Рішення

від 04.02.2011 по справі 10/34пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/34пн     

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.02.11 р.                                                                                    Справа № 10/34пн                                    

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 01412265

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МЗМК-Сервіс”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 33793173

про визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Абрамян В.В. – по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Макіївський завод металевих конструкцій”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „МЗМК-Сервіс”, м.Донецьк про визнання права власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Україна, Донецька область, м.Макіївка, Кіровський район, вул.Гаражна, 1, та складаються з: будівлі котельної (літера А) площею 660,8 кв.м; будівлі палітурного цеху (літера Б-1) площею 1647,9 кв.м; будівлі служби охорони (літера В-1) площею 59,10 кв.м; будівлі побутового корпусу (літера Г-2) площею 1024,5 кв.м; будівлі підстанції та червоного куточку (літера Д-1) площею 584,9 кв.м; будівлі головної контори (літера Є-2) площею 487,6 кв.м; будівлі трансформувальної підстанції (літера Ж-1) площею 369,3 кв.м; АБК інженерного (літера З-3) площею 1275,9 кв.м; будівлі механо-метизного цеху (літера К-1) площею 1482,1 кв.м; будівлі цеху (літера Л) площею 7429,2 кв.м; будівлі контори складу металу (літера М) площею 54,00 кв.м; будівлі головного корпусу (літера Н-1) площею 13992,3 кв.м; будівлі цеху м-навантаження (будівлі цеху виготовлення металевих конструкцій) (літера О) площею 6274,9 кв.м; стаціонарної вбиральні (літера І) площею 34,7 кв.м; будівлі електродного цеху (об'єкт незакінченого будівництва) (літера П) площею 69,4 кв.м; будівлі матеріального складу (літера Р) площею 513,00 кв.м; будівлі майстерні деревообробки (літера С) площею 270,8 кв.м; будівлі контори зборозварки (літера Т) площею 66,3 кв.м; будівлі киснево-перепускної установки (літера У) площею 68,1 кв.м; будівлі насосної (літера Я) площею 9,84 кв.м; кранової естакади з навісом (літера Ф); будівлі контейнерного типу (літера Ю); сольової ями (літера Ш); стоянки машин (літера ІІ), під'їздних і внутрибудівельних доріг, майданчику для зберігання балонів (літера І); огорожі (літера 1, 2), внутрішньозаводських під'їздних залізничних колій, киснепроводу, повітропроводу від компресорів, каналізаційних мереж, ливневої каналізації, газопроводу природного газу, водопроводів для питної та технічної води, кабельних мереж.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на перелічене вище майно на підставі наказу №52 від 25.03.1994р. Державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт, наказу №1816 від 18.12.2006р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.  Крім того, як вказує позивач, при проведенні реконструкції та перебудови окремих об'єктів нерухомості, які були передані до статного фонду Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”, не було порушено прав інших осіб, будівельні роботи здійснені на земельній ділянці, наданій у встановленому законом порядку позивачу у користування.

Відповідач у відзиві б/н від 01.02.2011р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, розгляд справи просив здійснити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю „МЗМК-Сервіс”.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

На підставі наказу №52 від 25.03.1994р. Державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт, прийнятого на виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. „Про корпоратизацію підприємств” і Положення про корпоратизацію підприємств, яке затверджено Постановою №508 від 05.07.1993р. Кабінету Міністрів України, з метою реформування державного сектору по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт,  внаслідок корпоратизації Макіївського заводу металоконструкцій було створено Відкрите акціонерне товариство „Макіївський завод металевих конструкцій”.

Статтею 133 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу №1816 від 18.12.2006р.)  передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

У статті 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб'єктів господарювання визначено грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів;     надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

За змістом ст.12 Закону України „Про господарські товариства” товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно із п.2.1 Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом №2097 від 25.11.2003р. Фонду державного майна України,  при  створенні  відкритого  акціонерного товариства (при перетворенні підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) з актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного   фонду   відкритого   акціонерного   товариства.

Як встановлено судом, на підставі наказу Фонду державного майна України №2097 від 25.11.2003р. „Про затвердження Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства” Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області прийнято наказ  №1816 від 18.12.2006р. „Про видачу переліку нерухомого майна  ВАТ  Макіївський завод металевих конструкцій”. Відповідно до зазначеного наказу відділ реформування держмайна було зобов'язано видати позивачу перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій” згідно з наказом №52 від 25.03.1994р. Державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт.

За змістом наявного у матеріалах справи додатку до наказу №1816 від 18.12.2006р., Державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт передала Відкритому акціонерному товариству „Макіївський завод металевих конструкцій” наступні об'єкти нерухомого  майна: будівлю котельної (літера А); будівлю палітурного цеху (літера Б-1); будівлю складу нафтопродуктів (літера В-1); будівлю побутового корпусу (літера Г-2); будівлю підстанції та червоного куточку (літера Д-1); будівлю головної контори (літера Є-2); будівлю трансформувальної підстанції (літера Ж-1); АБК інженерний (літера З-3); будівлю механо-метизного цеху (літера К-1); будівлю цеху (літера Л); будівлю контори складу металу (літера М); будівлю головного корпусу (літера Н-1); будівлю цеху м-навантаження (будівлю цеху виготовлення металевих конструкцій) (літера О); стаціонарну вбиральню (літера І); будівлю електродного цеху (літера П); будівлю матеріального складу (літера Р); будівлю майстерні деревообробки (літера С); будівлю контори зборозварки (літера Т); будівлю киснево-перепускної установки (літера У); будівлю контейнерного типу (літера Ю); під'їздні і внутрибудівельні дороги, внутрішньозаводські під'їздні залізничні колії, киснепровід, повітропровід від компресорів, каналізаційні мережі, ливневу каналізацію, газопровід природнього газу, водопроводи для питної та технічної води, кабельні мережі.

За поясненнями позивача та відповідно до генерального плану Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”, у склад цілісного  майнового комплексу, переданого до статутного фонду позивача, також входять наступні об'єкти:  будівля насосної (літера Я), кранова естакада з навісом (літера Ф), сольова яма (літера Ш), стоянка машин (літера ІІ), майданчик для зберігання балонів (літера І), огорожа (літера 1, 2).

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.328 Цивільного кодексу України, ст.ст.133, 140 Господарського кодексу України, ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, за висновками суду, позивач набув право власності на вказані вище об'єкти, які розташовані за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1, що у відповідності до ст.316 Цивільного кодексу України передбачає виникнення у позивача, як власника майна, відповідних повноважень щодо  володіння, користування та розпорядження своєю власністю, в тому числі, стосовно проведення реконструкції об'єктів, їх переобладнання та перебудови.

Факт набуття позивачем права власності на перелічене майно також підтверджується наявним у матеріалах справи витягом №14510469 від 11.05.2007р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”. При цьому, за змістом зазначеного витягу, комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1, є цілісним майновим комплексом.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно надання у користування земельної ділянки склалися під час дії цього Кодексу) розпорядження землею віднесено до повноважень рад народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що для будь-яких потреб у межах міста земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) надає міська рада народних депутатів.

За приписами ст.7 вказаного вище нормативно-правового акту, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається користування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право постійного користування землею посвідчується державним актом, який видається та реєструється, зокрема, міською радою народних депутатів.

Як встановлено судом,  на підставі рішення №17/52 від 29.06.2000р. Макіївської міської ради, Відкритому акціонерному товариству „Макіївський завод металевих конструкцій” було видано державний акт ІІ-ДН №004091 від 26.10.2000р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 6,9503 га. Вказаний правовстановлюючий документ зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1101.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок оформлення державного акту, позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.7, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. земельної ділянки загальною площею 6,9503 га, яка розташована за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1.

За змістом п.п.1, 5 ч.1 ст.39 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.95 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів.

Одночасно, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання.

Приймаючи до уваги, що відповідно до змісту державного акту ІІ-ДН №004091 від 26.10.2000р. земельна ділянка надавалась позивачу з метою функціонування промділянки заводу у Кіровському районі, враховуючи положення п.п.1, 5 ч.1 ст.39, п.1 ч.1 ст.40 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст.95, ст.96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок оформлення вказаного акту позивач набув право на  використання  зазначеної земельної ділянки, у тому числі, з метою реконструкції/будівництва об'єктів нерухомого майна, які на ній розташовані та входять до складу цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як свідчать матеріали справи, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт позивачем на наданій у користування земельній ділянці було здійснено реконструкцію будівель головного корпусу (літера Н-1), механо-метизного цеху (літера К-1), киснево-перепускної установки (літера У), побутового корпусу (літера Г-2), будівлі складу нафтопродуктів (літера В-1), АБК інженерного (літера З-3), головної контори (літера Є-2).

Крім того, за поясненнями позивача, будівлю електродного цеху було реконструйовано у об'єкт незавершеного будівництва (літера П-1), будівлю складу нафтопродуктів реконструйовано зі зміною функціонального призначення, внаслідок чого вказана споруда використовується як будівля служби охорони (літера В-1).

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки” складено технічні паспорти, в яких відображено конструктивні елементи та технічні характеристики реконструйованого/збудованого позивачем майна.

Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, приймаючи до уваги зміст витягу №27164273 від 31.08.2010р. та довідок №1/35-12869 від 17.08.2010р., №1/35-12867 від 17.08.2010р., №1/35-12822 від 12.08.2010р., №1/35-12857 від 17.08.2010р., №1/35-12833 від 13.08.2010р., №1/35-12860 від 17.08.2010р., №1/35-12858 від 17.08.2010р. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Макіївки”, а також твердження позивача, суд дійшов висновку, що проведені Відкритим акціонерним товариством „Макіївський завод металевих конструкцій” реконструкція/будівництво спірних об'єктів нерухомого майна були здійснені самочинно.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно реконструйованого/збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно реконструйоване/збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач з моменту набуття права користування земельною ділянкою загальною площею 6,9503 га та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1.

Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДН №004091 від 26.10.2000р.

Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи висновком експертного дослідження №37/23/11/10 від 23.11.2010р., який складено експертом Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” Жуковим В.І. (свідоцтво №322 на право проведення будівельно-технічних експертиз, видане Міністерством юстиції України), будівлі, що розташовані на території Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій” по вул.Гаражній, 1 у м.Макіївка, зокрема: головний корпус (літера Н-1), механо-метизний цех (літера К-1), киснево-перепускна установка (літера У), побутовий корпус (літера Г-2), будівля служби охорони (літера В-1), АБК інженерний (літера З-3), головна контора (літера Є-2) є нерухомим майном та капітальними спорудами, відносяться до другого та третього ступеню капітальності, не мають недоліків конструктивно-технічного характеру, мають 100% ступінь готовності для введення об'єктів в експлуатацію за призначенням та відповідають діючим будівельним нормативним правилам. Конструктивні елементи вказаних будівель виготовлені з матеріалів, що відповідають будівельним нормам, у відповідності до технології, яка забезпечує правильне конструктивне з'єднання елементів, що не порушує експлуатаційну витривалість конструкцій споруд. Будівлі відповідають нормативним вимогам пожежної безпеки, санітарним вимогам та придатні для подальшої експлуатації за призначенням. Одночасно, за змістом висновку експерта, об'єкт незавершеного будівництва (літера П-1) може бути придатний для експлуатації після закінчення будівельних робіт.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно із свідоцтвом №322 експерту Приватного підприємства „Експерт-Оцінка” Жукову В.І. надано право проводити будівельно-технічні експертизи, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при реконструкції/будівництві спірних об'єктів нерухомого майна.  

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Як встановлено судом, 02.07.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №212 на поставку металопродукції.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „МЗМК-Сервіс” (постачальник) зобов'язалося поставити, а Відкрите акціонерне товариство „Макіївський завод металевих конструкцій” (покупець) прийняти та оплатити металопрокат.

За змістом п.5.3 договору №212 від 02.07.2010р. в якості забезпечення зобов'язання покупця з оплати за цим договором відповідач передає постачальнику в іпотеку належне на праві власності нерухоме майно, яке включає комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1.  

02.07.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано іпотечний договір, згідно із п.6.1 якого договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Як свідчать матеріали справи, листом б/н від 03.09.2010р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією нотаріального посвідчення іпотечного договору від 02.07.2010р.

Проте, відповідно до листа №18/1/09-8 від 09.09.2010р. відповідачем вказано на відсутність у позивача права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані за адресою: м.Макіївка, вул.Гаражна, 1.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, приймаючи до уваги невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, суд дійшов висновку, що позивач мав право на звернення до суду з розглядуваним позовом з метою захисту своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Як вказувалося вище, відповідач у відзиві б/н від 01.02.2011р.  позовні вимоги визнав повністю.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що матеріалами справи доведено факт набуття позивачем права власності на будівлі та споруди, які розташовані по вул.Гаражній, 1 у м.Макіївка на підставі наказу №52 від 25.03.1994р. Державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт, наказу  №1816 від 18.12.2006р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, а проведена позивачем реконструкція/будівництво окремих спірних об'єктів здійснена на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також враховуючи відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Україна, Донецька область, м.Макіївка, Кіровський район, вул.Гаражна, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”, м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „МЗМК-Сервіс” задовольнити повністю.

Визнати право власності Відкритого акціонерного товариства „Макіївський завод металевих конструкцій”, м.Макіївка на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Україна, Донецька область, м.Макіївка, Кіровський район, вул.Гаражна, 1, та складаються з: будівлі котельної (літера А) площею 660,8 кв.м; будівлі палітурного цеху (літера Б-1) площею 1647,9 кв.м; будівлі служби охорони (літера В-1) площею 59,10 кв.м; будівлі побутового корпусу (літера Г-2) площею 1024,5 кв.м; будівлі підстанції та червоного куточку (літера Д-1) площею 584,9 кв.м; будівлі головної контори (літера Є-2) площею 487,6 кв.м; будівлі трансформувальної підстанції (літера Ж-1) площею 369,3 кв.м; АБК інженерного (літера З-3) площею 1275,9 кв.м; будівлі механо-метизного цеху (літера К-1) площею 1482,1 кв.м; будівлі цеху (літера Л) площею 7429,2 кв.м; будівлі контори складу металу (літера М) площею 54,00 кв.м; будівлі головного корпусу (літера Н-1) площею 13992,3 кв.м; будівлі цеху м-навантаження (будівлі цеху виготовлення металевих конструкцій) (літера О) площею 6274,9 кв.м; стаціонарної вбиральні (літера І) площею 34,7 кв.м; будівлі електродного цеху (об'єкт незакінченого будівництва) (літера П) площею 69,4 кв.м; будівлі матеріального складу (літера Р) площею 513,00 кв.м; будівлі майстерні деревообробки (літера С) площею 270,8 кв.м; будівлі контори зборозварки (літера Т) площею 66,3 кв.м; будівлі киснево-перепускної установки (літера У) площею 68,1 кв.м; будівлі насосної (літера Я) площею 9,84 кв.м; кранової естакади з навісом (літера Ф); будівлі контейнерного типу (літера Ю); сольової ями (літера Ш); стоянки машин (літера ІІ), під'їздних і внутрибудівельних доріг, майданчику для зберігання балонів (літера І); огорожі (літера 1, 2), внутрішньозаводських під'їздних залізничних колій, киснепроводу, повітропроводу від компресорів, каналізаційних мереж, ливневої каналізації, газопроводу природного газу, водопроводів для питної та технічної води, кабельних мереж.

У судовому засіданні 04.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 07.02.2011р.