Рішення

від 14.02.2008 по справі 25/603

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/603

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/603

14.02.08

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус"

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Етіс плюс"

про                    стягнення 26 738,21 грн., -

Суддя  Морозов С.М.

Представники:

від позивача:      Щербак О.Г. (довіреність №16/01-08 від 16.01.2008р.)                                                  

від відповідача:  не з'явились

             В судовому засіданні 14 лютого 2008 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус»(надалі ТОВ «Мак Хаус», позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етіс Плюс»(надалі ТОВ «Етіс Плюс», відповідач) 18 020, 65 грн. заборгованості за договором № МН-176259/МН від 22.02.2006р., інфляційних в розмірі 3 181, 03 грн.,  2 548, 56 грн. відсотків за користування чужими коштами та 2 987, 97 грн. пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 31.01.2008р. відповідача попереджено, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі в судовому засіданні справа буде розглянута відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі –продажу  №МН-176259/МН (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень вказаного договору позивач продає, а відповідач купує обладнання в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в Додатку №1 до даного договору (лазерний принтер, тонер - картридж).

Позивачем на виконання умов договору №МН-176259/МН було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 19 876, 49 грн., що підтверджується накладною  №2202/40 від 22.02.2006р. та довіреністю серії ЯЛО №493250 від 22.02.2006р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 4 договору №МН-176259/МН оплата товару здійснюється відповідачем протягом 7 банківських днів після передачі товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на день звернення позивача до суду відповідачем свої зобов'язання виконано було частково, на рахунок позивача  перераховано 1 855, 84 грн. Таким чином, заборгованість відповідача становила 18 020, 65 грн..

Відповідно до положень статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 8020,65 грн. заборгованості, оскільки:

05.02.2008р. відповідачем було перераховано на користь позивача 10000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлений за договором №МН-176259/МН  товар.

Відповідно до положень пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє  провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 10000,00 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних витрат, враховуючи суму боргу в розмірі 18 020, 65 грн., становить 3 181, 03 грн..

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2548,56 грн. процентів за користування чужими коштами, оскільки:

Відповідно до положень статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Положеннями Договору №МН-176259/МН від 22.02.2006р. розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено.

          Як на підставу визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами позивач посилається на положення статті 1048 ЦК України.

Проте, вказаною нормою регулюються  правовідносини, що склались на підставі договору позики, а не купівлі –продажу чи поставки.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2987,97 грн., суд вважає обґрунтованими частково, через наступне:

Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Положеннями пункту 7.2 Договору №МН-176259/МН від 22.02.2006р. передбачено, що у випадку порушення строків оплат, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням дати відвантаження товару (22.02.2006р.) та строку оплати (7 банківських днів), встановленого пп. 4.2.1 договору №МН-176259/МН, днем, коли зобов'язання відповідача мало бути виконано, є 06.03.2006р.

З урахуванням викладеного розмір пені становить 1 510, 77 грн..

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 12 717, 45 грн..

Судові витрати позивача у сумі 385,38  грн. (267,38 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто  - 370, 34 грн.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етіс Плюс»(ідентифікаційний код №22943630, адреса: м. Київ, вул. Драгоманова 42-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак хаус»(ідентифікаційний код №19358827, адреса: 01042, м. Київ, вул. Дегтярівська 48, оф. 10) 12 717, 45  грн. (дванадцять тисяч сімсот сімнадцять гривень 45 копійок). Видати наказ.

3. Припинити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення 10 000, 00 (десять тисяч) гривень.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етіс Плюс»(ідентифікаційний код №22943630, адреса: м. Київ, вул. Драгоманова 42-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус»(ідентифікаційний код №19358827, адреса: 01042, м. Київ, вул. Дегтярівська 48, оф. 10) судові витрати в розмірі 370,34 грн. (триста сімдесят  гривень 34 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання.

Суддя                                                                                                        Морозов С.М.

дата підписання повного тексту рішення 18.02.2008р.