Рішення

від 04.02.2011 по справі 1/54-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/54-2010

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.Справа № 1/54-2010

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Чопко Ю.О.             

Розглянув справу

за позовом Прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Тернопіль

до фермерського господарства "Лілія-10", с. Палашівка, Чортківський район Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 3000 грн.

За участю:

Прокурора Ковальчук Оксана Романівна;

представники від:

Позивача: Баран Віталій Сидорович, юрист;

Відповідача: не з"явився.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація (звукозапис) содового процесу не здійснювався.

Суть справи:

Прокурор міста Тернополя в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Фермерського господарства "Лілія-10" 3000грн.00коп. –боргу згідно договору №7 від 24 червня 2009 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором №7 від 24.06.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а саме не в повному обсязі повернув позивачу кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.12.2010р. порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 19.01.2011р. на 16год.00хв. Згідно ухвали суду від 19.01.2011р. розгляд справи відкладався на 04.02.2011 на 16год.00хв.

Відповідач відзиву на позов не надав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак надав суду заяву (канцелярія суду вх. №8997 від 04.02.2011р.), в якій просить суд відкласти розгляд справи до 20.03.2011 року , для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку, також, надав суду квитанцію за №54 від 24.01.2011р. про часткову оплату боргу в сумі 1 000грн.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 000грн., яка була сплачена останнім 26.01.2011р., в підтвердження чого долучив копію виписки із банківського рахунку. На заяву відповідача про відкладення розгляду справи заперечив.

Прокурор позовні вимоги підтримав із врахуванням клопотання позивача.

Суд розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи до 20.03.2011р., відмовляє у її задоволені, оскільки відповідно до ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, який встановлено до 23.02.2011р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та доводи прокурора, оцінивши представлені докази, господарський суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування Укрдержфонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що надходять від повернення кредитів, наданих з державного бюджету селянським (фермерським) господарствам, а неповернення кредитів завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

24 червня 2009 року  між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі –позивач) та фермерським господарством "Лілія –10" (надалі -  відповідач) укладено договір №7 (надалі –договір) про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 25 000грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням  та повернути її у визначений договором строк (розділ 1 договору).

Відповідно до пунктів 3.4.2. договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком:

-- до 10.10.2010р. –3000грн.;

-- до 10.10.2011р. –6000грн.;

-- до 10.10.2012р. –8000грн.;

-- до 10.10.2013р. –8000грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як випливає з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору щодо надання фінансової допомоги відповідачу в сумі 25 000грн. виконав в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №123 від 26.06.2009 р. на суму 25 000 грн., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, зобов'язання щодо повернення наданої фінансової допомоги згідно графіка за жовтень 2010 року не виконав, у зв'язку з чим на час звернення з позовом заборгованість останнього перед позивачем становить 3 000грн.

Приймаюче до уваги, що відповідач після звернення позивача до суду, частково сплатив борг в сумі 1000 грн., що підтверджується квитанцію за №54 від 24.01.2011р. (в матеріалах справи), а тому провадження в цій частині позову підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмету спору на день його розгляду.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах позов в частині стягнення 2 000грн. підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений належними та допустимими доказами та неоспорений відповідачем.

Приймаючи до уваги, що відповідачем заборгованість сплачена після звернення позивача з позовом в суд, тобто з його (відповідача) неправильних дій справу доведено до розгляду господарським судом, тому згідно ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фермерського господарства "Лілія-10", Тернопільська область, Чортківський район, с. Палашівка, код 34042593, на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, вул. Олени Теліги 8, кім.58,59, код 20029342 в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14, код 14033150, - 2000 (дві тисячі) гривень рівно.

3.Стягнути з фермерського господарства "Лілія-10", Тернопільська область, Чортківський район, с.Палашівка, код 34042593

-  в доход Державного бюджету України - 102грн.00коп. державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на  р/р 31210264700002  у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет, м. Тернопіль.

4.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

5.Припинити провадження по справі в решті позовних вимог.

Суддя                                                                                          Ю.О. Чопко

Рішення може бути оскаржене прокурором, сторонами протягом 10 днів від дня виготовлення повного його тексту, яке відбулося 8 лютого ц.р.  Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.