Постанова

від 16.02.2011 по справі 2/95-26/53

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/95-26/53

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

16.02.11                                                                                           Справа  № 2/95-26/53

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Ве-Ста»№ юр. –30123 від 30.12.2010 року;

на рішення           Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 року;

у справі № 2/95-26/53;

за позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «СВГ Плюс», м. Полтава;

до відповідача: ПП «Ве-Ста», м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області;  про стягнення 422 407,15 грн.

за участю представників:

від позивача: Незвицька Г.С. –довіреність № 74 від 28.01.2011 року;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «СВГ Плюс»звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП «Ве-Ста»про стягнення 387 793,00 грн. боргу, 2 190,24 грн. пені, 423,91 грн. 3% річних (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог № 385 від 04.11.2010 року).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 року у справі № 2/95-26/53 (суддя Кобрин О.М.) позов ТзОВ «СВГ Плюс»до ПП «Ве-Ста»про стягнення 387 793,00 грн. боргу, 2 190,24 грн. пені, 423,91 грн. 3% річних, задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням ПП «Ве-Ста»подало апеляційну скаргу № юр-3012 від 30.12.2010 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 року, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджені обставини, які мають значення для вирішення даної справи. А саме скаржник стверджує, що підстави для стягнення заборгованості за поставлений товар у судовому порядку відсутні, оскільки позивач не надав відповідачу рахунків-фактур, що передбачено п. 5.1 договору.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 57 від 24.01.2011 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 року залишити без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 04953641.

На адресу суду поступило від ПП «Ве-Ста»клопотання № юр –002 від 10.02.2011 року про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Дане клопотання підписане Дунець О.Я. як представником ВАТ «Нафтохім Прикарпаття», яке не є стороною у даній справі, у зв`язку з чим, не є належним доказом того що апелянт просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2010 року між ТзОВ «СВГ Плюс»(продавець) та ПП «Ве-Ста»(покупець) було укладено договір № 01-01-1/СГ-10 поставки газу скрапленого (а.с. 9-11, надалі договір). Згідно умов договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити газ скраплений (товар) на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.2 договору кількість газу скрапленого, що поставляється продавцем і приймається покупцем, визначається відповідно до супровідних документів (товарно-транспортних накладних).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за газ скраплений здійснюється шляхом оплати на протязі 2-х банківських днів після відвантаження кожної партії товару на поточний рахунок продавця на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 483866,00 грн., що підтверджується товарно-транспортири накладними № 26-05-4 від 26.05.2010 року, № 01-06-8 від 01.06.2010 року та № 09-06-8 від 09.06.2010 року. Дані документи підписані та скріплені печатками обох сторін.

В подальшому позивач листом № 200 від 05.08.2010 року направив на адресу відповідача рахунки фактури № 26-05-4 від 26.05.2010 року, № 01-06-8 від 01.06.2010 року № 09-06-8 від 09.06.2010 року та видаткові накладні № 06-05-4 від 26.05.2010 року № 01-06-8 від 01.06.2010 року, № 09-06-8 від 09.06.2010 року. Факт отримання даних документів підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 110).

За таких обставин, твердження апелянта про те, що він не отримував рахунків-фактур спростовуються матеріалами справи.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим, в останнього виник борг  в сумі  387 793,00 грн. боргу.

Позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги-претензії щодо оплати боргу №157 від 12.07.10 (а.с. 17), №200 від 05.08.10 (а.с. 18), №207 від 06.08.10 (а.с. 25),  №259 від 02.09.10 (а.с. 26), №272 від 14.09.10 (а.с. 27).  Проте дані вимоги залишені без відповіді.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 387 793,00 грн. за отриманий товар.

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за отриманий товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань за договором в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 387 793,00 грн.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 –612  ЦК України).

Відповідно до п.6.3 договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця грошової суми за поставлений газ скраплений, покупець повинен сплатити суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплачених обсягів скрапленого газу за кожен день прострочки оплати, крім того покупець зобов'язаних оплатити продавцю суму боргу з урахуванням визначеного індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 2 190,24 грн. пені  та  423,91 грн. 3% річних за період з 09.09.2010 року по 20.09.2010 року

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від  22.12.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.

Постанова підписана 21 лютого  2011 року