Рішення

від 18.02.2011 по справі 7/116-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/116-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.                                   Справа № 7/116-38

за позовом приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат», м.Луцьк

до відповідача: підприємства «Лаверна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

          про стягнення 212951,37 грн.

                                                                                     Суддя: Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Трофимчук А.М., представник (дов. від 10.01.11р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - приватне акціонерне товариство «Волинський шовковий комбінат»звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до підприємства «Лаверна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 212951,37 грн. боргу в т.ч. 145000грн. заборгованості, 56260 грн. інфляційних нарахувань, 11691,37 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідача у судове засідання не з'явився відзиву на позов не представив, повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (реєстр вихідної кореспонденції господарського суду від 07.02.2011р.).

Крім того, ухвалою суду від 01.02.2011р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі  ст. 75  ГПК України за наявними в ній матеріалами. Явка представників сторін обов'язковою  не визнавалася.

У відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 27 жовтня 2007 року між ПП «Текстиль-Сервіс»(за договором продавець) та підприємством «Лаверна»у формі ТОВ (за договором покупець) укладено договір купівлі-продажу №27.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти Агрегат «Вакаяма», які були у використанні в кількості 2 шт. та оплатити за них на умовах даного договору.

На виконання умов договору  ПП «Текстиль-Сервіс»передано підприємству «Лаверна»у формі ТОВ товар на загальну суму 145000 грн.

Викладене підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи видатковою накладною № ТС-0000172 від 29.12.2007р.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що покупець проводить розрахунки у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця, шляхом оплати вартості товару протягом 45 днів з моменту відвантаження товару.

04.10.2010р. між ПП «Девелоперська компанія «Нерухомість Криму»»(первісний кредитор) та ПрАТ «Волинський шовковий комбінат»(новий кредитор) було укладено договір уступки вимоги №04/10.

Як встановлено судом, рішенням власника ПП «Текстиль-Сервіс»від 10.12.2009р.за №5 змінено найменування ПП «Текстиль-Сервіс»на ПП «Девелоперська компанія «Нерухомість Криму»».

Пунктом 1.1. договору уступки вимоги сторони встановили, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу від підприємства «Лаверна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 31670718), в подальшому «Боржник», по договору купівлі-продажу №27 від 27 жовтня 2007 року, укладеного між ПП «Текстиль- Сервіс»(правонаступник - ПП «Девелоперська компанія «Нерухомість Криму») та підприємством «Лаверна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, на суму 145 000,00  грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.10.2010р. позивачем направлено вимогу відповідачу про оплату боргу в розмірі 145000грн., однак вказана вимога повернута органом поштового зв'язку без вручення, про що свідчить копія поштового конверта.

Відповідач взяті на себе згідно договору купівлі-продажу №27 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті вартості отриманого товару (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість товару в повному обсязі не оплатив. У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент розгляду справи у суді складає 145000грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати суду не подано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачу згідно поданих розрахунків нараховано 56260 грн. збитків, завданих інфляціє та 11691,37 грн. 3% річних за період прострочки платежів.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню останньому у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 514, 526, 625 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства «Лаверна»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код 31670718) на користь приватного акціонерного товариства «Волинський шовковий комбінат»(м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код 31965022) 145000грн. заборгованості, 56260 грн. збитків, завданих інфляцією, 11691,37 грн. 3% річних., а всього 212951,37 грн.; 2129,51 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

           Суддя                                                    М. С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення

18.02.11