Рішення

від 16.02.2011 по справі 13/9/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/9/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2011 р.           

Справа 13/9/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Виконавче підприємство "Віннспецпостач"  (вул.Тарногородського,21А, м.Вінниця, 21022)   

до:Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС"  (вул.Пирогова,150, м.Вінниця, 21037)  

про стягнення 14503,32 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   не з'явився

          відповідача : Волошенюк О.В., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю Виконавче підприємство "Віннспецпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" про стягнення 14503,32 грн. заборгованості, що включає в себе 13000,00 - основної суми боргу, 590,35 грн. - пені, 125,54 грн. - 3% річних, 787,43 грн. - інфляційних витрат, з призначенням до слухання на 02.02.2011 р., однак в зв'язку з неявкою відповідача та заявленим клопотанням позивача про відкладення слухання по справі, судове засідання було відкладено на 16.02.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явився представник відповідача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався. Про дату, місце та час слухання справи позивач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 04.02.2011 р. №1647р-1648р.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

Представником відповідача було подано суду клопотання в якому він просить провадження по справі в частині стягнення 13000 грн. основної суми боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, так як дана сума була ним сплачена на рахунок позивача, після звернення останнього до господарського суду, на підтвердження чого відповідачем були надані платіжні доручення, згідно яким була здійснена проплата основної суми боргу в розмірі 13000,00 грн. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який суму позову, з відрахуванням погашених ним коштів, визнав в повному об'ємі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

16.01.2008 р. між сторонами було укладено договір, згідно умов якого позивач (компанія) зобов'язався надавати відповідачу (підприємству) послуги (виконання робіт) по збиранню, сортуванню, транспортуванню, переробці та утилізації використаної тари, відходів, вторинної сировини, що утворились внаслідок виробничої діяльності відповідача (підприємства).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином та в повному об'ємі.

Відповідно до п.3.1. договору оплата наданих позивачем (компанією) послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок  позивача коштів в розмірі 1000,00 грн. (з ПДВ) до 15-го числа кожного місяця.

Відповідачем зобов'язання по договору щодо здійснення оплати за отримані послуги виконані не були, в зв'язку з чим сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків, станом на 30.04.2010 р. на суму 7000,00 грн. та станом на 30.06.2010 р. на суму 9000,00 грн.

Після чого позивачем продовжувались надаватись послуги, відповідно до умов договору, на загальну суму 4000,00 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (а.с.28-31), однак відповідачем свої зобов'язання щодо здійснення оплати виконані так і не були.

Отже, основний борг відповідача станом на день звернення позивача до суду склав 13000 грн.

Однак вказана сума була погашена відповідачем вже після порушення провадження по справі господарським судом, що підтверджується наданими останнім платіжними дорученнями (а.с.44-56)

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення з відповідача 13000,00 грн. підлягає припиненню так як, що дана сума була сплачена останнім, в зв'язку з чим відсутній предмет спору, з покладанням на відповідача судових витрат, відповідно до ст.49 ГПК.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 590,35 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 590,35 грн. - пені, згідно розрахунку позивача,  підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат,  так як вказана вимога передбачена умовам п.4.1 договору укладеного між сторонами, де вказано, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач (підприємство) сплачує позивачу (компанії) пеню у розмірі 0,5 відсотка від загальної суми вартості невиконаних послуг за кожний день затримки оплати.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 125,54 грн. - 3% річних та 787,43 - інфляційних витрат, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 125,54 грн. - 3% річних та 787,43 - інфляційних витрат, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись  ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, п.1-1 ч.1 ст.80, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -    

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" (вул.Пирогова,150, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виконавче підприємство "Віннспецпостач" (вул.Тарногородського,21А, м.Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 13304871) 590,35 грн. - пені, 125,54 грн. - 3% річних, 787,43 грн. - інфляційних витрат, 145,03 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження в частині стягнення 13000,00 грн. - основної суми боргу припинити, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  (вул.Тарногородського,21А, м.Вінниця, 21022)