Рішення

від 16.02.2011 по справі 13/8/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/8/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2011 р.           

Справа 13/8/2011/5003

за позовом:Прокурора Ленінського району м. Вінниці (вул. Космонавтів, 26, м. Вінниця, 21021) в інтересах Держави - в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова , 16а , м. Київ, 01601) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"     (вул. Мечникова , 16а , м. Київ, 01601; вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050)        

до:Фермерського господарства "Елітасад"  (23620, с. Юрківка, Тульчинського району, Вінницької області)  

про стягнення 117014,78 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Касько І.А., довіреність

           прокурор :  Медяна В.О., посвідчення

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі за позовом  Прокурора Ленінського району м. Вінниці  в інтересах Держави - в особі  Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії  "Украгролізинг" до Фермерського господарства "Елітасад" про стягнення 117014,78 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, що включає в себе: 103838,30 грн. - заборгованості по лізингових платежах (що складається з 77399,26 грн. - відшкодування вартості техніки та 26439,04 грн. - розмір щорічної винагороди), 6948,36 грн. - пені, 4384,85 грн. - інфляційних нарахувань, 1843,27 грн. - 3% річних, з призначенням до слухання на 02.02.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 16.02.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явились прокурор та представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не  надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 04.02.2011 р. №р1649-1652.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, які підтримали позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

17.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Фермерським господарством "Елітасад" було укладено договір фінансового лізингу № 2-08-116 сфл, згідно якого позивач зобов'язався передати у платне користування на визначений договором строк предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 „Славутич" в кількості 1 одиниця, вартістю 520487,00 грн., а відповідач зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом     4.3.     Договору      встановлено,      що      після     укладення    договору відповідач (лізингоодержувач) перераховує на рахунки позивача (лізингодавця) попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15% його вартості та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості.

Так, 23.04. 2008 року Відповідачем було сплачено попередні лізингові платежі, а саме: 78 073,05 грн. - попередній лізинговий платіж 15% в частині вартості предмета лізингу та 30 968,98 грн. - попередній лізинговий платіж 7% в частині винагороди позивачу (лізингодавцю) за передачу предмета лізингу.

Прокурор та позивач обґрунтовують свої твердження тим, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за договором 05.05.2008 року було передано у користування відповідачу предмет лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич»в кількості 1 одиниця, заводський № 822, вартістю 520 487,00 грн. Факт отримання Предмету лізингу Відповідачем підтверджується актом № 28 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 05.05.2008 року.

Вказана техніка придбана за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904 «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу».

Забезпечення сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та господарювання технікою і обладнанням на умовах фінансового лізингу за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється на підставі договорів фінансового лізингу, укладених між НАК «Украгролізинг»і лізингоодержувачами.

Джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціях фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами. Видатки на придбання техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу проводяться відповідно до порядку касового виконання Державного бюджету України за видатками.

За користування технікою лізингоодержувачі вносять плату (лізингові платежі). Ця плата складається із суми на відшкодування частини вартості техніки та суми, що виплачується як винагорода лізингодавцю за передану в лізинг техніку за договором фінансового лізингу.

Кошти, що надходять як поворотні лізингові платежі від лізингових операцій за рахунок бюджетного фінансування у частині відшкодування вартості техніки, Компанія у триденний строк перераховує на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства.

Компанія забезпечує облік та відображає у своєму бухгалтерському балансі кошти, що надходять на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету як поворотні лізингові платежі. Річна та квартальна звітність щодо лізингових операцій складається Компанією за формою, визначеною для одержувачів бюджетних коштів і подається до Державного казначейства.

Контроль за використанням коштів державного бюджету, що спрямовуються на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, здійснюється уповноваженими на це органами відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач зобов'язався з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу сплачувати лізингодавцю чергові лізингові платежі за користування предметом лізингу, що включають:

-          відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від сумі невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;

-          винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту (у даному випадку - це 05.05.2008 року). Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, тобто 05.11.2008 року, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Згідно з п. 4.2. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів".

В зв'язку з тим, що Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів в 2009 році виконуючим обов'язки прокурора Ленінського району м. Вінниці було пред'явлено позов до суду про стягнення із Відповідача заборгованості по лізингових платежах на користь Позивача, за яким 18.08.2009 року господарським судом Вінницької області було винесено рішення у справі №6/177-09, згідно якого стягнуто із Відповідача на користь ВАТ НАК «Украгролізинг», в особі Вінницької філії НАК «Украгролізинг» 48662,49 грн. основного боргу та 4648,42 грн. пені. Вказаним рішенням суду охоплена заборгованість по лізингових платежах, строк сплати яких наступив 05.11.2008 року та 05.05.2009 року.

01.09.2009 року господарським судом Вінницької області видано наказ про виконання вищевказаного рішення суду у справі № 6/177-09, в ході виконання якого сума основного боргу 48662,49 грн. була сплачена відповідачем повністю.

23.09.2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тульчинського РУЮ Совиком Р.С. було відкрито виконавче провадження щодо стягнення із Відповідача пені за наказом суду від 01.09.2009 року у справі № 6/177-09, яка на сьогоднішній день не стягнута.

В зв'язку з тим, що Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, 04.11.2010 року на вимогу Позивача ним було повернуто Предмет лізингу - комбайн зернозбиральний КЗС-9-1 «Славутич»в кількості 1 одиниця, заводський № 822, за його залишковою вартістю 284580,69 грн. Факт повернення Предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 04.11.2010 року. Отже фактичний період використання Предмета лізингу відповідачем становить з 05.05.2008 року по 04.11.2010 року.

Таким чином, на дату повернення Предмету лізингу Відповідач зобов'язаний був сплатити за користування останнім лізингові платежі в загальній сумі 224135,24 грн., із яких: 157833,26 грн. - в частині відшкодування вартості техніки та 66301,98 грн. - в частині щорічної винагороди.

Фактично відповідачем за весь період дії договору було сплачено 120296,94 грн., в тому числі: 80434,00 грн. - в частині відшкодування вартості техніки та 39862,94 грн. - в частині щорічної винагороди, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.34-46).

Заборгованість по лізингових платежах, станом на 20.01.2011 р. становить 103838,30 грн., із яких: 77399,26 грн. - в частині відшкодування вартості техніки та 26439,04 грн. - в частині щорічної винагороди. Дана заборгованість склалась за період несплати лізингових платежів, строк сплати яких наступив 05.11.2009 р.(частково не сплачений), 05.05.2010 р. та 04.11.2010 р. (по дату фактичного використання техніки). Вказана заборгованість виникла після винесення рішення господарським судом Вінницької області від 18.08.2009 р. у справі №6/177-09.

На дату повернення техніки – 04.11.2010 року між сторонами було підписано акт звірки розрахунків за договором, де відповідач визнав заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 103838,30 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що відповідно до умов договору термін оплати встановлений  сторонами визначений графіком лізингових платежів.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення оплати по лізинговим платежам підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, надані позивачем на підтвердження своїх вимог.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 103838,30 грн. - заборгованості по лізингових платежах (що складається з 77399,26 грн. - відшкодування вартості техніки та 26439,04 грн. - розмір щорічної винагороди), з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 6948,36 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 6948,36 грн. - пені, згідно розрахунку позивача,  підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат,  так як вказана вимога передбачена умовам п. 7.1.  договору укладеного між сторонами, де вказано, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Також п. 7.6. договору зазначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 4384,85 грн. - інфляційних нарахувань, 1843,27 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4384,85 грн. - інфляційних нарахувань, 1843,27 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.  

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, ч.2 ст.35, ст.ст. 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -     

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Елітасад" (23620, с. Юрківка, Тульчинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 35671830)  на користь  Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії  "Украгролізинг"  (вул. Соборна,15а, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 25510665)  77399,26 грн. - відшкодування вартості техніки та 26439,04 грн. - розмір щорічної винагороди), 6948,36 грн. - пені, 4384,85 грн. - інфляційних нарахувань, 1843,27 грн. - 3% річних.

3.Стягнути з Фермерського господарства "Елітасад" (23620, с. Юрківка, Тульчинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 35671830) в доход Державного бюджету 1178,15 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - Прокуратурі м.Вінниці