Рішення

від 16.02.2011 по справі 13/6/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/6/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2011 р.           

Справа 13/6/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь"  (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23; м. Вінниця, вул. Карла Маркса,50 )   

до:Приватного підприємства "Келі"  (21100, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 50)  

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Левицький О.І., керівник

          відповідача : Квірікашвілі М.Ю., директор

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 21.01.2011 р. порушено провадження у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" до Приватного підприємства "Келі" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, з призначенням до слухання на 01.02.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 16.02.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги,  представника відповідача, який позовні вимоги визнав у повному об'ємі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував.

08.12.2010 р. між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу частини адміністративно-виробничих приміщень, згідно з умовами якого відповідач (продавець) продав, а відповідач (покупець) прийняв частину адміністративно-виробничих приміщень:    № 22 площею 11,1 кв.м.;  № 23 площею 2,5 кв.м.;  № 24 (сходові клітини) площею 17,3 кв.м.;  № 31 площею 18,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Карла Маркса, буд. 50А, 1980 року побудови (п.1 договору).

Повна вартість вказаної частини адміністративно-виробничих приміщень була погоджена сторонами в розмірі 500 грн. та в повному обсязі сплачена позивачем (п.3 договору).

Вказана частина адміністративно-виробничих приміщень належала відповідачу (продавцю) на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2004 р.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до умов чинного законодавства та п. 9 договору від 08.12.2010 р. де встановлено, що договір підлягає нотаріальному посвідченню на протязі 10 днів, з дня його підписання сторонами, а нотаріальне посвідчення цього договору та витрати пов'язані з цим покладаються на відповідача (продавця), останній систематично посилаючись на зайнятість свого керівництва та відсутність коштів на оплату послуг нотаріуса, ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору.

Направлені на адресу відповідача позивачем письмові претензії - вимоги позивача від 10.12.2010 р., від 15.12.2010 р. та від 22.12.2010 р. про необхідність явки до нотаріуса для посвідчення ним спірного договору у строк до 13.12.2010 р., 17.12.2010 р. та 24.12.2010 р. відповідачем неодноразово залишалась без задоволення .

За вищевикладених обставин, з вини відповідача, позивач на протязі тривалого часу протиправно позбавлений можливості набути права власності і без обмежень користуватись та розпоряджатись спірної частиною адміністративно-виробничих приміщень, хоча сплатив за нього відповідачу кошти, визначені в договорі купівлі-продажу .

Сторони фактично виконали всі істотні умови спірного договору повністю. Позивачем було сплачено відповідачу попередньо узгоджену ними повну вартість частини адміністративно-виробничих приміщень в сумі 500 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 29 від 08.12.2010 року.

Також згідно з п. 7 договору, за актом прийому-передачі від 08.12.2010 р., відповідач фактично передав позивачу спірну частину адміністративно-виробничих приміщень у подальше користування разом з ключами від приміщень . Спорів між позивачем та відповідачем, а також третіми особами, з питань володіння та користування частиною адміністративно-виробничих приміщень - немає.

Однак ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної частини адміністративно-виробничих приміщень дає підстави позивачу вважати, що відповідачем не визнається право власності позивача на вищевказане нерухоме майно.

Відповідач позовні вимоги визнав, надавши у судовому засіданні пояснення, що не з'являвся для нотаріального посвідчення договору за браком часу.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Статтею 657 ЦК України також встановлено, що договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.3, 4 ст. 334  ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, виникає з моменту такого посвідчення та реєстрації.

Відповідно до ст. 16 ч. 1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

Статтею 220 ч.2 ЦК України встановлено: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно передане власником, а також на інших підставах встановлених законом.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ч.З ЦК України).

Керуючись викладеним, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь" про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та доведеними наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 32,33, 34, 43, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -   

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Визнати дійсним без нотаріального посвідчення, договір купівлі-продажу частини адміністративно-виробничих приміщень від 08.12.2010 р., який укладений у м.Вінниці між Приватним підприємством "Келі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горинь".

3.Стягнути з Приватного підприємства "Келі" (21100, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 50, код ЄДРПОУ 30362831) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Горинь" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23; м. Вінниця, вул. Карла Маркса,50, код ЄДРПОУ 20116822) 85,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи