. Зустрічний

позов підприємця про стягнення  з

позивача 2660 грн. задоволенню не підлягає. Господарський суд не вбачає

підстав  виходити за межі позовних вимог

та визнавати недійсним ліцензійний договір, укладений фундацією імені

Князів-Благодійників Острозьких та підприємцем ОСОБА_1.

Господарський суд виходить з

наступного:

01.09.05 р. між Фундацією та

ОСОБА_1. був укладений ліцензійний договір про систему соціального дисконту

«Максі-картка». За цим договором Фундація надає право ОСОБА_1. розміщувати

символіку (логотип) Фундації на пластикових картках «Максі-картка», а останній

зобов'язаний сплачувати роялті у сумі 10 грн. за кожну випущену та реалізовану

картку.

Таким чином, предметом цього

ліцензійного договору є надання права ОСОБА_1. розміщувати символіку Фундації

на пластикових картках «Максі-картка», опис та графічне зображення якої

повністю відображено в розділі 3 цього договору.

В 1998 році з метою популяризації

Фундації ОСОБА_2 було розроблено та створено символіку Фундації.01.02.1998 року

між автором символіки Фундації - ОСОБА_2та Фундацією був укладений Авторський

договір про передачу майнових прав автора на твір (надалі „Авторський

договір"), згідно якого ОСОБА_2передає Фундації виключні права на

використання емблеми Фундації (п.1.1. Авторського договору). Авторський договір

було укладено на підставі Закону України „Про авторське право і суміжні

права" від 23 грудня 1993 року №3792-XII (надалі „Закон 3792»).

Ст. 8 Закону 3792 „Об'єкти

авторського права" передбачено, що охороні за цим Законом підлягають усі

твори, зазначені у ч.і ст. 8, в тому числі, твори образотворчого мистецтва та

інші твори, як оприлюднені так і не оприлюднені, незалежно від їх призначення,

жанру, мети.

Крім цього, визначений перелік

об'єктів авторського права, поданий у ст. 433 ЦК України, який не є вичерпним.

Правова охорона надається і іншим об'єктам або їх частинам.   

У відповідності із ст. 10 Закону

3792 не є об'єктом авторського права: «... г) державні символи України,

державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил

України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи

та знаки підприємств, установ та організацій;

Проекти офіційних символів і

знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої цієї

статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються

відповідно до цього Закону.

Крім цього згідно із ст. 434 ЦК

України, - твори, які не є об'єктами авторського права:

1) 

акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування

(закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) 

державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені

органами державної влади;

3) 

повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної

прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом.

Автор може зареєструвати своє право

на твір. Він може зареєструвати це право, а може і не робити цього. Згідно із

ст. 11 Закону 3792 виникнення та здійснення прав, передбачених цим актом, не

вимагається реєстрація твору чи виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право, для

сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права.

Крім цього, суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського

права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати публікування твору

чи договорів у будь-який час може зареєструвати своє авторське право у

відповідних державних органах (ст. 11 Закону 3792).

Фундація діє у відповідності до

Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», Закону України

«Про об'єднання громадян»і має право мати власну символіку, яка підлягає

реєстрації у встановленому законом порядку. В той же час, якщо б офіційна

символіка, відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян»пройшлаб

затвердження, то вона охоронялася б іншим порядком і відповідно до іншого

закону. В даному випадку офіційної реєстрації не має, а тому символіка Фундації

повинна розглядатися як об'єкт авторського права.

Таким чином, першопричина

виникнення та захисту символіки являється авторське право творця на твір, саме

графічне зображення, тобто малюнок. Символіка (логотип) в ліцензійному договорі

і відповідно до першоджерел виникнення являється об'єктом авторського права.

Рішенням Господарського суду в Рівненській області невірно роз'яснено ст. 10

Закону 3792 , оскільки штучно взятий пункт г) не враховуючи при цьому останній

абзац цієї статті, а апеляційний суд не дав правової оцінки.

Зміст ліцензійного договору

регламентовано ст.1109 ЦК України і визначається вільним волевиявленням сторін.

Відповідно до національного законодавства ліцензійний договір вважається

дійсним, якщо він складений у письмовій формі і підписаний сторонами. Основним

обов'язком ліцензіата за ліцензійним договором є виплата ліцензіару ліцензійної

винагороди, яка встановлена в договорі. Таким чином ліцензійний договір є

двостороннім, консенсуальним, оплатним.

При підписанні ліцензійного

договору ОСОБА_1. було відомо про те, що символіка Фундації розроблена автором

Р.Крапличем, його було ознайомлено з авторським договором, саме з якого і було

скопійовано (повністю перенесено) в ліцензійний договір опис символіки

Фундації, і що символіка на момент укладення Ліцензійного договору не була

офіційно зареєстрована. ОСОБА_1. погодив усі умови Ліцензійного договору та

взяв на себе зобов'язання по його виконанню. Будь - яких зауважень, додатків чи

інше зі сторони ОСОБА_1. не пропонувалось.

Таким чином, автор відповідно до

ст. 31 Закону 3792 передав свої майнові права за авторським договором Фундації,

а подальше розпорядження майновими правами на символіку здійснювалося Фундацією

(як субєкт авторського права на емблему Фундації (п.2 ст.435 ЦК України) у

відповідності до ст. 1107 ЦК України, а саме за ліцензійним договором. Тому

посилання  відповідача “про те, що існування  авторського 

договору  від  02.02.1998 

р.  не  доводить використання авторського права на

твір за оспорюваним ліцензійним договором” є помилковим,  які не відповідають нормам законодавства.

Крім цього, відсутність в ліцензійному договорі посилань на слова автора, твір

образотворчого мистецтва чи твору іншої групи  об'єктів авторського права, сповіщення

про авторське право на твір чи знак охорони авторського права, не надає,

по-перше право ОСОБА_1. самовільно на свій розсуд використовувати символіку

Фундації, по-друге не є підставою для суду визнання його недійсним.

Судом зобов'язано відповідача за

первісним позовом подати документи про рух картки «Максі-картка”  серії від МА НОМЕР_1до МА НОМЕР_2, накладні

про їх реалізацію, рух коштів по касі банку з 01.09.2005 року по час винесення

рішення.

Відповідач не надав і не представив

вказаних документів.

Зі сторони відповідача під час

першого розгляду були представлені слідуючі докази: договір і акт

приимання-передачі послуг, погоджений і підписаний, між відповідачем та

підприємцем ОСОБА_3але чомусь не скріплений печаткою останнього, лист

управління праці та соціального захисту населення виконкому Рівненської міської

ради (про 545 безкоштовно розданих карток), подяка виробнику карток. Будь -

яких інших, в тому числі підтверджених первинними документами (наприклад записи

в книгах доходів і витрат, фіскальні документи, квитанції про оплату послуг,

документи, виписки про рух коштів по касі та по банку чи інше) суду не надано.

Зі сторони позивача  і третьої сторони були представлені  докази: довідка ТОВ «Євро Волинь»копії і

оригінали платіжних доручень про перерахування коштів ОСОБА_1. за реалізацію

пластикових карток з символікою Фундації, копії і оригінали актів приймання

-передачі для реалізації пластикових карток з символікою Фундації, довідки та

листи інших суб'єктів господарювання про реалызацыю пластикових карток з

символыкою Фундації.

ТОВ „Євро - Волинь" разом з

Фундацією проведено інформаційну кампанію щодо інформованості та знання

дисконтного проекту „Максі - картка". Погодивши ліцензійний договір з

моменту його підписання ОСОБА_1. взяв на себе зобов'язання по реалізації

пластикових „Максі - картка" з символікою Фундації, а поширення їх

безоплатно без узгодження з Фундацією, як з організатором проекту «Максі кард -

картка споживача Система соціального дисконту» жодним чином не було обумовлено

ні в ліцензійному договорі ні в інших документах. Тому „заключати" договір

від 02.03.06р. між ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_3. про надання послуг по популяризації

благодійної програми Фундації та пластикових карток „Максі картка" з

символікою Фундації не було ніякої потреби.

Слід при цьому врахувати, що

ніякими документальними даними підтвердження видачі людям похилого (літнього)

віку (старше 56 років) м. Рівне пластикових максі-карток в кількості 2189 шт.

підтверджені (будь-яких документів і розрахунків між ОСОБА_1. та підприємцем

ОСОБА_3відомості із іменами, адресами та підписами отримувачів максі-карток,

опитувальних анкет та результатів їх обробки чи аналітичного звіту, будь - які

публікації в засобах масової інформації тощо). Тим більше, що 545 штук

пластикових карток Фундацією безкоштовно було видано інвалідам, батькам дітей

інвалідів та ветеранам війни м. Рівного через більш компетентний орган,

уповноважений надавати соціальну допомогу - Управління праці та соціального

захисту населення, - тобто тим верствам населення, які дійсно потребують

соціальної допомоги й опіки.

В судовому засіданні 06 лютого 2008 року оглянуті надані позивачем

оригінали авторського договору від 02.02.1998 року, ліцензійний договір від

01.09.2005 року та оригінал пластикової картки МАХІ-САRD (картки споживача) на

предмет тотожності зображень логотипу Фундації. Встановлено, що зображення

тотожні.  Фундацією подані докази на

підтвердження продажу відповідачем 2189 карток (довідка Товариства, акти

приймання-передачі, платіжні документи, листи товариства з обмеженою

відповідальністю "Навчально-тренінговий 

центр "Професіонал", підприємців ОСОБА_4та ОСОБА_5. про

передачу СПД ОСОБА_1. виручки від реалізації пластикових карток, т.1, а.с. 16,

т.2,  а.с.64-68).

Господарський суд вважає, що дані

документи свідчать про реалізацію карток саме з символікою фундації.

На спростування даних обставин

підприємець ОСОБА_1. на вимоги судових інстанцій не надав документальне

обгрунтування руху картки  серії від МА

НОМЕР_1до до  МА НОМЕР_2, накладні про їх

реалізацію, рух коштів по касі банку з 01.09.2005 року по даний час.

Як підсумок в судовому засіданні

позивачем доведено, що:

На підставі досягнутих

домовленостей між ТОВ „Євро-Волинь" та ОСОБА_1. останній згідно актів

прийому - передачі надавав ТОВ „Євро-Волинь" для реалізації пластикові

картки „Максі-картка" з  символікою

Фундації по   13,50 грн.  за кожну картку.  В 

період з 03.10.2005   року  по 

06.03.2006  року  ТОВ 

„Євро-Волинь"  

перерахувало  ОСОБА_1.  за реалізацію 898 пластикових карток

«Максі-картка»12123,00 грн.  ( копії

актів та платіжних доручень надаємо - додаток №21).

Згідно довідки товариства з

обмеженою відповідальністю навчально - тренінговий центр „Професіонал" від

30.11.2006р. вих. № 04/11 в період з вересня 2005 року по вересень 2006 року

НТЦ „Професіонал" реалізував у м. Луцьку 258 пластикових карток

„Максі-картка" з емблемою Фундації. Виручені кошти були передані ОСОБА_1.

Приватний підприємець ОСОБА_4.

реалізував ЗО пластикових карток „Максі-картка" з емблемою Фундації.

Розрахунки по „Максі-картка" здійснював з гр. ОСОБА_6. ( Лист від

22.08.2006 року вих. № 025).

Приватний підприємець ОСОБА_5.

реалізував 123 пластикові картки „Максі-картка" з емблемою Фундації.

Виручку від реалізації пластикових карток „Максі-картка" здійснював з

ОСОБА_1. (Лист СПД ОСОБА_5. від 21.12.2006р.).

На виконання Ліцензійного договору

з Фундацією в період з 01 вересня 2005 року випущено 3000 штук пластикових

„Максі-карток" з символікою Фундації. Але підрахувавши, виявляється

слідуюче:

266 карток - ОСОБА_1. реалізував

самостійно,

545 карток - безкоштовно видано

інвалідам, батькам дітей інвалідів та ветеранам війни м.Рівного через

управління праці та соціального захисту населення,

2189 карток - поширено СПД ОСОБА_3.

безоплатно серед людей похилого (літнього) віку щодо інформованості та знання

дисконтного проекту „МАХІ-саrd” („Максі - картка"),

898 карток - реалізовано та

проведений розрахунок ТОВ „Євро - Волинь",

258 какток - реалізовано та

проведений розрахунок ТОВ НТЦ „Професіонал" (м. Луцьк),

30 карток - реалізовано та

проведений розрахунок СПД ОСОБА_4.,

123 картки - реалізовано та

проведений розрахунок СПД ОСОБА_5.

Таким чином ОСОБА_1. поширено і

реалізовано 4309 шт. пластикових „Максі-карток" з  символікою 

Фундації,  що автоматично викликає

недовіру до тверджень   відповідача  про  

нереалізацію   пластикових   карток 

„Максі-картка"   з   символікою Фундації та небажання виконувати

взяті на себе зобов'язання у відповідності до Ліцензійного договору.                        

На підставі наведеного суд прийшов

до висновку, що ОСОБА_1. надав суду недостовірну інформацію стосовно випуску та

реалізації пластикових „Максі-карток" з символікою Фундації та не виконав

свої зобов'язання згідно умов ліцензійного договору, заключного між ним та

Фундацією.

Отже, ОСОБА_1. розрахувався з

Фундацією за 266 картки та 545 карток було видано безкоштовно інвалідам,

батькам дітей інвалідів та ветеранам війни м.Рівне, борг відповідача по сплаті

роялті за Ліцензійним договором від 01.09.2005 року становить 21890 (двадцять

одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.509, 526, 610, 611 ЦК України ст.ст. 82-84 ГПК України, - 

       ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задоволити.

Стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1м.АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3в РОФ АППБ

"Аваль", МФО НОМЕР_4на користь позивача Фундації імені

Князів-Благодійників Острозьких  м.Рівне,

вул.Пухова, 85, р/р 26002212 в АППБ "Аваль" МФО 333227, код ЗКПО

22583870  -  21890 грн. боргу.

2. В зустрічному позові про  стягнення 2660 грн. збитків відмовити.

3.Стягнути з відповідача підприємця

ОСОБА_1м.АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3в РОФ АППБ "Аваль", МФО НОМЕР_4на

користь позивача Фундації імені Князів-Благодійників Острозьких  м.Рівне, вул.Пухова, 85, р/р 26002212 в АППБ

"Аваль" МФО 333227, код ЗКПО 22583870 - 218 грн. витрат по державному

миту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічні  послуги.

4.Накази видати після набрання

судовим рішенням законної сили.

                   Суддя                                                               

          Рішення підписане "11"

лютого 2008 року