Постанова

від 16.02.2011 по справі 7/506-10-5049

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/506-10-5049

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" лютого 2011 р. Справа № 7/506-10-5049

  Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,

секретар судового засідання  Чеголя Є.О.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду Одеської області

від 16.12.2010 р.

по справі № 7/506-10-5049

за заявою кредитора Приватного підприємства з іноземним капіталом „ФАБЕР” м. Чернівці

до боржника Приватного підприємства „ОПТ-ТРЕЙДЕР”  м. Одеса

про визнання банкрутом Приватного підприємства „ОПТ-ТРЕЙДЕР” м. Одеса

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 28.01.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 31.01.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2011 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

29.11.2010 р. Приватне підприємство з іноземним капіталом „ФАБЕР” звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства „ОПТ-ТРЕЙДЕР”, в якій просило порушити справу про банкрутство відсутнього боржника –ПП „ОПТ-ТРЕЙДЕР”, визнати його банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором ініціюючого кредитора.

Заява обґрунтована тим, що  між Приватним підприємством з іноземним капіталом „ФАБЕР” (Виконавцем) та Приватним підприємством „ОПТ-ТРЕЙДЕР” (Замовником)  29.04.2010 р. було укладено договір про надання послуг за № 29/04-10 на суму 3000 грн. за умовами якого ПП „ТРЕЙДЕР” повинно було сплатити ППзІК „ФАБЕР” грошову суму у розмірі 3000 грн. до 11.05.2010 р. Умови договору виконані не були, що і стало підставою для звернення до суду з заявою про визнання банкрутом відсутнього боржника ПП „ОПТ-ТРЕЙДЕР”.

Постановою Господарського суду Одеської області  від 16.12.2010 р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Приватне підприємство „ОПТ-ТРЕЙДЕР” (м. Одеса, вул. Канатна, буд. 41. Код ЄДРПОУ 34614834);  відкрито відносно Приватного підприємства „ОПТ-ТРЕЙДЕР” ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора у справі- Приватне підприємство з іноземним капіталом „ФАБЕР” (код ЄДРПОУ 33337085); зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ПП „ОПТ-ТРЕЙДЕР” банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та надати суду звіт; скасовано арешт, накладений на майно боржника та  інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, заборонено накладати нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном Приватного підприємства „ОПТ-ТРЕЙДЕР”.

Не погодившись із винесеною постановою суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме на порушенням  вимог ст. 1, 14, 23, 32, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. у справі № 7/506-10-5049, припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції  при винесенні оскаржуваної постанови від 16.12.2010 р. № 7/506-10-5049 було порушено вимоги ст. 7 та ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також порушені приписи ч.4 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, приймаючи оскаржувану постанову по справі, господарським судом встановлено, що 29.04.2010р. між ППІК „Фабер” та ПП „Опт-Трейдер” було укладено договір про надання послуг   № 29/04-10 (далі –Договір), за умовами якого ППІК „Фабер” надало, а ПП „Опт-Трейдер” прийняло послуги на загальну суму 3 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 06.05.2010р.

Відповідно до умов Договору ПП „Опт-Трейдер” зобов'язалось сплатити вартість наданих послуг протягом п`яти робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) між тим зобов'язання не виконало.

ПП „Опт-Трейдер” було надано гарантійний лист від 19.06.2010р., в якому воно підтвердило свою заборгованість у розмірі 3 000,00 грн. перед ППІК „Фабер”, однак у зв'язку з відсутністю грошей сплатити заборгованість за отримані послуги не може.

Кредитором були здійснені заходи по одержанню заборгованості з боржника у встановленому законодавством порядку 04.10.2010р. була направлена претензія на адресу боржника, яка залишилась без відповіді та задоволення.

В подальшому, в ході перевірки щодо знаходження ПП „Опт-Трейдер” за юридичною адресою було встановлено, що боржник та його керівні органи за юридичною адресою не знаходяться, фактичне місцезнаходження не виявлено, про що 01.10.2010р., 14.10.2010р. та 29.10.2010р. Кредитором були складені відповідні акти.

Відповідно до пункту 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Звідси господарським судом зроблено висновок  про обґрунтованість заяви про визнання банкрутом ПП „Опт-Трейдер”, та визнано ПП „Опт-Трейдер”  банкрутом.

Судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком суду, оскільки акти на які послався суд в обґрунтування не знаходження боржника за юридичною адресою та не здійснення господарської діяльність що стало підставою нерозрахування з кредитором у сумі 3000гр. спростовується наступним.

Так, по - перше, колегією не можуть бут прийняти в якості доказів відсутності боржника за юридичною адресою акти огляду місцезнаходження від 01.10.2010р., 14.10.2010р. та 29.10.2010р оскільки  в наведених актах відсутні паспортні данні осіб яки їх підписали, що унеможливлює здійснення перевірки  достовірності представленого суду доказу.

Всупереч вимогам ст.ст. 1, 17-19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  господарським судом прийнята оскаржувана постанова без доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Згідно приписів ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Таким чином, відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін( Постанова ВГСУ від 15.01.2008р. по справі №  24/124-б).

Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Отже, факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, які у справі відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ", який набув чинності з 1 липня 2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, наведене вище, свідчить про не обґрунтованість прийнятої оскаржуваної постанови господарським судом першої інстанції, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду відповідно до ст.ст. 7, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконані не в повному обсязі, а саме матеріалами справи підтверджено, що документи, які б підтверджували, що ПП „ОПТ-ТРЕЙДЕР” відсутнє за юридичною адресою в матеріалах справи відсутні.

По –друге, відповідно до вимог ст.7 та ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор при зверненні до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 Закону, зобов'язаний надати вичерпний перелік документів про відсутність платоспроможності боржника, а такі документі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»неплатоспроможність це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що неплатоспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника, тобто у ПП «Опт-Трейдер».

Між тим, наявні у справі матеріали свідчать, що неплатоспроможність боржника, заявником ПП з ІК  „Фабер” доведена не була, а доводи що наведені судом в оскаржуваній постанові спростовуються відомостями про подані до ДПІ  у Печерському районі м. Києва податкові декларації за 2007 рік де підприємство в звіті відобразило валовий дохід 15 385 374 грн. та валові витрати 15 215 802 грн., за 2008 рік підприємство в звіті відобразило валовий дохід 11 500 556 грн. та валові витрати 11 331 629 грн., за 2009 рік підприємство в звіті відобразило валовий дохід 16 053 061 грн. та валові витрати 15 995 992 грн., за І квартал 2010 рік валовий дохід 11 694 888 грн. та валові витрати 11 683 079 грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Отже, відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, згідно приписів п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт  спростував наявні в постанові суду обставини, а отже, відповідно до  вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453-V1), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що  оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому остання підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 85,  99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва –задовольнити.

Постанову Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. у справі № 7/506-10-5049 –скасувати.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України  може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

Жеков В.І.

Судді

Картере В.І.

Пироговський В.Т.

Повний текст постанови підписано 21.02.2011р.