Рішення

від 16.02.2011 по справі 13/2-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/2-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2011 р.           

Справа 13/2-11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Захід"  (місцезнах. юр. ос.: 58000, м. Чернівці, вул. Авангардна,16; адр. для листув.: вул.Березинська,80, м.Дніпропетровськ, 49130)   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем"  (21029, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський район, вул. Хмельницьке шосе, буд. 112)  

про стягнення 4 536,59 грн.

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники сторін не з"явились.

          ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 17.12.2010 р. порушено провадження у справі за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем" про стягнення 4 536,59 грн., що включає в себе 3369,80 грн. - боргу, 343,45 грн. - пені, 648,11 - 11% річних, 175,23 грн. - сума інфляції, з призначенням до слухання на 04.01.2011 р., однак в зв'язку з неодноразовою неявкою представників сторін судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

У судове засідання 16.02.2011 р. сторони правом участі своїх представників у судовому засіданні не скористались. Позивачем попередньо через канцелярію господарського суду було подано заяву про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують у повному об'ємі. Відповідач відзиву на позовну заяву не  надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 18.01.2011 р. №580р-582р.

Відсутність представників сторін в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 01.08.2009 р., позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити на умовах договору товар (партію товару) у кількості та за цінами, що визначені в накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2. договору, сторони погодили, що товарна накладна, яка підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід'ємним додатком до договору.

Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань по договору, виконав, здійснивши передачу товару відповідачу на загальну суму 11369,80 грн., що підтверджується обопільно підписаними накладними №1-131/09 від 16.09.2009 р., №1-194/09 від 29.09.2009 р. та №1-52/08 від 10.08.2009 р.

Відповідач свої зобов'язання по договору купівлі-продажу від 01.08.2009 р. перед позивачем, виконав частково, в зв'язку з чим його заборгованість за придбаний товар склала 3369,80 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем на суму 3369,80 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи, виписками по особовому рахунку позивача (а.с.21-30).  

Відповідно до п.5.2 договору, розрахунок за отримання товару, відповідачем повинен здійснюватись на протязі 21 календарного дня.

Таким чином, кінцевий строк оплати відповідача перед позивачем за отриманий товар, скінчився 20.10.2009 р. і станом на день розгляду справи борг відповідача складає 3369,80 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по продажу товару та дії  відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними та його частковий розрахунок, свідчить  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 3369,80 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 343,45 грн. - пені, 648,11 грн. - 18 % річних та 175,23 грн. - інфляційних нарахувань, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 343,45 грн. - пені та 648,11 грн. - 18 % річних, згідно розрахунку позивача,  підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як на підставі вищевикладеного, вказана вимога передбачена умовам п.7.3 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у випадку невиконання та/або  неналежного виконання відповідачем (покупцем)  зобов'язань по оплаті по даному договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару, більш ніж на 3 календарних дні, відповідач (покупець) зобов'язаний оплатити позивачу (продавцю) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 18 % річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Також, вимога позивача про стягнення з відповідача 175,23 грн. - інфляційних нарахувань відповідає умовам чинного законодавства і підлягає задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтем" (21029, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський район, вул. Хмельницьке шосе, буд. 112, код ЄДРПОУ 35823796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей-Захід" (місцезнах. юр. ос.: 58000, м. Чернівці, вул. Авангардна,16; адр. для листув.: вул.Березинська,80, м.Дніпропетровськ, 49130, код ЄДРПОУ 34769817) 3369,80 грн. - боргу, 343,45 грн. - пені, 648,11 - 11% річних, 175,23 грн. - суми інфляційних нарахувань, 102 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  ( вул.Березинська,80, м.Дніпропетровськ, 49130)

3 - відповідачу  (21029, Вінницька обл., м. Вінниця, Ленінський район, вул. Хмельницьке шосе, буд. 112)