Рішення

від 18.02.2011 по справі 10/36пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/36пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.02.11 р.                                                                                    Справа № 10/36пн                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рілтон”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32876625

до відповідача: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670

про визнання недійсним договору та визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Каменєва В.В. – по дов.

від відповідача: Снєгірьов О.М. – по дов.

від третьої особи: Малюк Л.В. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рілтон”, м.Донецьк (далі – Підприємство) звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м.Донецьк (далі – Рада) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 04.01.10 року та про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно – будівлю магазину (літера А-1) загальною площею 57,6 кв.м, яка знаходиться по вулиці Собінова в Київському районі міста Донецька, на північ від будинку №160 по вулиці Собінова (далі – Приміщення).

Представник Підприємства в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, вимагаючи лише визнання права власності на Приміщення, наразі в судовому засіданні підтримав остаточно заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, що було збудовано на земельній ділянці, що передана Радою у користування, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник Ради у судовому засіданні 18.02.2011р. заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було збудовано на земельній ділянці, що належить йому на праві користування, без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.

Ухвалою суду від 01.02.2011р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.

Представник третьої особи у запереченнях б/н від 17.02.2011р. підтримав правову позицію відповідача та заявив, що проведення інвентаризації Приміщення неможливе з огляду на відсутність присвоєної поштової адреси цього об'єкту.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, висновки спеціаліста-будівельника та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємства підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно паспорту на об'єкт обслуговування населення, Підприємству належить торговий павільйон для обслуговування населення в Київському районі міста Донецька, по вулиці Собінова.

Підприємству згідно рішення Ради №39/74 від 20.11.2009р., а також згідно договору розташування тимчасових споруд №6/187 від 31.12.2009р. надане право щодо розташування на комунальних землях відповідного торгового павільйону на північ від житлового будинку 160 по вулиці Собінова.

За матеріалами справи та за висновком №2-0/47-НТО, який складено у лютому 2011р. Державним підприємством „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбудиндіпроект”, Підприємство спорудило та стало володільцем капітального Приміщення.

В порядку ст.ст.328, 331 Цивільного кодексу України Підприємство є власником новоствореної речі Приміщення, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом – ст.328 вказаного Кодексу. Технічний висновок №2-0/47-НТО Державного підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбудиндіпроект”, свідчить, що об'ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі Приміщення мають задовільний стан, Приміщення є капітальною спорудою ІІІ групи капітальності, ознаки істотних пошкоджень та дефектів – відсутні, а також може експлуатуватися за цільовим призначенням.

З огляду на наведене, означене право власності Підприємства на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений ст.ст.181, 331 Цивільного кодексу України, за висновком суду є властивим Приміщенню, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташоване на земельній ділянці, виділеній під означені цілі, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Наявності заперечень з боку третіх осіб відносно спорудження Приміщення відповідач всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довів належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Підприємство може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст.41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст.392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності. Оскільки згідно правової позиції, висловленої у поточному спорі, відповідач Рада не визнає право власності Підприємства на Приміщення, тому суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, а твердження відповідача щодо відсутності факту виникнення у позивача права власності на зазначену нерухомість є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Невизнання відповідачем фактичних прав Підприємства щодо Приміщення є неправомірним через порушення тим самим ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.2004р.) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Предметом доказування у справах про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва є низка обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення такого спору по суті, зокрема, це особа, яка є фактичним власником спірної нерухомості, відсутність порушень прав третіх осіб на означене майно, відповідність споруди чинним приписам будівельних норм та правил, можливість подальшої безпечної експлуатації об'єкту та наявність у позивача речових прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості. У справі №10/36пд зазначений предмет доказування доведений відповідними доказами, причому аналіз вищезазначених доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими, достовірними, як кожний доказ окремо, так і у взаємному зв'язку в їх сукупності. Вони є логічними та послідовними, узгоджуючись між собою.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільне, без відповідної реєстрації та отримання дозвільної документації спорудження Підприємством Приміщення, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію спірної нерухомості.

На підставі означених норм національного матеріального права, ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „РІЛТОН”, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „РІЛТОН” права власності на будівлю магазину (літера А-1) загальною площею 57,6 кв.м, яка знаходиться по вулиці Собінова в Київському районі міста Донецька (на північ від будинку №160 по вулиці Собінова), задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „РІЛТОН”, м.Донецьк на будівлю магазину (літера А-1) загальною площею 57,6 кв.м, яка знаходиться по вулиці Собінова в Київському районі міста Донецька (на північ від будинку №160 по вулиці Собінова).

У судовому засіданні 18.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 18.02.2011р.