Рішення

від 01.02.2008 по справі 4/14-08-341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2008 р.

Справа  № 4/14-08-341

За позовом:                    ОСОБА_1

до відповідача:          товариства з обмеженою

відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лотос»

про визнання права власності

За зустрічним позовом товариства з

обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лотос»

до ОСОБА_1

про визнання права власності

Суддя:                    Літвінов С. В.                   

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. по паспорту

Від відповідача: Копитко С. Г., за

протоколом № 1 від 25.02.1992 р.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1звернувся з

позовною заявою, у якій посилаючись на те, що він є учасником товариства з

обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Лотос»та має право як

учасник на отримання дивідендів, просив визнати за ним право власності на

нежитлову будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.

Марсельська, 1/3, загальною площею 390,5 кв. м.

Відповідач звернувся до

господарського суду з зустрічним позовом, у якому посилаючись на незаконність

та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. просив суд у задоволенні цих

позовних вимог відмовити. Окрім того, відповідач посилаючись на те, що він у

встановленому чинним законодавством порядку придбав але не зареєстрував право

власності на нежитлову будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Одеса,

вул. Марсельська, 1/3, загальною площею 390, 5 кв. м, просив суд визнати за ним

право власності на зазначену будівлю.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма «Лотос»було створене «25»лютого 1992 року (протокол

№ 1). Державна реєстрація ТОВ ВКФ «Лотос»була проведена виконкомом Жовтневої

райради (рішення № 468 від 12.03.1992 р.). У відповідності до Статуту

товариства його учасниками на цей час є ОСОБА_1(40 % статутного капіталу) та

ОСОБА_2(60 % статутного капіталу).

На виконання вимог Указу Президента

України від 31.01.1992 р. № 70 «Про комерціалізацію державної торгівлі і

громадського харчування»на підставі акту приймання-передачі від 30.03.1992 р.

ТОВ ВКФ «Лотос»були передані магазини та склади, які раніше належали об'єднанню

«Культпобутгосптовари», в тому числі: нежитлова будівля  магазину № 30, який розташований за адресою:

м. Одеса, вул. Марсельська, 1/3.

30 квітня 1992 року між ТОВ ВКФ

«Лотос»та об'єднанням «Культпобутгосптовари»було укладено договір у

відповідності до якого ТОВ ВКФ «Лотос»придбало основні засоби за залишковою

балансовою вартістю, які знаходилися на балансі зазначеного Об'єднання станом

на 01.05.1992 р. по магазину № 30 «Госптовари», при цьому ТОВ ВКФ

«Лотос»повністю розрахувалось за зазначену нежитлову будівлю перед об'єднанням

«Культпобутгосптовари».

Зазначені факти були встановлені

рішенням арбітражного суду Одеської області від 26.09.1996 р. по справі № 5/156

за позовом ТОВ ВКФ «Лотос»до Представництва по управлінню комунальною власністю

м. Одеси. Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення за ТОВ ВКФ

«Лотос»було визнано право власності на майно, викуплене у об'єднання

«Культпобутгосптовари»за договорами купівлі-продажу від 29.03.1992 р.,

01.04.1992 р., 30.04.1992 р., 01.06.1992 р. 01.07.1992 р.

У зв'язку з тим, що у тексті

рішенням арбітражного суду Одеської області від 26.09.1996 р. по справі № 5/156

було визначено, що за ТОВ ВКФ «Лотос»визнається право власності на майно,

викуплене за договорами купівлі-продажу, до якого окрім безпосередньо

павільйону самого магазину входили також і касові апарати, теліжка, стелажі та

холодильники -ТОВ ВКФ «Лотос»не провело в порядку, встановленому чинним законодавством,

державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю магазину,

розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 1/3.

У відповідності до технічного

паспорту від 11.10.2007 р., виготовленого КП «ОМБТІ та РОН»загальна площа

нежитлової будівлі зазначеного магазину складає в цілому 390,5 кв. м. До складу

нежитлової будівлі магазину входять наступні приміщення: коридор -1,

торгівельний зал - 2, кабінет -3, кабінет -4, туалет -5, умивальна -6, склад

-7, склад -8 та електрощитова -9.

Суд вважає, що позовні вимоги

ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ТОВ ВКФ «Лотос»є

законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ст. 116 Цивільного кодексу України

встановлено, що учасник господарського товариства має право на участь у

розподілі прибутку товариства та одержання її частини. Відповідно до

затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"

під прибутком розуміється сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними

витрати. У зв'язку з цим, належна ТОВ ВКФ «Лотос»нежитлова будівля магазину,

розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 1/3, загальною площею

390,5 кв. м., яка була придбана товариством, не відноситься до поняття

«прибуток»тому твердження позивача, що він має право на одержання цієї

нежитлової будівлі у власність є незаконним.

Чинним законодавство передбачає

єдиний випадок, коли учасникові господарського товариства може бути виділене

майно в натурі -при його виході зі складу учасників і наявності згоди

господарського товариства на таке виділення майна (ст. 148 Цивільного кодексу

України та ст. 54 закону України «Про господарські товариства»). Однак у даному

випадку позивач не надав доказів про його намір вийти зі складу засновників ТОВ

ВКФ «Лотос»та наявність згоди товариства на передання позивачу у власність

нежитлової будівлі магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.

Марсельська,1/3, загальною площею 390, 5 кв. м.

Статтею 115 Цивільного кодексу

України встановлено, що майно господарського товариства складається з майна,

переданого йому учасниками товариства у власність як внесок до статутного

капіталу; продукції, зробленої товариством у результаті господарської діяльності;

отриманих доходів; іншого майна, придбаного на підставах, які не заборонені

законом. Ст. 128 Цивільного кодексу Української СРСР від 18.07.1963 р., який

діяв на момент укладення між ТОВ ВКФ «Лотос»та об'єднанням

«Культпобутгосптовари»договору купівлі-продажу від 30.04.1992 р., встановлено,

що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі

речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як було визначено вище, нежитлова

будівля магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 1/3,

загальною площею 390, 5 кв. м., була придбана ТОВ ВКФ «Лотос»на підставі

цивільно-правового договору, при цьому була сплачена повна вартість зазначеної

будівлі. Передання будівлі відбулося за актом приймання-передачі від 30.03.1992

р.

Стаття 35 Господарського

процесуального кодексу передбачає, що факти, встановлені рішенням

господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть

участь ті самі сторони.

Факт належності ТОВ ВКФ

«Лотос»нежитлової будівлі магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.

Марсельська, 1/3, загальною площею 390,5 кв. м. було встановлено рішенням

арбітражного суду Одеської області від 26.09.1996 р. по справі № 5/156 за

позовом ТОВ ВКФ «Лотос»до Представництва по управлінню комунальною власністю м.

Одеси. Зазначене право власності не було зареєстроване у встановленому чинним

законодавством порядку, у зв'язку із невчасним зверненням ТОВ ВКФ «Лотос» до

органів технічної інвентаризації з метою проведення реєстрації права власності

та затвердженням Міністерством юстиції України Тимчасового положення про

порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, (наказ від 7

лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28

січня 2003 р. N 6/5)), у відповідності до якого право власності ТОВ ВКФ

«Лотос»на зазначене нерухоме майно не може бути зареєстроване, так як в

резолютивній частині зазначеного рішення суду чітко не визначений об'єкт

нерухомого майна, право власності на який повинно бути зареєстроване.

За таких обставин, суд вважає, що

вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності не підлягають задоволенню. В свою

чергу зустрічні позовні вимоги ТОВ ВКФ «Лотос»підлягають задоволенню в повному

обсязі. Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу віднести за рахунок ОСОБА_1 згідно ст. ст. 44, 49

ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову

ОСОБА_1відмовити.

2. Зустрічні позовні вимоги

товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми

«Лотос»задовольнити у повному обсязі.

3. Визнати за товариством з

обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Лотос»право власності

на нежитлову будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.

Марсельська, 1/3, загальною площею 390,5 кв. м, яка складається з коридору -1,

торгівельного залу -2, кабінету - 3, кабінету -4, туалету -5, умивальної -6,

складу -7, складу -8 та електрощитової -9.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( м.

АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційної фірми «Лотос»код 13910689 ( м. Одеса, Олександровський

пр-т, 22) витрати по сплаті державного мита -85 гривень та на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -118 гривень.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня прийняття.

                                      Наказ

видати згідно ст. 116 ГПК України.

              Суддя                                                                                      

Літвінов С.В.